З грудня 2022 року юристи приймальні Української Гельсінської спілки в Запорізькій області супроводжували справу Петра, який отримував замісну терапію та самотужки виховував двох синів. Судовий позов у першій і апеляційній інстанціях за два з половиною роки та довга розлука з дітьми — стільки довелося йому пройти допоки справедливість не була відновлена.
Юристи захистили права батька, який перебуває на замісній терапії, у протистоянні з органами опіки щодо вилучення його дітей.
Про те, чому органи опіки не повертали дітей батькові та як вдалося об’єднати родину, — розповів координатор приймальні Сергій Бізденежний.
Історія Петра: як все почалося
Петро самостійно виховував двох синів: рідного сина Андрія та його брата по матері. Мати дітей на час подій перебувала в місцях позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення. Петро, попри власні проблеми зі здоров’ям, створив для дітей безпечне та турботливе середовище. Він проходив замісну терапію від наркозалежності, дотримуючись усіх рекомендацій лікарів, і жодним чином не порушував режим лікування.
Коли чоловік потрапив до кардіології через отруєння невідомою речовиною, Служба у справах дітей скористалася моментом та ініціювала процедуру позбавлення батьківських прав. Діти були вилучені, а після виписки з лікарні Петро навіть не мав змоги з ними зв’язатися.
Дізнавшись про судовий позов щодо позбавлення батьківських прав, Петро негайно звернувся до сервісної організації, яка перенаправила до Громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини. Юристи приймальні розпочали роботу над захистом його прав, допомогли йому відновити справедливість і повернути дітей додому.
Несправедливе вилучення дітей: на чому ґрунтувалися позовні вимоги органів опіки
Як виявилося згодом, саме цей факт проходження замісної терапії став головною і, по суті, єдиною підставою для спроб органів опіки позбавити чоловіка батьківських прав. Координатор приймальні Сергій Бізденежний згадує перше враження від справи:
— Коли ми почали аналізувати ситуацію, виявилося, що єдиною підставою для позбавлення батьківських прав була наркозалежність Петра. Але ж він активно лікувався в державній установі! Ця справа одразу стала для нас принциповою, адже ми побачили явну несправедливість.
При цьому не було жодних скарг від сусідів, вчителів чи інших осіб на неналежне виконання Петром батьківських обов’язків. Ба більше, сусідки Петра під час опитування відгукувалися: батьківські обов’язки виконує сумлінно, діти завжди мають охайний вигляд. Чоловік працює слюсарем, і коли він йшов на роботу, часто за допомогою звертався саме до сусідок, бо вони могли погледіти за дітьми. Одна з сусідок зазначила: діти люблять батька, а він дуже любить дітей, завжди про них піклується і робить усе, аби забезпечити усім необхідним. В стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння Петра вона ніколи не бачила.
— Просто не сподобалося службі у справах дітей, що він лікується від наркозалежності, і тому, на їхню думку, не має права на дітей. Проте він лікувався в державній установі, жодним чином не порушував порядок лікування, що підтверджують довідки з лікарні, — пояснює Сергій Бізденежний.
Юристи УГСПЛ оперативно розробили стратегію захисту прав Петра. Вони зібрали доказову базу, яка спростовувала безпідставні твердження органів опіки: отримали медичні довідки про лікування, позитивні характеристики від сусідів, проаналізували шкільну успішність дітей.
Судовий процес: дві інстанції
Справа Петра розгорталася у двох паралельних провадженнях. Спочатку поліція склала протокол за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання батьківських обов’язків).
— Протоколи не витримали жодної критики, — пояснює Сергій Бізденежний. — Суд закрив ці провадження, визнавши, що в діях батька чи його бездіяльності будь-якого порушення закону не було.
Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні у Запорізькій області Фото: УКМЦ
Одночасно розгорталася цивільна справа про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Юристи УГСПЛ будували захист Петра на декількох ключових аргументах:
Відсутність адміністративних правопорушень щодо неналежного виховання дітей
Наявність медичних довідок про проходження лікування та дотримання його режиму
Позитивні характеристики від сусідів
Відсутність системних порушень щодо відвідування дітьми школи
Але органи опіки вперто трималися своєї позиції. Зрештою, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, визнавши, що підстав для позбавлення Петра батьківських прав немає.
— Позбавлення батьківських прав — це крайня міра. Для цього повинні бути систематичні грубі порушення прав дитини, неналежне виховання, можливо, навіть порушення чинного законодавства. Нічого з цього у випадку Петра не було, і доказів того всього теж не було, — наголошує Сергій Бізденежний.
Однак Служба у справах дітей не змирилася з поразкою і подала апеляційну скаргу. Апеляційний суд підтримав рішення першої інстанції, залишивши його без змін.
Чому органи опіки не зупинялися?
За словами юриста УГСПЛ, наполягання органів опіки на своїй позиції, попри відсутність доказової бази, мало суб’єктивний характер.
— Тут просто мається людський фактор, вони чомусь мають такі незрозумілі відносини і, певно, упередження до Петра. Тут об’єктивного взагалі немає нічого, лише суб’єктивна історія. Навіть коли першу інстанцію органи опіки програли, вони нашому адвокату говорили про те, що будуть писати апеляцію і дітей не віддадуть, — пояснює Сергій Бізденежний.
Юрист також зазначає, що витрати на судовий збір у першій інстанції та апеляції здійснювалися за рахунок бюджетних коштів, попри те, що доказова база була вкрай слабкою.
Увесь цей час діти перебували поза сім’єю. Спершу їх помістили до дитячої лікарні, де вони провели майже два місяці. Як зазначає Сергій Бізденежний, це викликало здивування:
— Спробуйте поміститися свою дитину в лікарню на два місяці. Максимум два тижні, далі вже комісія розбирається, чому лікування не дає результатів. Діти просто жили в лікарні — від чого їх лікували, лікарі так і не змогли пояснити.
При цьому медична документація так і не була надана батькові.
— Відвідувати їх не було можливо через карантин, через їхнє лікування, особливий режим, ніби. Коли ми звернулися до прокуратури щодо того, що діти незаконно перебувають у лікарні, їх швиденько перенаправили в дитячий притулок у Київській області, оскільки в Запорізькій області притулок був евакуйований через обстріли, — розповідає координатор приймальні.
Після перемоги у суді
Здавалося б, після апеляційного розгляду, рішення вступила в законну силу і діти повинні повернутися додому. Але це сталося не одразу.
— Діти дуже сильно скучали за батьком, — розповідає Сергій Бізденежний. — Розлука була тривалою. Сам Петро дуже нервував, постійно запитував, як можна повернути дітей якнайшвидше.
Служба у справах дітей, програвши суди, все одно відмовлялася повертати дітей.
— Вони відверто говорили, що будуть писати апеляцію і дітей не віддадуть. Це було суб’єктивне ставлення до клієнта і намагання будь-якими способами, які на грані порушення закону або з порушенням закону, не догодити батьку. — згадує юрист УГСПЛ.
Юристи УГСПЛ ініціювали переговори зі Службою у справах дітей, а також зверталися до прокуратури та правоохоронних органів щодо незаконного вилучення дітей і їх утримання в лікарні. Вони свідомо надавали перевагу усній комунікації та переговорам, щоб не затягувати процес ще більше через довгі терміни розгляду офіційних скарг.
— Ми роз’яснювали органам опіки своє бачення ситуації з боку порушення законодавства і які можуть бути наслідки. Ми робили це для того, щоб обійти всю цю бюрократію, тому що якби ми давали перевагу офіційним скаргам, то ми б затягнули ще довше процес повернення дітей, — пояснює координатор Громадської приймальні.
Завдяки наполегливій роботі юристів УГСПЛ дітей зрештою повернули батькові. Загалом процес від моменту вилучення дітей до їхнього повернення додому тривав близько півроку.
— Вирішальним фактором у поверненні дітей стало те, що суд захистив батьківські права нашого клієнта і не підтримував позовні вимоги органів опіки та піклування. Правові підстави щодо неповернення дітей були відсутні, — підкреслює юрист.
Юристи УГСПЛ бачили у цій справі глибший сенс — захист не лише конкретної родини, але й принципів верховенства права: «Для нас неприпустимою і нестерпною є ситуація, коли є рішення суду, а державні органи не зважають на це. Це наснажує нас ще більше на боротьбу».
Петро і його діти нарешті отримали можливість повернутися до нормального життя.
Як справи зараз: родина під захистом
Справа Петра не завершилася поверненням дітей. Юристи Громадської приймальні УГСПЛ продовжують моніторити дотримання його батьківських прав і тримають ситуацію на контролі.
За словами координатора приймальні Сергія Бізденежного, станом на сьогодні в родині все гаразд. Служба у справах дітей більше не турбує сім’ю, діти живуть з батьком у спокійній атмосфері.
Юристи приймальні продовжують супроводжувати цю родину, забезпечуючи захист прав батька та дітей. Сім’я об’єдналася і живе повноцінним життям, а правозахисники пильнують, щоб більше ніхто не порушував їхніх прав.
Що рекомендують юристи?
Історія Петра виявила системні проблеми у роботі органів опіки та піклування, зокрема їхнє ставлення до вразливих категорій населення. Вона яскраво демонструє важливість правової підтримки для вразливих категорій населення у протистоянні з державними органами.
Координатор Громадської приймальні УГСПЛ у Запоріжжі надає кілька порад для батьків, які можуть опинитися в подібній ситуації:
Документуйте своє лікування: Якщо страждаєте на хронічні захворювання або залежності, регулярно отримуйте та зберігайте медичні довідки про проходження лікування та його результати.
Збирайте позитивні характеристики: Зберігайте документальні підтвердження належного виконання батьківських обов’язків (характеристики зі школи, від сусідів, грамоти дітей тощо).
Не зволікайте зі зверненням по правову допомогу: У разі виникнення конфліктної ситуації з органами опіки негайно звертайтеся до юристів або громадських організацій, які надають юридичну допомогу.
Знайте свої права: Ознайомтеся з основними положеннями законодавства щодо підстав для позбавлення батьківських прав та процедури вилучення дітей.
Не бійтеся відстоювати свої права в суді: Судова практика показує, що органи опіки не завжди діють відповідно до закону, і їхні рішення можуть бути успішно оскаржені.
— Ця ситуація підкреслила, що на вразливих категоріях громадян чомусь так відіграються державні органи. Але попри це, людина змогла захистити свої права. Головне — шукати можливості і не зневірюватися, — підсумовує Сергій Бізденежний.
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проєкту «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення».
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
