Росія готує судилища над військовополоненими руками контрольованих бойовиків. Одна загроза нависла над п’ятьма бійцями іноземного легіону, яких росіяни захопили в Україні, інша – над полоненими з Маріуполя, серед яких є і бійці «Азова». 

Українське суспільство щодня задається питанням – як Україна може врятувати своїх людей від можливої смертної кари, якою лякають військовополонених на окупованих росією територіях. 

Олександр Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, відповів на питання журналістів «1+1», Радіо НВ, Інтер та телеканалу «Київ» щодо можливих шляхів допомоги тим, хто опинився в полоні росії. 

Не існує ніяких «ДНР». Відповідальність лише на росії.

Хто є суб’єктом міжнародного права? На сьогодні, це виключно росія. Немає такого суб’єкта, як «ДНР» та «ЛНР». І воєнні злочини, які чинять росіяни чи їх проксі, де-факто здійснює російська федерація. Що б вона не показувала. Це елементарні стандарти міжнародного права щодо того за ким визнається контроль де-юре і контроль де-факто. Де-факто контроль за російською федерацією. Вище керівництво росії несе пряму відповідальність за все, що відбувається на цих територіях. 

Посилання на якісь неіснуючі фікції – «марсіанські утворення», «ДНР», «ЛНР» не мають жодного юридичного значення у тлумаченні цих процесів. Немає в них і судів з визнаною юрисдикцією. Давайте подивимося, чи можуть вони звернутися до будь-якої держави із вимогою, щоб їм на територію так званої республіки видали когось із злочинців? Це яскрава демонстрація, що в них немає жодних зв’язків чи юрисдикцій, які вони контролюють. 

Треба нагадати росії про те, що виключно вона несе відповідальність за все, що відбувається на території, яка де-факто перебуває під її контролем, бо вона є державою-окупантом. Як Крим, так і захоплені території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей – контролюються росією і є її зоною відповідальності. 

Нагадаю, що в росії немає смертної кари, але вона погрожує військовополоненим на окупованих територіях застосуванням такої міри покарання. 

Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»

Суд над військовополоненими – це злочин?

Військовополонені не можуть бути суб’єктами так званих судових процесів. Всі ті, хто воював в іноземному легіоні, як правило, мають військовий квиток українських військовослужбовців, перебувають на території України законно і не порушують жодних законів України. 

Це законні українські військовослужбовці. І застосовувати до них такі фейкові показові процеси – це зумисне приниження військовослужбовців з метою дискредитації. Тут є склад воєнного злочину у зв’язку з неналежним поводженням із військовополоненими. 

Такого не відбувається на українському боці  – ми не бачимо притягнення до відповідальності тих, хто безпосередньо не скоював воєнні злочини. Є декілька випадків, які суд розглянув: справа Шишимаріна, справа артилеристів. Це якраз ті конкретні ситуації, коли є прямий зв’язок між злочинцем і злочином, який доведений в результаті розслідування. 

Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»

Є третя Женевська конвенція, яка забезпечує права військовополонених осіб, що потрапили в полон і перестали бути комбатантами. Здійснювати над ними якісь судові процеси – є порушенням Міжнародного гуманітарного права. Відповідно, включаються інші механізми. Це Міжнародний кримінальний суд – працює Римський статут, який визначає перелік цих воєнних злочинів, а далі відповідні судові процеси належним судовим органом, переслідування і вироки.

Як завадити цим судилищам?

Українським правозахисникам втрутитися в цю ситуацію практично неможливо. Крім того, як вимагати від міжнародних інстанцій чинити якісь рішучі кроки для того, щоб не дозволити здійснюватися таким цирковим процесам. Гарантами безпеки перебування українських військових у полоні є ООН, Міжнародний Комітет Червоного Хреста. 

Повинен бути діалог з рф, яка є єдиним відповідальним суб’єктом. В ході діалогу мають бути чітко озвучені наслідки, які настануть у випадку, якщо росія допустить подібний судовий процес. Стоїть питання санкцій, стоїть питання можливого знищення російських військових баз, наприклад. 

Не виключаю можливості підключення третьої сили, яка може виступити посередником. Наприклад, представники Туреччини, які демонструють здатність до діалогу з рф.

Я би порушив питання, наприклад, позбавлення права доступу росії до міжнародних майданчиків, як от до Радбезу в ООН. Просто фізичне право доступу. Як тільки вони роблять крок щодо судилищ – їхній представник не має право зайти в приміщення і, відповідно, вони втрачають будь-яке право голосу і фізично не мають доступу. Так поводяться з тими, хто не грає за правилами. Такі речі виходять за рамки дипломатичного протоколу, але росія розуміє тільки мову сили, і ця сила має бути продемонстрована. Дипломатія має бути в рукавичках, але ці рукавички можуть бути з їжакової шкіри. 

Зараз це поки ще нереально, але може бути таким екстренним кроком, який стане дипломатичним ударом по зубах. Для цього має бути консенсус, а в ООН немає одностайного бачення. Багатовекторність світової політики грає на руку російському агресору, який знає, що немає єдиного фронту проти нього, щоб дати відсіч в тому числі і на дипломатичному фронті. 

Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»

Росія чітко демонструє такими своїми діями, ким вона є, і як з нею слід поводитися. З тим, хто дотримується правил гри, грають по правилах. Той, хто не дотримується правил, мусить отримувати дуже жорстку силову відповідь на всіх рівнях. 

Крім силової відповіді має поглиблюватися санкційний, економічний і дипломатичний тиск. Це ті втрати, які сьогодні росія вже несе в мільярдних вимірах. На перспективу – росія має бути опущеною до рівня країн третього світу. Має бути поставлена така задача. І росія має бути демілітаризована та дефашистизована. 

Нагадаю, що російська федерація і в 2014 році влаштовувала так званий парад військовополонених України по Донецку. Ця ганебна історія так само є воєнним злочином. На жаль, за той злочин нікого не притягнули до відповідальності. Росія відчуває безкарність і чинить такі ганебні злочини, які стають все більш тяжкими. Треба ставити питання про те, що не може бути забуття таким злочинам і ті, хто їх вчиняє, повинні і будуть притягатися до відповідальності.