З початком повномасштабної російської агресії проти України та тимчасової окупації північних, південних та східних областей (на додачу до вже окупованих внаслідок російської агресії у 2014 році частин Донецької та Луганської областей та Криму), стало очевидно, що повномасштабна війна поглибить негативний вплив на реалізацію прав і свобод людей в Україні.

Однак, попри беззаперечну відповідальність Росії за агресію, очевидно також те, що деякі не вивчені з 2014 року уроки знову призводять до порушень прав людини в Україні. І ці порушення насамперед впливають на тих, хто і так перебуває у вразливому становищі і не може повною мірою користуватися всіма своїми правами та свободами. Йдеться передусім про осіб, які перебувають в так званих місцях несвободи – осіб, що відбувають покарання, пов’язані з ізоляцією від суспільства; осіб з інвалідністю, зокрема які є недієздатними або дієздатність яких обмежена та проживають у інтернатних закладах; пацієнтів закладів з надання психіатричної допомоги; мешканців геріатричних закладів тощо. Всі ці люди, через позбавлення свободи пересування, стан фізичного та психічного здоров’я, не можуть самостійно ухвалювати рішення щодо власної безпеки і добробуту та цілком залежать від дій та рішень або бездіяльності органів влади.

Численні повідомлення про навмисні масові воєнні злочини, які заполонили ефіри національних та міжнародних ЗМІ з перших днів наступу, мобілізували правозахисну спільноту на створення ad hoc механізмів збору свідчень та інформації з відкритих джерел про злочини російських окупантів. Так, ще наприкінці лютого 2022 року була створена Коаліція правозахисних організацій “Україна.5 ранку”.

Датою початку російської агресії проти України є 20 лютого 2014 року, коли Росія почала окупацію Автономної Республіки Крим. Водночас 24 лютого 2022 року
Росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України силами регулярної армії. Даний огляд зосереджується на подіях, що сталися після повномасштабного вторгнення, однак ретельний порівняльний аналіз ситуації у місцях несвободи після початку агресії та після початку повномасштабного вторгнення єнеобхідним.

Місце несвободи – це будь-яке місце під юрисдикцією чи контролем держави, де особи можуть бути позбавлені свободи на підставі наказу або розпорядження
державного органу або за його ініціативи, або за його прямої чи мовчазної згоди (стаття 4 Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань).

Автори огляду вирішили підготувати попередню оцінку стану дотримання прав людини в місцях несвободи в трьох обраних областях, а також почати аналізувати дані про задокументовані на цих територіях воєнні злочини проти утримуваних осіб та/або адміністрації місць несвободи.

З текстом звіту можна ознайомитися тут.