Суд в окупованому Криму є інструментом переслідування політв’язнів, – дослідження
Суд, створений в умовах окупації Криму, не є ефективним захистом в політично мотивованих справах. Такого висновку дійшли автори доповіді «Кримський процес: правосуддя у політично мотивованих справах»
Джерело: Центр інформації про права людини
Фото: Український кризовий медіацентр
Як повідомляє кореспондентка Центру інформації про права людини, доповідь презентували сьогодні в Києві.
Ознайомитись із доповіддю «Кримський процес: правосуддя у політично мотивованих справах» можна за посиланням
За словами юристки Української Гельсінської спілки з прав людини Дар’ї Свиридової, документ базується на свідченнях моніторів, які відвідали 174 процеси у восьми справах. Це, зокрема, справи Володимира Балуха, Сулеймана Кадирова, Ігоря Мовенка, Ільмі Умерова, Ахтема Чийгоза, Миколи Семени, Євгена Панова та справа «26-го лютого».
Експертка пояснила, що моніторинг проводили з метою оцінити спроможність судової системи, створеної в умовах окупації, забезпечити ефективний захист від незаконних переслідувань, а також від придушення прав і свобод в Криму.
«Для цього ми проаналізували дотримання стандартів справедливого судочинства у чотирьох аспектах. Це незалежність суду, рівність сторін, презумпція невинуватості та публічність розгляду справи», – розказала вона.
Автори доповіді виявили низку факторів, що свідчать про порушення презумпції невинуватості. Про це повідомила Марія Ясеновська, президентка Харківської обласної фундації «Громадська Альтернатива».
«Це, по-перше, утримання Володимира Балуха за ґратами майже під час кожного слухання, в якому він брав участь. Утім, є рішення ЄСПЛ, яке проголошує, що це є не просто порушенням презумпції невинуватості, але й фактором, який формує з підозрюваного образ винуватця в очах суду та публіки», – навела приклад експертка.
Вона також зауважила, що велику роль у порушенні цього аспекту судочинства зіграли ЗМІ, які цитували висловлювання звинувачувального характеру місцевих кримських чиновників. Крім того, за словами Марії Ясеновської, автори доповіді мають підозри щодо порушення таємниці нарадчої кімнати.
«Це очевидно у справі Ігоря Мовенка, якого не утримували під вартою і він сам приходив на слідство. Утім, ще до того, як йому оголосили вирок, два конвоїри зайшли до зали суду, ніби вже знали про результат».
Однією з вимог справедливого судового розгляду, за якими експерти аналізували процеси, є “рівність сторін”. Вона передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представити свою справу в умовах, в яких жодна зі сторін не має очевидної переваги.
Сергій Буров, виконавчий директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові, один з авторів доповіді, повідомив, що монітори зафіксували багато випадків, коли сторона захисту була в нерівних умовах зі стороною обвинувачення:
«Так, наприклад, Ахтем Чийгоз не був присутній на жодному з 70-ти судових засідань, за якими монітори вели спостереження. Водночас стороні обвинувачування надавались певні привілеї. Наприклад, в одній зі справ, перед допитом свідка суддя попросив зачитати йому його попередні свідчення із формулюванням, що свідок міг забути те, що казав під час слідства».
За словами Сергія Остафа, експерта Ресурсного центру з прав людини (Кишинів, Молдова) практично у всіх справах систематично порушувався принцип публічності розгляду – певні слухання відбувалися у закритому режимі без відповідного мотиву, створювали перешкоди для зацікавлених відвідати засідання, забороняли вести аудіозаписи тощо.
«У Росії, зокрема в окупованому Криму, справедливого суду не існує, вони всі виконують завдання влади в обличчі ФСБ», – резюмував Ільмі Умеров, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, один з засуджених російським судом у Криму.
Як повідомила Тетяна Печончик, керівниця Центру інформації про права людини, наступної середи доповідь презентують в Брюсселі, а потім й на інших міжнародних майданчиках – в ООН, Раді Європи та інших.