Права дітей-сиріт на допомогу у разі загибелі батьків-військовослужбовців звужуються через практичну реалізацію

В чому проблема реалізації права на одержання грошової допомоги — проаналізувала Аксана Філіпішина, заступниця керівника аналітичного напряму Української Гельсінської спілки з прав людини.

Під час повномасштабного вторгнення з боку Російської Федерації в Україну, наша країна зіштовхнулася із загибеллю як серед цивільного населення, так і військових. 

Відповідно до статті 16¹ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон), пункту 2¹ постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» визначено право на одержання одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень членами сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі – одноразова грошова допомога).

Хто має право на допомогу

До військовослужбовців, у разі загибелі яких наступає право на одержання одноразової грошової допомоги, віднесені військовослужбовці:

• Збройних Сил, 
• Служби безпеки, 
• Служби зовнішньої розвідки, 
• Головного управління розвідки Міністерства оборони, 
• Національної гвардії, 
• Державної прикордонної служби, 
• Управління державної охорони, 
• Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, 
• Державної спеціальної служби транспорту.

Членами сім’ї загиблого військовослужбовця, які мають право на одноразову грошову допомогу, зокрема, є діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблого (померлого) військовослужбовця та народжені після його смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Право на одержання одноразової грошової допомоги може бути реалізоване упродовж трьох років від дати, зазначеної у свідоцтві про смерть військовослужбовця.

Яка процедура виплат?

Порядок та умови одержання вказаної одноразової грошової допомоги визначаються окремими наказами міністерств та державних органів, які у своєму складі мають відповідні збройні формування, що задіяні у бойових діях, забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

До прикладу процедуру виплати одноразової грошової допомоги членам сімей загиблих військовослужбовців Національної гвардії України визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, що затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ від 9 серпня 2022 року № 484 (в редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30 вересня 2024 року № 659). 

Водночас Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану затверджені наказом Міністерства оборони від 25 січня 2023 року № 45.

За результатами аналізу вказаних відомчих наказів Міністерства внутрішніх справ  та Міністерства оборони України виявлено недосконалість їх норм, які призводять до обмеження права на одержання одноразової грошової допомоги окремих категорій дітей-членів сім’ї загиблого військовослужбовця.

Так, обидва порядки визначають вичерпний перелік документів, якими підтверджуються причини та обставини загибелі військовослужбовців, документів, що дозволяють встановити зв’язок між загиблими військовослужбовцями та членами їхніх сімей, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги, документів, що дозволяють встановити особу членів сімей загиблих військовослужбовців тощо. 

Зокрема, до заяви на отримання одноразової грошової допомоги  надається рішення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування — у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця.  

Проблема у практичній реалізації

Проте зазначене не враховує тих обставин, коли на момент настання права дитини загиблого військовослужбовця на одержання одноразової грошової допомоги вона влаштована в іншу  ніж опіка форму виховання та її законними представниками виступають усиновлювачі, прийомні батьки, батьки-вихователі, керівники закладів чи представник органу опіки та піклування.

Адже встановлення опіки над дитиною є лише однією із багатьох визначених законодавством форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» окрім опіки, піклування діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування влаштовуються у такі форми, як:

• усиновлення; 
• прийомні сім’ї;
• дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Кожна із вказаних форм має окремий порядок законодавчого регулювання. Наприклад,  усиновлення дитини відбувається на підставі рішення суду, а прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу діють на підставі договору з органом опіки та піклування і рішення про влаштування дитини.

На практиці також виникають випадки, коли дитина не влаштована до жодної із передбачених законом форми, а передана тимчасово у сім’ю родичів чи інших осіб на підставі п. 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866.  У таких випадках згідно із статтею 65 Цивільного кодексу України до встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над дитиною здійснює відповідний орган опіки та піклування.

У свою чергу згідно із статтями 256², 256⁶  Сімейного кодексу України прийомні батьки та батьки-вихователі є законними представниками влаштованих до них дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники. 

Також відповідно до статті 245 Сімейного кодексу  України якщо дитина постійно проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Таким чином, відомчими наказами МВС (від 30 вересня 2024 року № 659) та Міноборони (від 25 січня 2023 року № 45) значно звужено перелік документів та коло осіб, які за законом можуть представляти інтереси дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, що унеможливлює подачу законними представниками, окрім опікунів, заяви та отримання дитиною загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги. 

У зв’язку з цим Українська Гельсінська Спілка з прав людини звернулася до Міністра внутрішніх справ та Міністра оборони України з проханням про внесення зміни до вказаних наказів шляхом розширення переліку документів, які враховують усі можливі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Авторка: Аксана Філіпішина, аналітикиня УГСПЛ

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber