Затримання, СІЗО і ВЛК з порушеннями: як прогалини в системі медогляду ледь не коштували чоловіку здоров’я і свободи

Більше року тривала ця справа. Чоловік побував під вартою в Лук’янівському СІЗО, пройшов кримінальне провадження — і лише після повторної військово-лікарської комісії був остаточно визнаний непридатним до військової служби. Причина — ВІЛ четвертої клінічної стадії, яку первинна ВЛК не виявила.

Затримання і перша ВЛК

На момент затримання співробітниками територіального центру комплектування чоловік оновив дані в реєстрі резервістів, однак не проходив військово-лікарську комісію і не мав підстав для відстрочки чи бронювання.

За його словами, ВЛК він пройшов під фізичним примусом. Після цього йому зачитали наказ про мобілізацію. Він під відеозапис відмовився його виконати. Наслідком стало кримінальне провадження і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Чоловіка відправили до Лук’янівського СІЗО.

Пізніше чоловік звернувся до громадської організації 100% Життя, яка допомагає людям, що живуть з ВІЛ. Звідти його скерували до Української Гельсінської спілки з прав людини — партнера проєкту «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення».

Діагноз, якого не побачила ВЛК

Під час медичного огляду в СІЗО в чоловіка взяли аналізи крові. Результати показали ВІЛ-інфекцію. Рівень CD4-клітин відповідав четвертій клінічній стадії — тій, за якої, згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 402, людина визнається непридатною до військової служби.

Тобто на момент проходження першої ВЛК чоловік уже мав діагноз, який виключає службу. Але комісія цього не встановила.

Як пояснили юристи УГСПЛ, сам факт порушення під час проведення ВЛК не робить наказ про мобілізацію автоматично незаконним. Невиконання чинного наказу — це кримінальна відповідальність, незалежно від того, як і за яких обставин він був виданий. Саме в цьому і полягає проблема: людина опинилась у правовій пастці через неналежне проведення медичного огляду.

Угода зі слідством як єдиний вихід

Юристи обрали нестандартну, але виважену стратегію: укласти угоду зі слідством і визнати вину за невиконання наказу. Мета — вийти з-під варти, аби чоловік міг пройти повноцінну ВЛК і офіційно скасувати висновок про придатність до служби.

Під час оскарження ухвали про тримання під вартою суд не взяв до уваги ані результати аналізів, ані обставини проведення первинної ВЛК. Угода, вирок — і новий медогляд стали єдиним реальним шляхом.

Повторна ВЛК і остаточне рішення

Після вироку чоловіка зарахували до того ж ТЦК і призначили на посаду стрільця. Перед початком служби його направили на повторну військово-лікарську комісію.

Цього разу ВЛК встановила і ВІЛ четвертої клінічної стадії, і ряд супутніх захворювань. За сукупністю діагнозів чоловіка визнали непридатним до військової служби. Суд також скасував додаткові обтяження, накладені на нього як на військового, що вчинив правопорушення, — зокрема утримання 20% грошового забезпечення на користь держави.

Увесь цей шлях — від затримання до остаточного вирішення справи — тривав понад рік.

Що варто знати

Ця справа — наочний приклад того, як відсутність актуальної медичної інформації під час огляду може мати серйозні наслідки. Юристи УГСПЛ рекомендують завчасно подбати про документи.

Згідно з Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, військовозобов’язаний під час медичного огляду має надати членам ВЛК медичну карту амбулаторного хворого та виписки з медичної документації про перенесені захворювання, травми, поранення — якщо ці відомості відсутні в Електронній системі охорони здоров’я (ЕСОЗ).

Практична порада: якщо у вас є хронічні захворювання або нещодавно отримані травми — перевірте, чи ці дані внесені до ЕСОЗ. Якщо ні — подбайте про те, щоб мати актуальні результати обстежень на руках до моменту проходження комісії.

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проєкту «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення».