«Ви наркозалежна, тому документів не буде»: як жінка з Запоріжжя боролася за медичні довідки після ракетного удару

Олена (ім’я змінене) лежала в лікарняному ліжку з перебитими артеріями на нозі, коли почула вердикт лікаря: «Ви наркозалежна, тому ми не заводили документацію». 

22 лютого 2025 року російська ракета влучила в готель у Кривому Розі, де перебувала жінка з Запоріжжя. Уламки перебили їй артерії на нозі. Але найбільшою проблемою стало не лікування, а отримання медичних документів для благодійної допомоги — лікарня відмовилася їх надавати через те, що пацієнтка перебувала на замісній підтримувальній терапії.

Про історію Олени і те, як відновлювали справедливість для постраждалої жінки, розповів координатор Громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини Сергій Бізденежний.

«Я мало що пам’ятаю після вибуху»

22 лютого 2025 року Олена поїхала до подруги в Кривий Ріг — просто погостювати, відпочити від запорізьких обстрілів. Заселилася в місцевий готель, лягла спати. О п’ятій ранку її розбудив не будильник, а вибух російської ракети.

— Я мало що пам’ятаю, — розповідала жінка пізніше юристу. — Була в стані шоку, отримала поранення. Як вибралася з готелю — не знаю. Почала приходити до тями, коли медики зустріли мене на виході.

Крило готелю, де спала Олена, було пошкоджене вибуховою хвилею. Уламки порвали артерії на нозі. Через дронову атаку одразу після ракетного удару жінку вночі у майже непритомному стані вивезли до Запоріжжя. Там, у 5-й міській лікарні, хірурги зашили пошкоджені судини.

«Ви наркозалежна, тому документів не буде»

Три місяці лікування та реабілітації — і Олена нарешті почала ходити на милицях. Але справжні проблеми почалися, коли вона вирішила звернутися до благодійних фондів за допомогою. Потрібні були медичні документи, які підтверджували б поранення від російської ракети.

— Ми вас лікували, але документів не дамо, — відповів жінці лікар хірургічного відділення. Мотивація була простою: «Вона наркозалежна, ми ніякої документації не заводили».

Олена лікується за програмою замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) — офіційною державною програмою допомоги наркозалежним. Але для медиків це стало приводом відмахнутися від «проблемної» пацієнтки. Така ж історія повторилася в травматологічному відділенні, де жінка робила перев’язки. Знову відмова, знову мовчання.

«Я відчувала себе покинутою»

Без медичних документів — ні копійки допомоги. Благодійні фонди працюють за чіткими правилами: є документи — є гроші на лікування. Нема документів — шукай, де хочеш.

Жінка втратила працездатність, власних заощаджень не мала. Потрібні були гроші на дороговартісні ліки, милиці, засоби реабілітації. Але медична система зачинила перед нею двері. Олена відчувала себе покинутою.

— Людина втомлена, виснажена, вона просто не має сил захищати свої права самостійно, — пояснює юрист, який згодом допомагав у справі. Олена не могла навіть дійти до юридичної консультації — артерії на нозі заживали повільно. Тому в громадську приймальню прийшов її чоловік.

Є законодавство, і воно працює

Юристи діяли швидко. Уклали договір з Оленою, отримали письмову згоду на роботу з її конфіденційною інформацією і направили адвокатський запит до лікарні.

— Переконати лікарню було дуже просто, тому що є законодавство, — розповідає Сергій Бізденежний. В запиті чітко прописали: відмова в наданні документів тягне адміністративну та кримінальну відповідальність.

Результат не змусив довго чекати. Через тиждень лікарня надала всю медичну документацію. Виявилося, що медичні карти велися весь час — лікарі просто не хотіли їх надавати через упереджене ставлення до наркозалежних пацієнтів.

З медичними документами справи пішли в гору. Юристи також ініціювали досудове розслідування воєнного злочину, адже Олена постраждала саме від російської ракети. Документи про відкриття кримінального провадження стали додатковим важелем при зверненні до благодійних фондів. Результат: Олена отримала близько 20 тисяч гривень допомоги.

— Людина отримала нову надію, ресурс для лікування, можливість купляти дороговартісні ліки. З’явилося почуття стабільності на час реабілітації, — каже юрист.

Системна адвокація: письмові пропозиції до лікарні

Випадок Олени став поштовхом для ширших змін. Громадська приймальна не обмежилася вирішенням індивідуальної проблеми — юристи направили лікарні письмові пропозиції в порядку закону України про звернення громадян.

— Ми надіслали пропозиції щодо налагодження роботи, надання персональних даних і конфіденційної інформації з запитувачем таких даних, — пояснює Сергій Бізденежний. — Щоб пацієнтам безпосередньо надавали інформацію, яку вони запитують, зокрема і медичну.

Такі письмові пропозиції відповідно до закону повинні бути розглянуті протягом місяця, і медичний заклад зобов’язаний вжити відповідних заходів. Таким чином громадська приймальна здійснила системну адвокацію для захисту прав людей, які є наркозалежними, щодо отримання медичної інформації відповідно до чинного законодавства.

Таких випадків дуже багато

Історія Олени не унікальна. У прифронтовій Запорізькій області щодня поранення отримують десятки людей. Серед них чимало тих, кого медики вважають «небажаними» пацієнтами.

— Ця проблема поширена, оскільки до наркозалежних упереджене ставлення з боку медичних працівників і суспільства, — констатує координатор приймальні Сергій Бізденежний. — Медики намагаються якнайшвидше усунутися від таких пацієнтів.

Особливо гостро це відчувається в умовах війни, коли допомога потрібна негайно. Благодійні організації вичерпують можливості роздачі реабілітаційного обладнання через велику кількість внутрішньо переміщених осіб. Тому грошова допомога стає питанням виживання.

Не гайте часу, йдіть до юристів

Сьогодні Олена повністю одужала. Наслідків від стресу з документами не залишилося. Але її досвід став важливим уроком для інших постраждалих.

— Самостійно захищати права в стані хвороби надзвичайно важко, — застерігає юрист. — Людина може читати плакати в лікарні, дзвонити на гарячі лінії, скаржитися адміністрації. Але це все теорія. Практика інша — треба не гаяти часу і звертатися до компетентних юристів.

У Запоріжжі допомогу можна отримати в громадській приймальній за адресою: проспект Соборний, 9, офіс 307.

Право на документи має кожен

Медичні заклади зобов’язані вести документацію на всіх пацієнтів без винятку. Відповідно до закону про захист персональних даних, кожна людина має право отримати інформацію про себе, включно з медичною.

— Медична документація є обов’язковою, це вимога законодавства та наказів МОЗ, — наголошує юрист. Дискримінація за будь-якими ознаками неприпустима, особливо коли йдеться про наслідки воєнних злочинів. Олена це довела на власному досвіді.

Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проєкту «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення».

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber