«Наразі в ЄСПЛ є 16 активних міждержавних справ, ініційованих різними державами», — зазначає Ірина Мудра, заступниця міністра юстиції в інтерв’ю KP.ua. Майже половина з них пов’язані з російською агресією: п’ять справ ініціювала Україна проти Росії, ще дві – Грузія. 

Одна з найперших заяв стосується російської агресії та анексії Криму у 2014 році. Остання натепер справа щодо повномасштабного вторгнення Росії – наймасштабніша в історії ЄСПЛ за словами Ірини. До цієї заяви долучились 25 держав-членів Ради Європи і одна неурядова організація.

На яких стадіях знаходяться міждержавні справи України проти Росії в ЄСПЛ, чи будуть рішення в цих справах та які часові рамки розгляду справ – журналісти Громадського радіо розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка.

Справа щодо окупації Криму

ЄСПЛ є міжнародним інструментом, коли йдеться про порушення Росією Європейської конвенції з прав людини. Є п’ять міждержавних справ, порушених проти Росії, які пов’язані з війною, що її розпочала Росія на території України від 2014 року. Міждержавні справи може порушувати одна держава проти іншої, або ж декілька держав можуть подати заяви про порушення Конвенції іншою державою. 

Найперша справа проти Росії пов’язана з окупацією Криму і була подана ще у 2014 році. У 2021 році вона мала перше рішення в ЄСПЛ. Це перший етап — ухвалення рішення про визнання прийнятності справи. Цим справу визнали прийнятною до розгляду: суд визнав факти порушення норм Конвенції. Далі справа переходить на інший етап розгляду — встановлення фактів. Відповідно сторони мають аргументовано довести, що відбулося порушення, чи заперечити твердження, які висунула інша сторона. Розглянувши всі доводи сторін, суд має ухвалити рішення, чи відбулося порушення та які висновки з цього варто зробити. Держава-порушниця має усунути факт порушеного права.

Але в міждержавних справах інша ситуація, ніж в індивідуальних справах. Більшість справ — це індивідуальні звернення від заявників з оскарженням порушення їхнього права за Конвенцією однією з держав-членів. Зокрема досить велика кількість заяв, пов’язаних з війною Росії в Україні, були подані в порядку індивідуальних заяв.

Стадії розгляду справ у Європейському суді

Справи, які стосуються російської агресії проти України, мають пройти певні стадії розгляду. Але їх не так багато. Перша стадія — це заповнений формуляр заяви, який приймається Секретаріатом ЄСПЛ. Далі йде визначення щодо прийнятності документів, формування у вигляді конкретного файлу справи і передачі їх до судді-доповідача, який має розглянути подану заяву. Перший етап полягає в тому, що суд повинен розглянути ці матеріали та ухвалити рішення на стадії прийнятності. Стадія прийнятності — це визначення заяви на предмет її прийнятності до розгляду Європейським судом. 

Далі відбувається стадія комунікації. Матеріали надсилаються до кожної зі сторін для того, щоб визначити, чи відбулося порушення Конвенції у світлі практики ЄСПЛ, а не так, як це вважає конкретний заявник. Фактично відбувається обґрунтування правових позицій у кожної зі сторін у ході цієї процедури. 

Наступний крок розгляду справ в Європейському суді — судовий розгляд справи по суті. Це вже третій етап, коли суд, зібравши всі матеріали й проаналізувавши всю власну практику, формулює рішення. Відповідно суд визначає, чи відбулося порушення, в чому полягало порушення норм Конвенції. Також суд своїм рішенням фактично зазначає шлях для виправлення ситуації. У випадку визнання порушення норм Конвенції ЄСПЛ виявляє системну проблему в державі та формулює, чим вона викликана і в чому, власне, полягає, відтак, одночасно і вказує,  яким шляхом має бути виправлена ця проблема на системному рівні. 

Далі відбувається процедура виконання рішень ЄСПЛ. Є два процеси: виконання рішення у конкретній справі: якщо йдеться про індивідуального заявника – це виплата компенсації або поновлення в іншому вигляді заявленого порушеного права. У більшості випадків йдеться про виплату компенсації, інколи відбувається перегляд судового рішення. І друге — виправлення цієї системної проблеми: зміни або на законодавчому рівні, або на правозастосовчому, щоб унеможливити повторення такої ситуації. 

Якщо говорити про Україну: більшість рішень (на грудень 2021 року їх було 1659) на понад 90% не виконані, оскільки держава не вжила системні кроки щодо зняття з контролю справ, чим опікується спеціальний підрозділ в структурі Комітету міністрів Ради Європи. Коротко, це весь шлях процедури проходження заяви, якщо вона справді досягає рівня рішення Європейського суду. 

Чи будуть рішення в справах проти Росії

У справах України до рішень ЄСПЛ ще далеко. Якщо говорити про заяви, які були подані в якості міждержавних справ до Росії, Суд дуже обережно і з політичним підходом ставиться до ухвалення рішень. Передовсім, я зробив би крок назад і сказав би, що перші справи у практиці Європейського суду, які стосувалися держав-членів, що фігурували як держави-порушниці норм ЄКПЛ, ухвалювалися в одиничному порядку. Натомість, на сьогодні ми бачимо фактично сотні справ, які ухвалює Суд. Про що це говорить? Що Суд передовсім зважає на те, наскільки держава здатна реагувати і виправляти заявлене порушення. 

Перша міждержавна справа України проти Росії була пов’язана з окупацією Криму. Європейський суд дуже довго збирав цю інформацію і докази, щоб визначити, яким чином він може відреагувати на заявлені порушення Конвенції. Там була низка порушених прав: право на життя, право на мирне володіння майном, право на свободу вираження поглядів, право не бути підданим катуванню. Повний спектр основних конвенційних прав, які були порушені. 

Я завжди наголошую на тому, що ЄСПЛ не є суто юридичним органом. Він є квазіполітичним органом. Суд враховує політичний елемент, наскільки його рішення може вплинути на подолання проблеми. Якби навіть цю заяву України було розглянуто у терміновому порядку і у 2018 чи 2019 році Суд ухвалив рішення, це жодним чином не вплинуло б на відновлення прав і на визнання тією ж Росією рішення ЄСПЛ. Суд розуміє, що це є проблемою і, виходячи з цього, діє у такий таким нешвидкий спосіб. Ця заява перебуває на розгляді фактично 7,5 років і на сьогодні тільки пройшла етап визнання і прийняття рішення щодо прийнятності її до розгляду. Решта, чотири заяви, які подані як міждержавні, ще не дійшли до цієї стадії.

На сьогодні Російська Федерація, як держава, виключена зі складу держав-членів Ради Європи, починаючи від 16 березня 2022 року. Також вона вийшла з системи Конвенції від 16 вересня 2022 року. Це означає наступне: Росія не перебуває зараз в зоні юрисдикції Європейського суду і вона не зобов’язана виконувати рішення цього органу. Вона відмовилася їх виконувати. Розгляд навіть тих справ, що тривають, знаходяться у суді й були подані до 16 вересня 2022 року, здійснюється з розрахунку на те, що Росія повернеться в систему Європейського суду та Конвенції. В минулому такі випадки були. Греція і Туреччина виходили зі складу Ради Європи й денонсували ЄКПЛ. За два чи три роки вони поверталися і відповідно знову брали на себе зобов’язання виконувати рішення Суду. 

«ЄСПЛ – це наче джентльменський клуб»

Обов’язок виконувати ухвалені Європейським судом з прав людини рішення поширюється виключно на держави, які взяли на себе таке зобов’язання, відповідно ратифікувавши це рішення в національних парламентах. Однак це не означає, що всі рішення виконуються на 100% після ухвалення. Україна не виконує впродовж десятиліть рішення Європейського суду, не ухвалюючи певні законодавчі акти, не змінюючи судову практику, в результаті чого велика кількість справ залишається невиконаною на рівні заходів загального характеру.  

Якщо говорити про хронологічні рамки, можна навести трохи анекдотичний приклад з італійських справ. Ще у 90-х рр. велика кількість заяв, які надходили від Італії, стосувалася надмірної тривалості судових проваджень у цій державі. Надмірними вони були 7-8-10 років. Рішення щодо такої категорії справ з надмірною тривалістю у ЄСПЛ так само займали 7-8-10 років. Це був такий анекдотично-дзеркальний випадок, коли Європейський суд за тривалістю розгляду у своїх інстанціях встановив такий «рекорд» розгляду справ, визнавши, що національні судові інстанції довго розглядали заяви і порушили статтю 6 Конвенції — право на справедливий судовий розгляд. 

Чим є ЄСПЛ? Коли держави ратифікують Європейську конвенцію з прав людини, вони добровільно зголошуються дотримуватися визначених у цій Конвенції прав. І в разі, якщо вони порушують ці права, вони дають згоду, що ЄСПЛ може розглядати індивідуальні заяви або міждержавні заяви й визнавати факт порушення, вказуючи державі, що вона порушила право, повинна виправити це порушення і не допускати його в майбутньому. Це наче такий джентльменський клуб, в якому працюють джентльменські правила. 

На сьогодні Росія не є членом цього джентльменського клубу, там не працюють жодні правові норми, які є закріплені у стандартах Конвенції, або є міжнародними стандартами дотримання прав людини. Росія з цього вийшла, вона перебуває на іншому цивілізаційному щаблі. Ми ж не будемо говорити, що суспільство 18-го століття мало дотримуватися Європейської конвенції. Або навіть вісімдесят років тому, коли існувала смертна кара, і навіть після Нюрнберзького трибуналу були позбавлені життя представники вищого керівництва. На сьогодні ці стандарти не можуть навіть бути застосованими, тому що смертної кари в Європі немає, крім держави Білорусь, де вона закріплена офіційно. 

Коли ми говоримо про Росію, ми говоримо про те, що сьогодні ми не повинні жодним чином втрачати докази чи припиняти процедуру збору доказів й подання їх до міжнародних інстанцій. Росія буде відповідати за суворі порушення та недотримання Європейської конвенції з прав людини, коли повернеться у зону ЄКПЛ.