Україна і Рада Європи підписали угоду про створення спецтрибуналу з питань агресії Росії

25 червня 2025 року в Страсбурзі відбулася історична подія: Президент України Володимир Зеленський та Генеральний секретар Ради Європи Ален Берсе підписали угоду про створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії проти України. Разом з угодою було підписано статут майбутнього судового органу. 

Про особливості Спецтрибуналу та його функції в ефірі марафону «Єдині новини» журналісти розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка.

Ключові положення угоди

Президент Зеленський назвав важливим досягненням те, що в статуті спеціального трибуналу чітко зазначено: відповідатимуть за злочини глава держави, глава уряду та міністр закордонних справ – без жодної згадки про персональні імунітети. Це означає, що високопосадовці не уникнуть покарання, навіть коли вже не обійматимуть своїх посад.

Судитимуть росіян та їхніх спільників, відповідальних за злочин агресії проти України, у Гаазі (Нідерланди). Створення трибуналу стане третім подібним судовим органом в історії людства після Нюрнберзького та Токійського трибуналів.

Від політичного рішення до юридичної практики

Як пояснює Олександр Павліченко, виконавчий директор Української гельсінської спілки з прав людини, підписання угоди означає завершення тривалого етапу підготовки: 

— Зараз розпочато вже юридичне оформлення того політичного процесу, який тривав уже майже понад три роки, створення цього спеціального трибуналу.

Статут спеціального трибуналу з’явився на сайті Комітету міністрів Ради Європи, що дозволяє проаналізувати процедурні та мандатні можливості майбутнього судового органу.

Механізм створення та участь держав

Наступним кроком має стати приєднання держав до розширеної часткової угоди Ради Європи щодо створення трибуналу:

— Це фактично документ рівня конвенції, до якого мають доєднатися як держави-члени Ради Європи, так і держави, які мають статус спостерігача при Раді Європи.

Потенційно до створення трибуналу можуть долучитися 46 європейських держав, за винятком Росії та Білорусі, які не входять до Організації. Однак деякі країни можуть зайняти специфічну позицію: 

— Є такі, які можуть і утриматись, якщо ми маємо на увазі Угорщину чи Словаччину, які на сьогодні займають специфічну позицію.

Співпраця з Міжнародним кримінальним судом

Важливою особливістю майбутнього трибуналу є тісна співпраця з Міжнародним кримінальним судом. Павліченко зазначає: 

— Це буде відбуватися у взаємодії з Міжнародним кримінальним судом, тут немає жодної конкуренції. Більше того, Міжнародний кримінальний суд висловлював своє щире побажання і пропозицію використовувати приміщення суду для того, щоб початково там розміщувалися навіть службовці цього спеціального трибуналу.

Планується поєднана синергія у здійсненні окремих проваджень, коли справи можуть передаватися між двома судовими органами залежно від їхньої специфіки.

Досвід України та стандарти доказування

Україна має значний досвід роботи з міжнародними судовими органами. Як зазначає Олександр Павліченко: 

— Україна зараз перебуває в позиції досить досвідченої держави щодо рівня доведення фактів вчинення злочинів, які досягають рівня порушення міжнародного кримінального права.

Країна вже працювала з МКС, була спільна робота прокурорів і слідчих з Гаазьким трибуналом у справі збиття малазійського Boeing MH17, що дозволило адаптувати слідчі процедури до високих міжнародних стандартів доказування «поза розумним сумнівом».

Характер і часові рамки

Трибунал матиме гібридний характер, поєднуючи міжнародні та національні елементи. Частина судових проваджень відбуватиметься в рамках національної судової системи України, а окремі провадження щодо осіб, обвинувачених у злочині агресії, будуть передаватися на рівень спеціального трибуналу.

Точні терміни початку роботи трибуналу залишаються невизначеними. Павліченко попереджає: «Ніхто не знає, цей трибунал може запрацювати умовно у 2027 році, може у 2029, може у 2035». Це означає, що всі учасники процесу мають бути готові до тривалого очікування.

Санкції та процедури

Трибунал зможе призначати суворі покарання: термін може бути як позбавлення волі в межах до 30 років позбавлення волі, так і пожиттєве позбавлення волі. Передбачаються також фінансові стягнення, такі як конфіскація, накладення фактично репаративних відшкодувань за вчинену шкоду.

Важливою особливістю є можливість заочного розгляду справ. Павліченко пояснює: 

— За процедурою in absentia (заочного розгляду), за відсутністю на лаві підсудних тих, кого будуть обвинувачувати і переслідувати, буде здійснюватися судовий процес і ухвалюватимуться рішення щодо притягнення до відповідальності.

Виконання рішень та відшкодування збитків

Засуджені особи відбуватимуть покарання в різних державах-учасницях. Під час досудового розслідування підозрювані перебуватимуть у спеціальних приміщеннях у Гаазі.

Фінансові стягнення можуть корелювати з Реєстром збитків, який уже функціонує за підтримки Ради Європи. Павліченко зазначає: 

— Це питання наповнення фонду реєстру збитків, з якого будуть відшкодовуватися виплати жертвам, які заявили про те, що вони зазнали шкоди від цієї російської агресії.

Підписання угоди про створення спеціального трибуналу означає перехід від політичних заяв до практичного притягнення до відповідальності за злочин агресії. Це демонструє готовність міжнародної спільноти не лише засуджувати агресію словами, а й забезпечувати справедливість через міжнародне правосуддя.

Створення трибуналу стане важливим прецедентом у міжнародному праві та сигналом для потенційних агресорів про неминучість покарання за порушення основних принципів міжнародного порядку.