Право кожної людини на лікарську таємницю є одним із найпростіших і найочевидніших. Люди можуть не розголошувати відомості про своє здоров’я. Проте бувають випадки, коли шантажують можливістю розкрити діагноз. 

За роки роботи фахівці громадської приймальні УГСПЛ у м. Хмельницькому відслідкували тенденцію посилення психологічного насильства та погроз щодо людей, які мають ВІЛ-позитивний статус, туберкульоз чи інші захворювання. Як діяти в такому випадку? 

Хто погрожує та навіщо? 

Серед тих, хто може маніпулювати розкриттям діагнозу – члени сім’ї, родичі та знайомі. Наприклад, один із подружжя погрожує, щоб обмежити спілкування з дитиною, вплинути на поділ майна чи стягнення аліментів. Навіть батьки та власні діти можуть тиснути. Інколи колеги, які знають статус людини, можуть погрожувати. Зокрема, керівник для того аби незаконно звільнити людину або щоб не платити за виконану роботу. Навіть працівники закладів освіти, державних та комунальних установ чи медичні працівники можуть шантажувати розкриттям діагнозу.

Найчастіше мета таких погроз – отримати матеріальну чи нематеріальну особисту вигоду, примусити людину до відносин чи вступити у статевий зв’язок. Також можуть переслідуватись й інші цілі, що суперечать нормам моралі та закону.

Чи захищена людина законодавчо від подібних погроз?

Відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Основним законом, що регулює таємницю про стан здоров’я громадян є Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я».

У статті 39-1 даного закону сказано, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

Крім пацієнта, право на отримання достовірної інформації про стан його здоров’я мають батьки (усиновлювачі), опікуни або піклувальники.

Цим же законом регулюється поняття лікарської таємниці. Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Що робити, якщо погрожує лікар? 

Нагадайте йому про відповідальність, яку несуть медичні працівники, розголошуючи подібну інформацію. 

За незаконне розкриття лікарської таємниці передбачена кримінальна відповідальність за ст. 145 КК України, а за розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби – кримінальна відповідальність за ст. 132 КК України. Підслідність досудове розслідування кримінальних правопорушень за ст. 132 КК України належить до органів Національної поліції.

Відповідно до ст. 132 Кримінального кодексу розголошення службовою особою лікувального закладу, допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію, або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків,– карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 

Якщо ви вважаєте, що відносно вас було вчинено кримінальне правопорушення за ст.132 КК України, ви маєте звернутися з відповідною заявою до органів Національної поліції.

Пам’ятайте, відповідності до ст. 15 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» №1972-XII від 12.12.1991 р., люди, які живуть з ВІЛ, мають також право на відшкодування шкоди, пов’язаної з обмеженням їхніх прав унаслідок розголошення чи розкриття інформації про їх позитивний ВІЛ-статус. 

Що робити, якщо шантажують члени сім’ї?

Якщо вам погрожують члени сім’ї, то це може бути кваліфіковано як психологічне насильство.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»)

У цьому випадку кривдника можна притягнути до відповідальності та обмежити можливість спільно проживати з вами в будинку. 

Як захистити себе від погроз та шантажу? 

1. Зверніться до правоохоронців. Людина може самостійно звернутись в поліцію та написати заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 132 КК України. Детальніше як подати заяву так, щоб почалось досудове розслідування читайте тут.
2. Зверніться до юриста. Як показує практика, відповідальності за «погрозу розголошення» нема, а є лише «погроза вбивством». Але притягнути до відповідальності кривдника усе ж можна, з допомогою юриста. Правозахисники УГСПЛ надають допомогу абсолютно безкоштовно. Щоб отримати консультацію, зверніться до приймальні. 
3. Зверніться до психолога.  Юрист та психолог допоможуть вам сформувати чітку лінію поведінки на випадок погроз.
4. Записуйте розмови з погрозами на диктофон на телефоні. Ці записи можна буде використати як доказ.  
5. В разі необхідності подбайте про свою безпеку. З’ясуйте, чи є у ваші громаді соціальні притулки, волонтери, психологи, юристи, які допомагають особам постраждалим від насильства.

Коли ви будете мати чіткий план дій, у випадку погроз, і повідомите, кривднику про відповідальність за свої дії, то зможете захистити себе.

Люди, які живуть з ВІЛ, можуть звертатися до громадських приймалень Української Гельсінської спілки прав людини за юридичною допомогою. 

Інформацію підготували фахівці громадської приймальні УГСПЛ у м. Хмельницькому

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення» в рамках реалізації  проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.