Ініціатива УГСПЛ #експертиЗА була створена для обговорення різних проблем у сфері прав людини, пояснення громадськості суті явищ і пропонування варіантів вирішення проблемних ситуацій, які постали перед громадянським суспільством і державою у конкретний період. Нове обговорення присвячене питанню захисту персональних даних і законодавчій ініціативі у цій сфері. Пропонуємо вашій увазі останню частину із експертного обговорення.

Максим Петров: Чи є взагалі діалог із розробниками законопроєкту?

Олександр Павліченко: Я можу сказати, що виписування цього тексту відбувалося в трошки дивний спосіб і ми отримали цей текст уже, так би мовити, оприлюдненим. Це було неправильно зроблено. Як на мене, його треба або суттєво змінювати, або переписувати.

Я просто кажу про те, що він не вирішить проблеми. Тобто ми сьогодні почали з того, що є проблема, є намагання її вирішити. Але, як на мене, в такому вигляді, як зараз законопроєкт не вирішить проблему.

Що треба робити? Звичайно, треба зараз не точково вносити якісь пропозиції: як на мене, тут треба, щоб було концептуальне бачення, як рухається ситуація і як буде встановлено систему захисту. Тоді вже буде видно, яким чином який концепт треба реалізовувати, щоб це справді працювало.

Ми знаємо, що питання стояло про так званого інформаційного комісара. Чи то в сфері доступу, чи захисту персональних даних. Це теж дискусійне питання, тому що воно вимагає відповідних змін на конституційному рівні.

Віта Володовська: Перспективи того, що цей законопроєкт, який все-таки буде розглядатися і буде ухвалюватися – досить високі з огляду на те, що це в принципі є зобов’язання України перед Європейським Союзом – приведення нашого законодавства у відповідність до GDPR. В тій частині, в якій він приводить наше законодавство у відповідність із GDPR, він насправді відповідає, тому тут складно буде аргументувати проти. І тут конструктивно буде включатися в роботу з депутатами. Принаймні в тій частині, що стосується нового законопроєкту про контролюючий орган. декларує, що готовий розглядати пропозиції від громадянського суспільства і правозахисників.

Євген Захаров: Я теж вважаю, що буде бажання його ухвалити. Причому на нашу критику не дуже будуть зважати. Чому? Відомо, що цей законопроєкт потрібний для того, щоб наш бізнес працював за межами України і щоб сюди входили інвестори. В межах ЄС є певні вимоги до захисту персональних даних. Якщо вони не виконуються, то це все відключається просто. Тому загальний вектор буде на те, щоб закон ухвалити.

В чому тут є певна загроза для якості закону? Як це часто робиться у нас, головне поставити галочку, що є закон, відзвітувати перед ЄС. А оці деталі, про які ми сьогодні говорили, особливо не будуть цікавити ні законодавців, ні навіть західних людей також. Тому я би виходив саме з такої презумпції, що буде бажання ухвалити закон, а коли нинішня адміністрація хоче ухвалити закон, то вона може це зробити, як ми бачимо по купі інших законодавчих актів.

В цьому контексті загалом я погоджуюся, що цей законопроєкт – шлях уперед, намагання імплементувати GDPR в Україні. І це, все ж таки, слідування позиції Європейського Суду, певною основою, яку можна намагатися покращити і привести до такого рівня, що він і нас би влаштовував. Якщо в нас вийде комунікація з комітетом, то я думаю, що це можливо.

Денис Волоха: Я хотів би сказати про комунікацію і інформаційну підтримку цього законопроєкту, чого зараз не відбувається. Тобто ми можемо прийти до ситуації і прийдемо врешті, коли його проштовхають, і суспільство – особливо ті, хто найбільше, на кого найбільше впливає, на кого спрямовано цей законопроєкт, який може стати законом – вони будуть здивовані і будуть висловлювати своє обурення, справедливе або не зовсім, цим законопроєктом. Тому що вони просто не знали. І, можливо, варто залучати якісь бізнес-асоціації або державні структури, які володіють цими даними, обсягом, щоб для них це не стало несподіванкою.

Максим Петров: Пане Денисе, коротко: що би Ви пропонували до цього законопроєкту? Ключові моменти?

Денис Волоха: Перше: стаття щодо санкцій – вона абсолютно неприйнятна, тому що встановлює відповідальність за невиконання будь-якою нормою законопроєкту взагалі будь-якою із сторін.

Друге: контролюючий орган. Звичайно, потрібно якось внормовувати.

Третє: рубіж. Конкретизовані норми, про що теж уже не раз говорили. Ну, і наостанок, щоб якраз баланс між свободою слова і правом на приватність – щодо журналістської діяльності професійної.

Друга частина дискусії доступна тут.