Росія депортувала та примусово перемістила близько 20 тисяч українських дітей, повернути вдалося 2 573. Про цеповідомивУповноважений Верховної Ради з прав людини. За його словами, частину вивезень фінансував державний концерн «Газпром».
Чому цих дітей так складно знайти й повернути, в ефірі телеканалу FREEDOM пояснив виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Дітям, вивезеним із тимчасово окупованих територій, змінюють імена, дати й місця народження. Їм нав’язують російську мову і залучають до «Юнармії» — російського військово-патріотичного руху для дітей і підлітків. На думку правозахисника, ці дії мають системний характер. Вони спрямовані на стирання української ідентичності та мілітаризацію дітей, щоб виховати покоління, готове воювати проти України.
Повідомлення про нові випадки вивезення надходять і зараз. Зокрема, дітей вивозять з окупованої частини Донеччини під приводом літнього «оздоровлення».
Ця практика почалася ще 2014 року, після окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей. Після повномасштабного вторгнення її масштабували.
Хто найбільш вразливий
Найбільше ризикують діти з дитячих будинків і соціальних установ. Саме їх Росія найактивніше залучає до програм «виховної» та військово-патріотичної спрямованості.
— Особливо це стосується дітей у так званих інституційних установах: дитячих будинках, закладах соціального типу, де дітям надають медичний або соціальний супровід. Це діти, які потребують додаткового догляду й опіки та перебувають у найбільш вразливому становищі, — зазначає Олександр Павліченко.
Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ
Дітей із невеликих населених пунктів вивозять під приводом оздоровлення чи канікул. Водночас їм створюють комфортні умови, дарують планшети й одяг. Паралельно дітям навіюють, що українського «не існує» і його слід залишити в минулому.
Як відбувається повернення
— Через понад чотири з половиною роки після початку вторгнення повертати дітей стає дедалі складніше. Основна проблема — ідентифікація і встановлення, кого саме можна повернути. Заявлені 19 тисяч дітей неможливо повністю верифікувати, бо немає єдиної узгодженої з Росією бази даних. Повертають насамперед тих, у кого в Україні є родичі чи законні опікуни. Процедура формально відбувається за російським законодавством, через підтвердження статусу законного представника дитини, — пояснює Олександр Павліченко.
Щоб повернути дитину, спершу потрібно знайти її законного представника. Це може бути родич або, наприклад, керівник дитячого закладу з відповідним статусом. Представник подає документи, які це підтверджують, після чого сторони погоджують процедуру. Дитину переміщують і передають в Україні заявленому законному представнику.
Над поверненням працюють українські організації за підтримки міжнародних партнерів. Міжнародні ініціативи стають платформами для об’єднання зусиль. Важливу роль відіграють держави, які зберігають нейтральний статус у війні, зокрема Катар та Об’єднані Арабські Емірати. Це дозволяє їм працювати на території Росії та допомагати з транспортуванням дітей до кордону й передачею Україні.
Чому дітей так складно знайти
Росія не має єдиної відкритої бази даних про українських дітей. Крім того, частині дітей змінили персональні дані, як правило під час усиновлення.
Після цього знайти дитину, зареєстровану в українських реєстрах під певним ім’ям і датою народження, стає практично неможливо. Ідентифікувати її можна лише зіставляючи інформацію, і лише за умови доступу до бази, де зафіксовані зміни даних.
Ключова проблема, за словами правозахисника, — відсутність незалежного моніторингу на території Росії. Такий моніторинг дозволив би встановити кількість українських дітей і умови їхнього утримання в різних установах. Росія відмовляється його допускати.
Міжнародне правосуддя
Питання розглядають і в Європейському суді з прав людини. Зокрема, йдеться про вивезення дітей із дитячих будинків, зокрема з Криму, починаючи з 2014 року. Цих дітей так само перевели в російську ідентичність і не повернули Україні.
22 вересня 2026 року ЄСПЛ провів усне слухання у справі, яку УГСПЛ подала від імені десяти українських дітей із Криму. На момент анексії 2014 року їм було від одного до п’яти років, і вони перебували в державних закладах опіки на півострові. Дітям примусово надали російське громадянство й внесли їх до баз даних для усиновлення. Де вони зараз, невідомо. УГСПЛ кваліфікує це як насильницьке зникнення.
Це єдина індивідуальна заява до ЄСПЛ щодо незаконного переміщення дітей з Криму. Саме там почалися практики, які після 2022 року Росія застосувала в масштабах усіх окупованих територій. Інтереси заявників у Суді представляє юрист, адвокат Сергій Заєць.
