Універсальний періодичний огляд (УПО) — процедура, протягом якої кожна країна мусить звітувати у рамках ООН, як вона дотримується прав і свобод людини — і отримувати критичну оцінку свого звіту.

УПО є механізмом, створеним відповідно до Резолюції Генеральної асамблеї від 15 березня 2006 року. Кожна країна проходить Універсальний періодичний огляд 1 раз на 4 роки.

Під час огляду країна представляє свій звіт про ситуацію з правами людини. Правозахисники, в свою чергу, надають свій, так званий «тіньовий» або альтернативний звіт. Уперше Україна звітувала перед Верховним комісаром ООН з прав людини у 2008 році.

У жовтні 2012 року на 14-й сесії Ради ООН з прав людини (РПЛ) була розглянута Національна доповідь України в рамках УПО. За результатами розгляду Україна отримала 145 рекомендацій від представників 47 країн з проблемних питань, які потребували вирішення, майже 80% з яких було прийнято Урядом, а близько 20% – не прийнято. Найбільша кількість зауважень до України стосувалася таких сфер, як боротьба з дискримінацією та забезпечення толерантності (40 рекомендацій), верховенство права (30), пенітенціарна система (16), виконання міжнародних конвенцій (15), права дитини (14).

Для контролю за виконанням цих рекомендацій була створена Коаліція правозахисних організацій з підготовки до УПО, яка підготувала альтернативну доповідь для проміжного звітування України в 2015 році. Участь у підготовці доповіді взяли понад 80 НУО, які оцінили як стан виконання Україною отриманих рекомендацій, так і акцентували увагу на нових викликах у сфері прав людини: порушення прав людини під час протестного руху Євромайдану, в ході збройного конфлікту та анексії Криму, дотримання прав ВПО. Одночасно правозахисники констатували, що зі 114 прийнятих Україною рекомендацій повністю виконано лише 3%, у той час як майже половина (46%) оцінювалася як виконані незадовільно або не виконані взагалі.

Протягом березня експерти Української Гельсінської спілки з прав людини разом із партнерами по Коаліції провели значну роботу з добору інформації для підготовки альтернативного звіту до наступного звітування України, яке має відбутися у 2017 році. Попередні робочі зустрічі та аналіз ситуації показав, що практично за усіма напрямками майбутнього звітування України накопичено великий обсяг критичного матеріалу, який необхідно донести до Ради ООН з прав людини. Тому було прийняте рішення підготувати низку доповідей від імені партнерських коаліцій: Коаліції із захисту прав ВПО, Коаліції з протидії торгівлі людьми, Коаліції з протидії дискримінації, Коаліції з протидії катуванням, Коаліції «Права дитини в Україні».

Координатор підготовки альтернативних доповіді, ініційованої УГСПЛ, Богдан Мойса поділився власними враженнями від процесу:

«Приємне поєднання – бути максимально переконливим і втиснутись у визначену кількість слів. Підозрюю, що із цим ми непогано впорались. Трохи більше місяця і вісім різних, але від того не менш актуальних, об’єднаних у коаліційному повідомленні напрямів, надіслано Раді з прав людини.  І ось, з автоматичним «Ваше повідомлення успішно доставлено» розумієш, що це лише початок. Що просування та адвокатування висловленого вимагатиме не менших зусиль».

Свою доповідь, звичайно, підготувала й Коаліція з підготовки до УПО. Її автори акцентували увагу міжнародних експертів на проблемах виконання судових рішень, дотримання прав шукачів притулку та біженців, людей з інвалідністю, дотримання екологічних прав, проблемах участі громадян в управлінні державними справами тощо.

Окремо було наголошено на стратегічних викликах, пов’язаних із збройним конфліктом, які виявили непристосованість традиційної системи кримінальної юстиції до захисту фундаментальних прав людини. В альтернативній доповіді, зокрема, констатується, що розслідування злочинів, вчинених в зоні конфлікту, самостійно та нескоординовано проводять три різні суб’єкти – Головна прокуратура, Служба безпеки, МВС України. Такий розподіл не дозволяє скласти цілісну картину російської агресії, та відповідно – підготувати  доказову базу для розгляду матеріалів у Міжнародному кримінальному суді. Як результат, в Україні відсутня єдина база осіб, загиблих в ході конфлікту; база пошкодженої нерухомості; окрема база комбатантів, підозрюваних/звинувачуваних у злочинах, вчинених в зоні конфлікту. З оглядом на існуючі проблеми – розслідування воєнних злочинів, правових механізмів обміну полоненими, відшкодування збитків жертвам конфлікту, соціального захисту ВПО, переміщення громадян через лінію розмежування – правозахисники наголосили на необхідності якнайшвидшого реформування сектору цивільної безпеки,  ратифікації Римського статуту, запровадження «гібридних» судів та принципів правосуддя перехідного періоду (Transitional Justice) в практику судових та правоохоронних органів України.

Наступним кроком після прийняття в ООН альтернативних доповідей правозахисних організацій має стати серія робочих зустрічей фахівців неурядового сектору та органів влади для узгодження позицій та формування пакету пропозицій, адресованих уряду.