Правозахисники пропонують зміни до законодавства про захист незаконно ув’язнених цивільних
Поки триває дискусія про новий комплексний закон, цивільні, звільнені з російського полону чи окупації, продовжують стикатися з відмовами у визнанні факту позбавлення свободи та відсутністю чітких державних гарантій. Це потребує змін.
Про це йшлося на зустрічі представників Української Гельсінської спілки з прав людини, Правозахисної групи «СІЧ» та ГО «Цивільні в полоні» з Офісом Омбудсмана, під час якої правозахисники передали свої пропозиції щодо змін до Закону №2010-IX. Участь у зустрічі взяла Владлена Падун, аналітикиня УГСПЛ.
Представники правозахисних організацій передали Офісу Омбудсмана свої пропозиції щодо вдосконалення законодавства і державної політики у сфері захисту цивільних, незаконно позбавлених особистої свободи. Під час зустрічі сторони погодилися в основному: систему щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи потрібно змінювати, а держава має виробити цілісний підхід до захисту таких людей. Але далі починається складніше питання: як саме це зробити.
Чому одного закону №2010-IX недостатньо
Офіс Омбудсмана виступає за розробку нового комплексного закону, який системно врегулював би захист цивільних, незаконно позбавлених свободи. Правозахисники цю ідею підтримують, але наполягають: розробка й ухвалення нового закону — з проходженням усіх законодавчих процедур, читаннями в парламенті та підписанням Президентом — може зайняти роки, тоді як людям потрібна допомога вже зараз.
«Ми підтримуємо ідею розробки нового комплексного закону, який би системно врегулював питання захисту цивільних, незаконно позбавлених особистої свободи. Водночас маємо враховувати реалії воєнного стану: розробка та прийняття нового закону може зайняти значний час. А вдосконалити правове регулювання та посилити захист цивільних необхідно вже зараз. Тому, на нашу думку, ці процеси не мають бути взаємовиключними: паралельно з розробкою нового комплексного закону варто внести до чинного законодавства ті зміни, які вже сьогодні можуть покращити механізми захисту та реалізації прав цивільних заручників», — пояснює аналітикиня УГСПЛ Владлена Падун.
Людина не має доводити свою проукраїнську позицію
Одна з ключових пропозицій — прибрати норми, які фактично можуть ставити встановлення факту позбавлення особистої свободи в залежність від доведення активної проукраїнської позиції людини. Це звужує право порівняно з нормами міжнародного права.
«Людина не повинна доводити свою проукраїнську позицію як умову для захисту, якщо її незаконно затримали та утримували на окупованій території або вивезли до Російської Федерації», — наголошує адвокатка Правозахисної групи «СІЧ» Ксенія Онищенко.
Правозахисники також пропонують чіткіше визначити коло членів сім’ї людини, позбавленої свободи, які мають право звернутися до Комісії щодо встановлення факту, — наразі це питання не врегульоване чітко навіть Сімейним кодексом.
Які бар’єри існують
Проблема закладена не лише в самому Законі №2010-IX, а й у підзаконних актах. Постанова КМУ №1775, замість того щоб розширити базовий механізм закону, створила окремий паралельний адміністративний алгоритм, який станом на момент підготовки дослідження ще не запрацював повноцінно.
Читати більше: Постраждалі особи у фокусі перехідного правосуддя: що показало дослідження УГСПЛ?
Серед інших зафіксованих бар’єрів — необґрунтовані відмови у встановленні факту, вимоги надати документи, які фізично неможливо отримати в умовах окупації чи утримання без зв’язку із зовнішнім світом, і фрагментарний доступ до медичної, психологічної та соціальної підтримки після звільнення.
Представники Офісу Омбудсмана підтвердили зацікавленість у спільній роботі над законодавчими змінами. У вересні заплановане засідання робочої групи за участю представників інших державних інституцій для формування стратегії щодо найважливіших пропозицій.
Джерело: Правозахисна група «СІЧ»