Спільнота тренерів з викладання перехідного правосуддя зростає: УГСПЛ та ВШПУ підготували нову когорту тренерів для публічних службовців

20-22 жовтня Українська Гельсінська спілка з прав людини у партнерстві з Вищою школою публічного управління провели черговий триденний тренінг для тренерів «Викладання правосуддя перехідного періоду для публічних службовців» з запланованого циклу.

Захід об’єднав фахівців і фахівчинь, які в майбутньому навчатимуть публічних службовців застосовувати принципи перехідного правосуддя в українських реаліях: працювати з наслідками війни для людей у громадах, відновлювати довіру й забезпечувати справедливість.

Тренінг відбувся за підтримки проєкту «Сприяння інклюзивному відновленню задля стійкості та безпеки людини в Україні», що фінансується Урядом Японії та впроваджується ПРООН в Україні.

Щоденна практика, а не абстрактне поняття

Тренінг розпочався з важливого відкриття для учасників та учасниць: перехідне правосуддя — це не абстрактна концепція, а щоденна робота публічних службовців. 

«Я їхала на тренінг і думала, що перехідне правосуддя якось не дуже до мене дотичне. Але виявилось, що я цю роботу вже виконую», — поділилася одна з учасниць.

Першого дня учасники занурилися в історію походження міжнародні концепції правосуддя перехідного періоду, обговорили досвід інших країн та можливості застосування концепції перехідного правосуддя в Україні під час війни.

Особливу цінність тренінгу надали запрошені спікерки, які вже впроваджують принципи перехідного правосуддя у своїй роботі.

Юлія Лихач, директорка Вищої школи публічного управління, розповіла про досвід викладання теми перехідного правосуддя публічним службовцям. Вона наголосила: завдання полягає не лише у передачі знань, а у демонстрації того, що принципи перехідного правосуддя уже присутні в щоденній роботі службовців. Надання послуг (соціальних, адміністративних) постраждалим особам вже є частиною роботи як органів виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування. Пані Юлія також окреслила виклики в роботі на місцевому рівні, які можна вирішувати через інструменти перехідного правосуддя.

Людмила Шевчук з Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим поділилася досвідом інтеграції підходів перехідного правосуддя у процес підготовки до деокупації Кримського півострова. Представництво стало єдиною державною інституцією, яка перша відновила роботу після тимчасової окупації Кримського півострова та розробила концепцію першочергових кроків для  деокупації та реінтеграції територій Криму.

Серед першочергових завдань — відновлення державних органів влади, а для цього потрібне кадрове забезпечення: для повноцінної роботи державних інституцій потрібно близько 50 тисяч службовців. Особливу увагу приділено відновленню справедливості та довіри до державних інституцій.

«Реакція — це відгук. І мене радує, що була хвиля висловлювань, питань, рефлексій. Це гарне поле для розвитку. І ще один позитивний момент: що учасники такі активні, фахові у своїх питаннях», — поділилася Людмила Шевчук.

Тетяна Шевченко, перша заступниця голови Державної архівної служби України, розповіла, як державні архіви стають інструментом справедливості. Україна вже давно живе в режимі перехідного правосуддя — від реабілітації жертв сталінських репресій у 1991-му до документування воєнних злочинів сьогодні. В умовах війни архіви перестають бути лише місцем зберігання документів — вони стають простором відновлення історичної правди, доказовою базою для правосуддя і механізмом забезпечення права людини на правду.

Від знань до практичних навчальних програм

Другого дня зосередилися на специфіці навчання дорослих та підходах до розроблення навчальних програм. Обговорювали, як адаптувати складні теми до контексту різних цільових аудиторій, долати бар’єри сприйняття та створювати безпечний простір для обговорення чутливих тем.

Під час роботи в групах учасники та учасниці розробляли проєкти короткострокових програм з правосуддя перехідного періоду: визначали цільові групи, очікувані результати та методи навчання. Такий формат допоміг поєднати теоретичні знання з реальними потребами людей, з якими працюють службовці щодня.

Третього дня учасники та учасниці презентували свої програми, очікувані результати та інструменти для їхнього досягнення. Попереду — впровадження програм у регіонах.

Що змінилося за три дні?

За три дні учасники та учасниці пройшли шлях від усвідомлення перехідного правосуддя як частини власної роботи до створення конкретних навчальних програм для підвищення кваліфікації різних категорій публічних службовців. Результати вихідного опитування підтвердили значні зміни в розумінні теми.

Учасники та учасниці працювали з національними кейсами та міжнародними документами — аналізували вплив реалізації мирних угод на досягнення стійкого миру, планували стратегії реінтеграції територій, що більше не перебувають під окупацією, розробляли заходи відновлення України. Змістовними були дискусії навколо термінології (багато хто асоціює «правосуддя перехідного періоду» виключно з судовою системою), меморіалізації та збереження архівів.

Окрім теоретичних матеріалів, учасники отримали доступ до практичних ресурсів: методичних посібників з міжнародними нормами та національним досвідом, онлайн-інструментів для дистанційного навчання, аналітичних матеріалів.

Наприкінці тренінгу учасники та учасниці підкреслили, що найціннішим для них стало розуміння комплексності перехідного правосуддя —  необхідності міжвідомчої взаємодії та залучення правозахисних організацій, важливості документування для планування реінтеграції, у поєднанні усіх механізмів перехідного правосуддя. Вони також відзначили цінність обміну досвідом з колегами та нових методів роботи зі слухачами у різних форматах навчання.

Ця серія тренінгів — частина довготривалого процесу формування спільноти фахівців, які вміють говорити про складні теми зрозуміло та фахово. Інституціоналізація перехідного правосуддя можлива лише тоді, коли державні інституції й громади розуміють, як це працює на рівні щоденних рішень: у роботі з постраждалими, у розробленні політик, у збереженні пам’яті та відповідальності винних осіб. Такий підхід допомагає зробити крок до того, щоб знання перетворювалися на практику, а практика — на зміни.

Захід організувався Українською Гельсінською спілкою з прав людини спільно з Вищою школою публічного управління за підтримки проєкту «Сприяння інклюзивному відновленню задля стійкості та безпеки людини в Україні», що фінансується Урядом Японії та впроваджується ПРООН в Україні. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам, і не обов’язково відображають погляди Уряду Японії, Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй чи інших агенцій ООН.