У колоніях з’явилася посада інспектора з дотримання прав засуджених і запобігання катуванням: чому?
Наприкінці листопада 2024 року в українських виправних колоніях зʼявилися нові штатні посади — старші інспектори з дотримання прав засуджених і запобігання катуванням. Вони мають стежити за прибуттям засуджених, реагувати на їхні скарги й повідомляти про порушення прав людини. Однак правозахисники застерігають, що покладання функцій контролю на представників системи може бути проблематичним.
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко пояснив, які порушення в місцях несвободи існують та чи є ризики у новій посаді. Як працюють перші інспектори та що потребує змін — детальніше в матеріалі ZMINA.

Катування та порушення прав людини в колоніях
Перш ніж говорити про нові посади, варто окреслити, що відомо про дотримання прав людини в українських колоніях. Монітори, члени групи Національного превентивного механізму (НПМ), наголошують, що в українських виправних колоніях зафіксовано численні порушення прав людини. Серед них — катування та жорстоке поводження із засудженими, наприклад, у Божковській колонії №16 новоприбулих били руками, ногами, кийками, а одному з ув’язнених нанесли понад 200 ударів.
Відзначено також випадки відмови в медичній допомозі: медичний персонал дотримується тієї ж ієрархії, яку встановлюють між собою засуджені. Особливо відмовляють тим ув’язненим, які займають найнижче місце в тюремній ієрархії. Під час моніторингових візитів фіксували навіть ситуації, коли за важкохворими засудженими доглядали інші ув’язнені через відмову медичного персоналу виконувати свої обов’язки.
Монітори відзначають, що подібні порушення прав людини поширені в різних колоніях України.
Катування в Бердянській виправній колонії
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко нагадує про гучну справу минулих років — катування в Бердянській виправній колонії №77. Правозахисники задокументували порушення ще у 2015 році. І зрештою у 2023-му Державне бюро розслідувань повідомило про затримання колишніх начальника і першого заступника начальника установи і звинуватило їх у створенні злочинної організації, катуваннях і вимаганнях. Слідчі зібрали інформацію про знущання з понад 30 потерпілих. Одразу після прибуття засудженим влаштовували жорстку процедуру приймання. ДБР описала деякі види катувань:
- удари пластиковою або дерев’яною палицею по стопах, внаслідок чого подальше ходіння особи було болісним та ускладненим;
- удари кулаком в область хребців шиї, від яких потерпіла особа на мить втрачала координацію або взагалі свідомість (так звана «черепаха»);
- болісне викручування рук за спиною, що супроводжувалося ускладеним процесом дихання (так звана «ластівка» або «заплив»).
У перерві між знущаннями працівники колонії пропонували, щоб увʼязнені зателефонували родичам і попросили переказати на картку від 1000 до 100 000 гривень. Якщо засуджений не погоджувався, катування тривали доти, доки вʼязень не «зламається». Зараз Бердянськ окупований, а в 77-й колонії росіяни облаштували «ізолятор тимчасового тримання» і катують там незаконно затриманих цивільних українців, розповідав «Суспільному» заступник голови Бердянської районної ради Віктор Дудукалов.

Інші випадки жорстокого поводження
Олександр Павліченко пригадує інші установи, відомі жорстоким поводженням адміністрації щодо вʼязнів. Це Олексіївська виправна колонія №25 і Темнівська виправна колонія №100. Обидві розташовані в Харківській області.
— Туди відправляють на перевиховання засуджених, які проявляють спротив адміністрації, і там «ламають». Відбувається цілий конвеєр з досить жорсткими умовами. Люди можуть і травми отримувати. Це застосування жорстокого поводження з елементами фізичного впливу. Тобто або руками самих засуджених організовується такий вплив, або це здійснює сама адміністрація, — пояснює Олександр Павліченко.
У липні 2023 року «Харківська правозахисна група» опублікувала звіт про відвідування Темнівської виправної колонії №100. Доповідь має назву «Рабство у XXI столітті». Правозахисники писали, зокрема, що засуджені, які відбували покарання в дисциплінарному ізоляторі або приміщенні камерного типу, не могли присісти на власне ліжко та не могли сидіти з заплющеними очима. Засуджений, який працював в їдальні кухарем, мав заступати на зміну о 5-й ранку і працювати до 20:00 без вихідних та святкових днів. Поскаржитися на умови увʼязнені категорично відмовлялися. Один з них відповів: «Ви поїдете, а нам тут залишатися».

Інспектор із прав засуджених: вимоги та обовʼязки
У вересні 2024 року Державна кримінально-виконавча служба України оголосила конкурс на посади старших інспекторів із дотримання прав засуджених і запобігання катуванням. Обовʼязками інспекторів є:
- реагування на скарги про вагомі порушення прав в’язнів;
- особиста присутність під час приймання новоприбулих засуджених;
- захист засуджених від неприйнятного впливу з боку персоналу установи та інших засуджених;
- правозахисний контроль за дисциплінарною практикою.
На посаду можуть подаватися люди з вищою освітою за напрямами право, освіта/педагогіка, соціальні та поведінкові науки, управління та адміністрування, цивільна безпека. Також кандидати повинні вільно володіти українською мовою і мати не менше ніж два роки досвіду роботи в ДКВС або інших правоохоронних органах.
Заступник начальника департаменту з питань виконання кримінальних покарань ДКВС Андрій Галай пояснює: посада старших інспекторів є офіцерською. Вимога пропрацювати два роки в ДКВС або в інших правоохоронних органах є загальною для офіцерських посад.
— Ми розуміємо, що необхідно відкривати, особливо для таких посад, можливість бути ззовні системи та будемо, імовірно, працювати з тим, щоб у вимогах зʼявилася примітка, що можна інших осіб залучати. З іншого боку, фактор фізичної служби — не обовʼязковий. Тобто курсанти, які закінчили виші у системі різних правоохоронних органів, але не працювали, так само можуть претендувати на ці посади, — розповідає Андрій Галай.
Виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко деякий час працював у відбірковій комісії на посади старших інспекторів. На його думку, те, що посади старших інспекторів є офіцерськими, нерідко стимулювало подаватися на них тих, хто бажає просуватися в карʼєрі, а не опікуватися правами засуджених.
— Умовно, хтось пропрацював у службі охорони 5–10 років. Займався охороною периметра і все. Більше він нічого не знає, але формально відбув службу в системі колонії. Був сержантом чи кимось ще. І тут цей працівник отримує можливість перейти на офіцерську посаду. Він каже: «Так, я хочу. Чому б ні?» І йому байдуже, що на тій офіцерській посаді він має робити. Тобто для нього важливіше мати зірочки і якийсь інший статус, ніж виконувати правозахисну функцію, — розповідає Олександр Павліченко.

Робота інспекторів: перші результати
Заступник начальника департаменту з питань виконання кримінальних покарань Андрій Галай повідомляє, що від інспекторів вже надійшла інформація про один випадок приниження людської гідності та жорстокого поводження з увʼязненими. Деталі він відмовляється розголошувати, доки факти не отримають юридичну оцінку, але зазначає, що там могло бути «застосування фізичної сили неправомірно і не у правильний спосіб». Зараз посадовці збирають попередню інформацію і, якщо факти підтвердяться, будуть передавати повідомлення до ДБР.
Підзвітний контролер: ризики та виклики
Ідея найняти працівників, які працюють у колоніях, підпорядковуються адміністрації та мають наглядати за дотриманням прав людини в ній, має очевидний виклик — як забезпечити самостійність і неупередженість «контролерів».
Андрій Галай каже, що на випадок можливих конфронтацій між старшим інспектором і начальником установи передбачили кілька запобіжників. Старші інспектори мають свободу в плануванні, їхнє переведення чи звільнення потребує повідомлення департаменту, а про порушення прав людини вони зобов’язані одночасно інформувати кілька рівнів керівництва.
Водночас виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко має сумніви щодо того, чи справді незалежними будуть інспектори. На його думку, начальник колонії може прямо впливати на ефективність підлеглих.
— Начальник колонії краще за будь-якого інспектора знає про всі плюси та мінуси, де у нього є якісь недоліки, хто з працівників не вчиняє якихось протиправних дій, хто намагається вчинити протиправні дії в колонії. Наприклад, пронести якісь «перекиди». А «перекид» — це завжди щось недозволене, — каже правозахисник.
Викликом є і довіра до інспекторів серед увʼязнених. Адже інспектори є частиною персоналу колоній, пояснює моніторка Національного превентивного механізму Людмила Проценко.
Правозахисник Олександр Павліченко називає ще один виклик — бюрократичний. У департаменті щойно призначене нове керівництво. Нові керівники можуть підтримати ініціативу, запроваджену попередниками, або перетворити її на чисту формальність, вважає Павліченко.
Більше читайте в матеріалі: Контроль за системою в самій системі. Як у колоніях працюють уповноважені з питань дотримання прав засуджених. ZMINA
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber