27 березня 2012 року в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини   Docudays UA  відбувся круглий стіл «Чи має шанс авторитаризм в Україні?»  за участі представників правозахисних організацій, журналістів, громадських діячів, організований Українською Гельсінською спілкою з прав людини та Херсонською міською Асоціацією журналістів «Південь».

 Учасники обговорювали ситуацію, що склалася в Україні на сьогодні та намагалися відповісти на запитання: що робити громадянському суспільству аби убезпечити країну від запровадження антидемократичного режиму правління?

 На початку круглого столу виявилось, що більшість присутній вважає, що авторитаризм в Україні вже є. В підтвердження цьому журналіст, керівник бюро журналістських розслідувань «Свідомо» Єгор Соболєв висловив думку, що Україна в 1991 році не була готова до  незалежність, яка «впала» на країну,  авторитаризм  не було знищено, він залишився  ще з радянських часів. «Янукович є найзручнішим тираном, що викликає сміх, зневагу, він відверто і по-дурному діє. Він не думає про завтрашній день», – зазначив  Єгор Соболєв.

«Який може бути в нас авторитаризм, коли наш лідер авторитету в нас  не має. Давайте скажемо так, як воно є. Президент Янукович не має того авторитету за якого можлива авторитарна влада», – заперечив  Євген Захаров, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини. Але погодився з тим, що в Україні  «є авторитарні тенденції: централізація влади, централізація капіталу, управління, бюджету, що безперечно  є авторитарними  елементами,  але ці тенденції не доведені до логічного кінця, коли можна було б сказати, що є авторитарний правитель».

  «Поки президент буде жити у вкраденому Міжгір’ї, поки міністр юстиції їздить на вкраденому мерседесі, буде і авторитаризм», – сказав  член Української Гельсінської спілки з прав людини Микола Козирєв.

 Володимир В’ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, вважає, що «проблема в людях, які не готові боротися за свої права, які не тільки не готові відвойовувати свою свободу, а й користуватися нею, тобто готові її віддати, аби не брати на себе відповідальність».

 Піднімалося питання моральності влади, люстрації та доцільності її проведення в українських реаліях, обговорювався досвід з цього питання Чехії, Польщі, Угорщини. Результати  круглого столу  можна висловити за допомогою відомої фрази Махатми Ганді: «Ми самі повинні стати тими змінами, які хочемо побачити в світі».