Розглянувши проект закону “Про гарантії Президенту України, який припинив виконання своїх повноважень” Комітет Верховної Ради України з питань правової політики вважає, що прийняття окремого закону про гарантії колишнім Президентам України недоцільним.

Комітет поділяє слушну думку ініціаторів проекту, що ставлення до особи Президента України, що припинив виконання своїх повноважень, знаходиться в залежності від ступеню політичної культури, високий рівень якої можливий лише за умови наявності розвинутих демократичних інститутів.

Не заперечуючи проти самої ідеї щодо необхідності визначення певного комплексу заходів для державного забезпечення колишнього глави держави, наголосив голова Комітету Василь Онопенко, запропоноване коло питань для правового унормування не є настільки широким та специфічним, щоб присвячувати йому окремий закон.

Звернуто увагу на те, що Верховною Радою України вже прийнято у другому читанні законопроект  “Про Президента України”, який містить докладні положення, що стосуються зазначеного питання. В.Онопенко підкреслив, “виходячи з особливого статусу Президента України як найвищої посадової особи і глави держави, різні аспекти його статусу доцільно врегулювати в комплексі у спеціальному законі про Президента України”.

На засіданні Комітету йшлося про те, що частиною першою статті 9 проекту передбачає, що Президент України, який припинив виконання своїх повноважень не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за діяння, що були вчинені під час виконання ним повноважень Президента України та в зв’язку з ними. А частиною четвертою цієї ж статті встановлюється, що за фактами, щодо яких є підстави вважати їх кримінально карними та такими, які були вчинені Президентом України, який припинив виконання своїх повноважень, не під час перебування на цьому посту, він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності лише за згодою Верховної Ради України. Запропонований у проекті особливий статус колишнім Президентам України викликав зауваження у народних депутатів.

Запровадження, в такому обсязі, інституту недоторканності Президента України, який припинив виконання своїх повноважень, на переконання членів Комітету, буде ширший за правовими підставами його виникнення та правовими наслідками, ніж аналогічний інститут недоторканності, який існує для діючого Президенту України. Оцінюючи цю ідею (незалежно від обсягу недоторканості), підкреслив В.Онопенко, неможливо оминути увагою той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 105 Конституції України Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень.

“Системний аналіз Основного Закону України дозволяє дійти висновку, що часом виконання конституційних повноважень Президентом України є період від вступу його на пост (з моменту складення присяги народові) до вступу на пост новообраного Президента України (єдиним винятком із загального правила є випадки дострокового припинення повноважень глави держави, що теж досить чітко обумовлено Основним Законом України)”, – зазначив голова Комітету.

Члени Комітету акцентували увагу й на тому, що збереження звання глави держави довічно (ч. 3 ст. 105 Конституції України) не означає продовження виконання ним конституційних повноважень Президента України. Особистий імунітет Президента України втрачається з моменту припинення його повноважень на цій посаді. Оскільки ж Конституція України, як уже зазначалось, передбачає недоторканність лише для діючого Президента України, то, з огляду на це, правових підстав для надання додаткових гарантій недоторканності колишнім Президентам України немає.

Комітет вважає, що слушні положення, які містяться у даному законопроекті, можуть бути використані при доопрацюванні відповідних положень проекту закону “Про Президента України”.

Комітет при цьому певно забув, що нещодавно фактично затвердив такий імунітет, затверджуючи проект Кримінально-процесуального кодексу України. Цей проект передбачає гарантії щодо екс-президента, зокрема, будь-яке його кримінальне переслідування стане можливим лише зі згоди Генерального прокурора України та на підставі попереднього рішення Верховного Суду України.

І не зрозуміло, чому одна особа може вчинити злочин і ніколи не бути за це покарана. Здається, тут і близько немає демократії та досвіду демократичних країн. Цим затверджується повний імунітет для можливих тиранів, що узаконює їхню безвідповідальність та безкарність.

РУПОР