Закон був прийнятий Верховною Радою України 24 червня 2004 року. Він визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держав , принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.

Як зазначається у пропозиціях Президента України, він не може бути підписаний у зв’язку з невідповідністю деяких його положень Конституції України, неузгодженістю між окремими статтями, нечітким визначенням порядку вирішення важливих питань, що може призвести до обмеження прав і свобод депортованих, погіршення умов їх адаптації та інтеграції в українське суспільство, порушення прав інших громадян України, принципів соціальної справедливості.

Погоджуючись з деякими пропозиціями Президента України, члени Комітету після обговорення ухвалили рішення про необхідність проведення додаткового вивчення і проведення консультацій з експертами Міністерства юстиції України і повернутись до розгляду цього питання на одному з наступних засідань Комітету.

Також було розглянуто питання про стан дотримання прав людини під час виборів Президента України 31 жовтня 2004 року. Голова Комітету Г.Й.Удовенко, зокрема, наголосив, що найбільш масовими порушеннями прав людини на вільне волевиявлення стало невнесення в списки виборців та помилки в написанні прізвища, імені чи по-батькові особи.

Внаслідок цього, за його словами, майже 10 відсотків громадян України були позбавлені права голосу. На думку членів Комітету, влада повинна в повній мірі забезпечити українському народу реалізацію конституційного права на вільне волевиявлення та проведення справедливого і прозорого підрахунку голосів під час другого туру президентських виборів в Україні 21 листопада 2004 року.

Обговоривши зазначене питання, Комітет прийняв заяву щодо порушення прав людини під час виборчої кампанії Президента України і ухвалив надіслати її до центральних засобів масової інформації та до органів виконавчої влади і Центральної виборчої комісії.

РУПОР