Постраждалі особи у фокусі перехідного правосуддя: що показало дослідження УГСПЛ?

Українська Гельсінська спілка з прав людини оприлюднила аналітичне дослідження, яке комплексно розглядає доступ до гарантій для двох найбільш численних категорій постраждалих від збройної агресії Росії: осіб, позбавлених особистої свободи, та тих, чиє житло було пошкоджено або зруйновано.

Повний текст дослідження доступний нижче.

Війна — це не лише лінія фронту. Це мільйони людей, чиї права були порушені, тоді як механізми їх відновлення залишаються недоступними або працюють лише частково.

Попри те, що Росія системно порушує міжнародне гуманітарне право, від цілеспрямованого знищення інфраструктури до незаконного ув’язнення цивільних осіб, держава Україна досі не сформувала цілісної політики у сфері перехідного правосуддя. Натомість люди, які постраждали від війни, стикаються з бюрократичними бар’єрами, прогалинами в законодавстві та відсутністю реальних механізмів отримання допомоги.

Саме цей розрив між задекларованими гарантіями та реальним доступом до них і став предметом дослідження аналітичної команди УГСПЛ.

Хто проводив дослідження та як воно здійснювалося

Дослідження реалізовано командою юристок та аналітикинь Української Гельсінської спілки з прав людини: Оленою Семьоркіною, Аксаною Філіпішиною, Владленою Падун, а також Наталею Кожиною та Наталею Войновою, які працювали над практичними інструментами для публічних службовців.

Збір даних тривав з квітня по червень 2026 року та поєднував кілька методів:

• аналіз законодавства та міжнародних стандартів;
• онлайн-опитування 244 респондентів, серед яких постраждалі особи, адвокати, правозахисники та державні службовці;
• три фокус-групи (71 учасник і учасниця) за темами зруйнованого майна та незаконного позбавлення особистої свободи цивільних осіб;
• експертне обговорення за участю 41 фахівця та фахівчині (23 червня 2026 року);
• офіційні інформаційні запити до Міністерства розвитку громад та територій України, Офісу Генерального прокурора та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Що виявило дослідження

Компенсація за зруйноване житло: механізм існує, але має суттєві прогалини

Національний компенсаційний механізм базується на сучасних цифрових технологіях, що є його беззаперечною перевагою. Проте на практиці він не забезпечує повною мірою реалізацію права на відновлення житла.

Основні проблеми:

• надмірні вимоги до підтвердження права власності, особливо для осіб, які втратили документи через війну;
• відсутність персонального супроводу для вразливих категорій громадян;
• фактичне виключення мешканців тимчасово окупованих територій та осіб, які постраждали у 2014-2021 роках;
• різна практика роботи місцевих комісій та обмежені можливості оскарження їхніх рішень;
• низька обізнаність як постраждалих осіб, так і публічних службовців про міжнародний Реєстр збитків для України.

Цивільні особи, позбавлені особистої свободи: система залишається фрагментованою

Цивільні особи, яких  було позбавлено особистої свободи на тимчасово окупованих територіях або безпосередньо в Росії, стикаються з серйозними бар’єрами вже  на етапі отримання офіційного статусу.

Дослідження зафіксувало низку системних проблем. Серед них —  необґрунтовані відмови у встановленні факту позбавлення свободи, вимоги надавати документи, які фізично неможливо зібрати в умовах окупації або утримання без зв’язку (incommunicado), а також відсутність системної медичної, психологічної та соціальної підтримки після звільнення.

Чинна система залишається фрагментованою та не забезпечує рівного, безперервного й своєчасного доступу до допомоги для всіх постраждалих.

Ключові рекомендації

Дослідження містить конкретні рекомендації для держави як у законодавчій, так і в практичній площині.

Щодо компенсації за пошкоджене та зруйноване житло рекомендується:

• перейти від жорсткого адміністративного доказування до гнучкого підходу, що враховує реалії війни;
• масштабувати успішні місцеві практики;
• посилити методичну підтримку громад;
• запровадити інтегральний підхід до забезпечення гарантій.

Щодо захисту прав цивільних осіб, позбавлених особистої свободи, дослідження рекомендує:

• удосконалити законодавство щодо захисту прав цивільних осіб, позбавлених свободи;
• спростити процедуру встановлення факту позбавлення особистої свободи;
• ліквідувати «сірі зони» у виплатах і компенсаціях;
• перевести Комісію з встановлення відповідного факту на постійну професійну основу з прозорим відбором і чіткими стандартами обґрунтування рішень.

Загальна рекомендація: розробити й ухвалити нормативно-правові акти, які сформують національну рамку перехідного правосуддя. Без неї окремі рішення і надалі залишатимуться ситуативними, а не стануть складовими системної державної політики щодо захисту та відновлення прав постраждалих осіб.

Контекст: на якому етапі перебуває Україна

Дослідження також фіксує, що Україна вже реалізує окремі елементи перехідного правосуддя: діє Реєстр збитків для України при Раді Європи, триває формування Компенсаційної комісії, розробляються стандарти розслідування воєнних злочинів, а у 2025 році було ухвалено Закон України «Про державну політику національної пам’яті Українського народу».

Водночас ці кроки залишаються фрагментарними та не об’єднані єдиною національною рамкою перехідного правосуддя. Значною мірою їхня поява стала можливою завдяки ініціативам організацій громадянського суспільства, а не внаслідок реалізації комплексної державної стратегії. Непрозорість ухвалення рішень щодо категорій постраждалих осіб та видів підтримки посилює соціальну напругу і поглиблює явище так званої «конкуренції постраждалих».

Автори та підтримка

Авторки дослідження висловлюють подяку Міністерству розвитку громад та територій України, Міністерству юстиції України, Координаційному штабу з питань поводження з військовополоненими, Координаційному центру підтримки потерпілих і свідків Офісу Генерального прокурора, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищій школі публічного управління, Координаційному центру з надання правничої допомоги, ГО «Всеукраїнська асоціація центрів надання адміністративних послуг» та приймальням УГСПЛ.

Повний текст дослідження доступний за посиланням:

Дослідження підготовлено в межах проєкту Міжнародної організації з міграції (МОМ) за підтримки Державного департаменту США. Погляди, викладені у матеріалах, належать авторам і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США або МОМ. Звіт опубліковано без редакційної вичитки відділом комунікацій Представництва МОМ в Україні.