Застава, яку неможливо внести, — це не застава. Заява правозахисних організацій.

Суд визначає заставу, але банки блокують її внесення на рахунок ВАКС, і людина лишається в СІЗО. Правозахисні організації вимагають від НБУ припинити цю практику, нагадуючи про позиції ЄСПЛ і Конституційного Суду: можливість звільнення під заставу має бути реальною, а не ілюзорною.

В Україні виникла неприпустима практика: суд визначає людині заставу, але банки не дають її внести. Людина залишається в СІЗО не за рішенням суду, а тому, що банк блокує платіж на офіційний депозитний рахунок суду.

У наявних у захисників документах причини відмови виглядають абсурдно: «на цей IBAN багато скарг», «операцію скасовано банком з метою безпеки», «технічна помилка». Йдеться про рахунок Вищого антикорупційного суду в Державній казначейській службі. Відхиляли платежі на 10, 100, 1 000 гривень, платежі адвокатів та близьких підозрюваних. Один із надавачів платіжних послуг навіть вимагав пояснити «економічну доцільність» внесення застави за іншу людину – економічну доцільність свободи!

На запитання про правові підстави банки посилаються на «внутрішні правила». Неофіційно — на рекомендації Нацбанку. НБУ відповідає, що сам платежів не блокує. У підсумку ніхто начебто ні за що не відповідає. А людина сидить у СІЗО за судовим рішенням, у якому написано, що вона може вийти.

Це вже не технічний збій. Декілька людей, яким суд визначив заставу, не можуть її внести і залишаються під вартою. Фактично рішення про свободу людини ухвалює не суд, а банк.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що можливість звільнення під заставу має бути реальною, а не теоретичною. У справі Gafà v. Malta та Kolakovic v. Malta Суд розглядав недосяжні фінансові умови звільнення, у Iwańczuk v. Poland — зволікання держави з прийняттям застави, у Istomina v. Ukraine — визначення застави без належної оцінки можливості її сплатити. У Kharchenko v. Ukraine Суд наголосив на необхідності ефективного, а не ілюзорного судового контролю за позбавленням свободи.

Той самий принцип сформулював Конституційний Суд України у Рішенні № 9-р(ІІ)/2026 від 21 липня 2026 року: застава не може перетворюватися на приховану форму тримання під вартою.

Стаття 182 КПК прямо дозволяє внесення застави іншою фізичною або юридичною особою. Банк не має повноважень вирішувати, чи повинна людина залишатися під вартою.

Застава, яку неможливо внести, перетворюється на безальтернативне тримання під вартою. Це порушує Конституцію і закони України та міжнародні стандарти прав людини.

З огляду на зазначене вище, Національний банк має невідкладно припинити практику блокування платежів лише через їх призначення, в банки повинні проводити законні платежі.

ГО “Харківська правозахисна група”

ГО “Центр громадянських свобод”

ГС “Українська Гельсінська спілка з прав людини”

ГО “Український інститут прав людини”

БФ “Людина і право”

ВБО «Українська фундація правової допомоги»