Системні бар’єри у доступі до компенсацій та захисті прав цивільних: УГСПЛ провела три фокус-групи в межах аналітичного дослідження

Відсутність єдиних правил компенсації за зруйноване житло, робота комісій та бар’єри у доступі до соціальних гарантій для цивільних, незаконно позбавлених особистої свободи, — ці проблеми стали ключовими темами трьох фокус-груп, які Українська Гельсінська спілка з прав людини провела у травні 2026 року в Києві.

Аналітичні фокус-групи проводили в рамках проєкту «Підтримка національних та міжнародних механізмів комплексного відшкодування збитків та перехідного правосуддя для України» Міжнародної організації з міграції (МОМ) за підтримки Державного департаменту США. Усі три заходи є частиною комплексного дослідження про стан перехідного правосуддя в Україні, результати якого будуть оформлені у вигляді аналітичного звіту з рекомендаціями для Верховної Ради, Уряду та органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Фокус-група 1. Поточні виклики у законодавчому захисті цивільних осіб, які постраждали від позбавлення волі

8 травня 2026 р., онлайн

Серія заходів розпочалася 8 травня з онлайн-експертної дискусії, присвяченої соціальному та правовому захисту цивільних осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ. Експерти, серед яких були Аксана Філіпішина, Наталія Кожина, Владлена Падун та Ігор Котелянець, проаналізували поточну практику Комісії з встановлення факту позбавлення особистої свободи та системні перешкоди, з якими стикаються постраждалі під час доступу до процедур захисту. Значна частина дискусії була присвячена проблемам судового оскарження рішень Комісії та розбіжностям у статистичних даних, наданих державними органами. Ця сесія стала фундаментальним кроком для подальшого дослідження, де учасники вдосконалили методологію та інструменти опитування, що використовувалися в наступних фокус-групах, щоб забезпечити всебічний аналіз прогалин у механізмах перехідного правосуддя в Україні.

Фокус-група 2. Доступ до компенсацій за пошкоджене та знищене житло і RD4U

15 травня 2026 року, Київ

Другу фокус-групу організували спільно з Вищою школою публічного управління. У заході взяли участь правозахисники, адвокати, представники ключових міністерств, державних органів та організацій, які супроводжують постраждалих.

Учасники працювали у трьох паралельних групах під керівництвом модераторів Олени Семьоркіної, Олега Мартиненка та Наталі Кожиної. Перша група зосереджувалась на проблемах з документами та доказами права власності на житло; друга — на процедурних бар’єрах та роботі комісій; третя — на доступі до міжнародного механізму RD4U та виключених категоріях постраждалих.

Обговорення будувалося навколо «маршруту постраждалої особи» — від моменту, коли людина дізнається про механізм отримання компенсації за пошкоджене чи зруйноване житло, до отримання компенсації або подання заяви до Реєстру збитків для України. Учасники виявили 6 ключових системних проблем.

1. Різні правила в різних громадах. Аналогічні пошкодження — різні рішення. Причина — відсутність єдиних критеріїв оцінки та стандартів роботи комісій з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна. Рішення залежить не від норми, а від персонального складу комісії та підходів конкретного ОМС.

2. Незрозумілий маршрут для постраждалого. Вибір між заявою на «пошкоджене» і «знищене» майно не є очевидним, а помилка означає відмову і повторний старт процедури. Відсутність зрозумілих алгоритмів і актуальних контактів для людини без юридичного супроводу є системною проблемою.

3. Відмова без пояснення. Постраждалі нерідко не знають ні точної причини відмови, ні того, що потрібно виправити, ні як оскаржити рішення. При цьому строк на оскарження — лише 5 днів. Нормативна вимога пояснювати рішення існує, але відповідальності за її невиконання немає.

4. Некомпетентність і перевантаженість комісій. До складу комісій потрапляють люди без профільної підготовки. Паралельно в одній громаді можуть діяти кілька різних комісій без комунікації між собою. Самі комісії звертаються до міністерства за чіткими критеріями та шаблонами — яких не отримують.

5. Корупційні ризики. Відсутність прозорих критеріїв і зовнішнього контролю створює умови для зловживань. Зафіксовані практики направлення людей на платне технічне обстеження житла, яке за законом може бути безкоштовним.

6. Вразливі категорії — поза системою. Люди похилого віку, мешканці сільської місцевості, особи без цифрових навичок фактично не можуть самостійно пройти процедуру підтвердження права на компенсацію, побудовану переважно навколо застосунку Дія. Окрема проблема існує для власників житла, оформленого до 2013 року, чиї права не відображені в цифровому реєстрі через нерівномірне підключення БТІ.

Спільний висновок учасників: законодавча база в цілому існує, але розрив між нормою і практикою — суттєвий. Система тримається на особистій мотивації конкретних посадовців, а не на єдиних стандартах. Для покращення необхідні: єдині критерії оцінки пошкоджень, обов’язкове навчання членів комісій, стандартні форми рішень із мотивувальною частиною, прості інструкції для постраждалих та офлайн-альтернатива цифровим інструментам.

Фокус-група 3. Проблемні питання захисту прав цивільних осіб, постраждалих у зв’язку з позбавленням особистої свободи

20 травня 2026 року, Київ

Захід провели у партнерстві  з Об’єднанням родичів політв’язнів Кремля. У заході взяли участь правозахисники, адвокати, представники державних органів та організацій, що працюють із постраждалими особами, та цивільні особи, які зазнали позбавлення особистої свободи через агресію рф проти України.

За ініціативи Української Гельсінської спілки з прав людини учасникам заходу запропонувалий висвітлити проблеми, причини, що їх спричиняють, та можливі шляхи вирішення проблем, що стосуються:

• відновлення прав осіб, незаконно позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та їхніх родичів;
• імплементації чинного законодавства у сфері соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи, та членів їхніх сімей;
• діяльності Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи, зокрема процедур прийняття рішень і практичних викликів її роботи;
• реабілітації та реінтеграції осіб, постраждалих у зв’язку з незаконним позбавленням особистої свободи.

На початку заходу учасники та учасниці також пройшли спеціально підготовлене експертками УГСПЛ онлайн-опитування, присвячене оцінці проблемних питань соціального і правового захисту осіб, незаконно позбавлених особистої свободи. Узагальнені результати опитування були презентовані наприкінці заходу та підтвердили основні висновки й позиції, висловлені учасниками під час роботи у підгрупах і загального обговорення.

У рамках фокус-групи Людмила Шумкова, юристка Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, представила дані річного аналітичного огляду правничої допомоги особам, незаконно позбавленим особистої свободи, та їхнім родичам. За даними Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ймовірно понад 20 000 цивільних осіб перебувають у незаконному ув’язненні внаслідок збройної агресії РФ. У 2025 році до Комісії з встановлення факту позбавлення свободи подано 4 757 заяв, із яких лише 250 завершились позитивним рішенням по цивільних особах — тобто цивільні отримують відмову у 8 з 10 випадків. При цьому після доопрацювання документів більшість повторних справ завершуються позитивно, що свідчить: проблема не у справах, а в процедурі.

Протягом 2025 року організація надала 562 консультації. Серед тих, хто звертається, — 74% родичі постраждалих, що шукають захист для близьких, 64% жінки (матері, дружини, доньки), більш як 30% — повторні звернення в одній справі. Найчастіше запити стосуються встановлення факту позбавлення свободи (121 звернення), підготовки процесуальних документів (74) та пошуку місцезнаходження (74). 194 ситуації кваліфіковані як індивідуалізовані — без стандартного алгоритму дій.

Далі учасники працювали у паралельних групах:

• перша аналізувала проблемні питання імплементації та шляхи вдосконалення законодавства (модератор — Наталя Ящук, Центр громадянських свобод);
• друга — ефективність роботи Комісії та порядок прийняття рішень (модератор — Ігор Котелянець, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля);
• третя — реабілітацію та реінтеграцію постраждалих (модератор — Наталя Кожина, Правозахисна група «Січ»).

За підсумками роботи всіх трьох груп учасники дійшли спільних висновків.

Головна проблема — системна. В Україні відсутній центральний орган, відповідальний за формування та реалізацію єдиної державної політики щодо осіб, незаконно позбавлених свободи. Як наслідок — міжвідомча координація фактично не працює, а людина залишається сам на сам із бюрократичними процедурами у найвразливіший момент.

Комісія з встановлення факту позбавлення волі функціонує неефективно. Рішення не мотивуються, причини відмов не пояснюються, практика утримання від голосування фактично блокує визнання статусу, строки розгляду заяв та вимоги до документів неузгоджені. Натомість урядова Постанова № 1775 визнана учасниками тимчасовим і недостатнім рішенням для ефективної підтримки постраждалих осіб.

Ключові проблеми, що носять системний характер:

1. Правова невизначеність окремих норм діючого законодавства, що ускладнює доступ постраждалих осіб до гарантій і компенсацій.
2. Складнощі практичної імплементації законодавства у діяльність державних органів через відсутність чітко регламентованої міжсекторальної взаємодії та координації суб’єктів, задіяних у процедурах встановлення факту позбавлення особи особистої свободи та одержання нею соціальних гарантій.
3. Непрозорість  та  неефективність процедур роботи Комісії у частині встановлення факту позбавлення особистої свободи цивільних громадян;
4. Відсутність ефективних механізмів доступу постраждалих осіб до реабілітації, реінтеграції та довгострокової підтримки.
5. Недосконалість системи супроводу та складність підтвердження статусу постраждалих осіб, що обмежує доступ до гарантій і послуг, зокрема житлового забезпечення.
6. Відсутність єдиного інформаційно-довідкового «вікна» та централізованого органу, відповідального за формування комплексної політики у сфері захисту прав осіб, незаконно позбавлених особистої свободи  та координацію її реалізації.

Ключовий меседж усіх груп: законодавча база існує, але без відповідального органу і без людини в центрі системи вона не працює.

Подальші кроки

Результати всіх фокус-груп — зафіксовані бар’єри, законодавчі прогалини та потреби учасників — стануть основою для аналітичного звіту з рекомендаціями для Верховної Ради України, Уряду та органів місцевої влади. Паралельно ці матеріали будуть використані в процесі розробки навчальної програми для публічних службовців, яка проходитиме сертифікацію в Національному агентстві з питань державної служби.

Заходи проводилися громадською спілкою «Українська Гельсінська спілка з прав людини» в межах проєкту Міжнародної організації з міграції (МОМ) за підтримки Державного департаменту США. Погляди, викладені у матеріалах заходів, належать автору(-ам) і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США або МОМ