Сторінка 76 – Українська Гельсінська спілка з прав людини

Політичні в’язні в Україні: сподівання на ЄС і… олігархів

Моніторингова місія Європарламенту повертається в Україну для відстеження обставин кримінального переслідування лідерів опозиції. Чи зросли після виборів шанси на звільнення Тимошенко і Луценка?

Теоретично «загроза» від ув’язнених лідерів опозиції – Юлії Тимошенко та Юрія Луценка – для нинішніх можновладців у Києві минула, вважають деякі українські оглядачі. Адже парламентські вибори відбулися, й Партія регіонів, судячи з усього, знову зможе сформувати більшість у Верховній Раді. Що ж стосується наступних парламентських виборів, то взяти участь у них Тимошенко й Луценко заважатиме судимість. Отже, можна сподіватися, що вони за тих чи інших обставин знову опиняться на свободі?

Як зауважують деякі оглядачі, такий крок сприяв би певному потеплінню у відносинах між Києвом і Брюсселем. Тим більше, як сказав DW співрозмовник у Єврокомісії, Євросоюз зацікавлений у тому, аби Україна поновила конструктивний діалог зі спільнотою. Передумовою для цього, однак, є не лише проведення чесних парламентських виборів, але власне й звільнення Тимошенко і Луценка, судові процеси проти яких у ЄС вважають політично мотивованими.

Про звільнення Тимошенко й Луценка, а також про реформу правової системи йтиметься й під час зустрічей в українській столиці, які проведуть посланці Європарламенту – екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський і колишній голова Європарламенту Пет Кокс. Обидва політики входять до Моніторингової місії Європарламенту, яка цього тижня відновлює свою роботу в Україні. Кваснєвський та Кокс хочуть зустрітися як з представниками українського уряду, так і з адвокатами засуджених українських екс-урядовців та опозицією.Експерт: потрібні адресні санкції

Очікується, що 19 листопада Євросоюз оприлюднить офіційну заяву стосовно України. Як повідомив у розмові з DW DW прес-аташе представництва ЄС в Україні Давід Стулік, це відбудеться по завершенню конференції міністрів закордонних справ країн-членів Євросоюзу. «Там міністри детально обговорять ситуацію з виборами в Україні та справу ув’язнених лідерів опозиції», – зауважив Стулік.

Однак українські оглядачі сумніваються у тому, що Євросоюз має достатні важелі впливу на подальшу долю Тимошенко та Луценка. «Допоможуть хіба що запровадження адресних санкцій ЄС щодо конкретних представників української влади», – вважає керівник Центру соціальних і політичних досліджень «Соціовимір» Сергій Таран. На його думку, попри те, що після виборів ймовірна «загроза» для влади з боку Тимошенко та Луценка нібито нейтралізована, політичні в’язні і надалі сидітимуть за ґратами.

Українські олігархи зацікавлені в Європі

Подібної точки зору дотримується й голова правління українсько-польської фундації ПАУСІ Тарас Возняк. Віктор Янукович не погодиться випустити їх за жодних обставин, навіть в обмін на «потепління» у відносинах з ЄС, зауважив він. «Ці вибори – це тільки початок президентської виборчої кампанії, – наголосив Возняк. – І якщо їх випустять, то навіть не претендуючи на президентський пост, Луценко і Тимошенко можуть мобілізувати людей на боротьбу».

Якби Об’єднана опозиція перемогла на виборах з більшим результатом та змогла створити більшість, продовжив Возняк, то з’явилися б юридичні інструменти звільнення Тимошенко та Луценка, а так сподіватися доводиться хіба що на українських олігархів. Адже не слід забувати, що для представників великого бізнесу в Україні є важливими європейський ринок і співпраця з ЄС. «Ситуація з в’язнями може змінитися, якщо українські олігархи «спишуть» Януковича з рахунку на наступні президентські вибори і поставлять на іншого», – розмірковує Возняк.

Економічна криза в союзники

Також вплинути на долю Тимошенко та Луценка може нова хвиля економічної кризи, яку прогнозують Україні, вважає політолог Олександр Палій. За його словами, в останньому кварталі в Україні зафіксоване падіння ВВП і якщо останні три місяці року буде те ж саме, йтиметься вже про рецесію. «Україні потрібно десь брати гроші. За таких умов доведеться співпрацювати з міжнародними структурами і, можливо, завдяки цьому Тимошенко та Луценко вийдуть на волю», – зауважив Палій. Водночас він наголошує, що через ірраціональні дії президента Януковича, який не хоче поступитися і випустити опозиціонерів, Україна може шукати гроші й в інший спосіб: скажімо, погодитися на девальвацію гривні, або продати Росії якісь зі стратегічних об’єктів.

Заява США про парламентські вибори в Україні

Уряд Сполучених Штатів стурбований тим, що недільні парламентські вибори в Україні стали кроком назад у порівнянні з поступом, досягнутим під час попередніх парламентських виборів та президентських виборів 2010 року, які ознаменували важливі кроки вперед для демократії в Україні.

Ми поділяємо занепокоєння, озвучене у попередньому звіті спостережних місій Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, Парламентської асамблеї ОБСЄ, Парламентської асамблеї Ради Європи, Європейського парламенту та Парламентської асамблеї НАТО. Зокрема, йдеться про неправомірне використання урядових ресурсів для того, щоб підтримати кандидатів від правлячої партії, втручання в можливість доступу до ЗМІ та переслідування опозиційних кандидатів. Незважаючи на те, що день виборів пройшов загалом мирно і за процесом стежила велика кількість місцевих і міжнародних спостерігачів, ми стурбовані закидами про підтасовування і фальсифікації у процесі голосування і браком прозорості у деяких аспектах підрахунку голосів. Ми також ще раз повторюємо наше глибоке занепокоєння тим, що політично мотивовані кримінальні вироки опозиційним лідерам, в тому числі колишньому прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, не дали їм можливості взяти участь у цих виборах. Ми знов закликаємо Україну негайно припинити вибіркове переслідування політичних опонентів.

Сполучені Штати продовжуватимуть підтримувати прагнення українського народу до життя у заможній, демократичній Україні. Ми шкодуємо про те, що недосконалі парламентські вибори не просунули Україну до цієї мети, однак ми залишаємося прихильними роботі з Україною, як тут в ОБСЄ, так і на двосторонній основі, задля покращення демократичних інститутів, зміцнення верховенства права і просування необхідних економічних реформ. Ми продовжуємо очікувати позитивного і продуктивного майбутнього головування України і відзначаємо потребу для Головуючого в ОБСЄ не лише дотримуватись цінностей і зобов’язань ОБСЄ, але й бути провідним прикладом у цьому. На завершення, пане Голово, ми дякуємо Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ і Парламентській асамблеї ОБСЄ за їхні потужні спостережні місії та їхні всебічні доповіді. Ми також дякуємо Канаді за її внесок – сотні короткострокових спостерігачів за виборами.

Виголошено Радником із зв’язків з громадськістю Крістофером Мідурою перед Постійною Радою, Відень

1 листопада 20102 року

Хто й чому зриває Мандрівний фестиваль Docudays UA в Івано-Франківську?

12 листопада в Івано-Франківську в кінотеатрі "КіноБум" о 18.00 год. мав розпочатися показ фільмів Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Організатори – активісти Івано-Франківської обласної організації «Молода Просвіта» – запланували показати стрічки «Діти за ґратами» (Україна) та «Доволі! До Волі…» (Білорусія, Польща).

Перший фільм висвітлює сучасні проблеми системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні через реальні історії дітей, які конфліктують із законом. Презентувати картину і взяти участь у дискусії приїхали керівник проекту «Реформування системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» Таня Санфорд Аммар та її заступник Євген Загудаєв.

Друга картина розповідає про події 19 грудня 2010 року, коли в Білорусії відбулися так звані президентські вибори.

Власники кінотеатру за дві години до початку телефоном повідомили, що у них зникло електропостачання. Коли організатори прибули на місце проведення, їх «зустріли» зачинені двері з написом, що ведуться ремонтні роботи. На телефонні дзвінки організаторів, журналістів та гостей власники не відповідають.

Це вже третій зірваний захід із анонсованих у рамках Мандрівного фестивалю Docudays UA в Івано-Франківську.

Євгенія Бардяк, голова правління Івано-Франківської обласної організації «Молода Просвіта», регіональний партнер Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Інтернет-видання “Типовий Франківськ” про ці події повідомило наступне: Власника кінотеатру змусили закрити заклад, тільки щоб зірвати захід

12.11.2013/ Місто

Сьогодні Мандрівний Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA не відбувся. Організатори стверджують, що власники закладу радо йшли на контакт, узгодили всі умови проведення заходу і навіть в обід телефонували та цікавились, чи все в силі й чи захід відбудеться. Проте за декілька годин до початку зателефонували і сказали, що не можуть надати приміщення для проведення через проблеми із електрикою.

Євгенія Бардяк (організатор) в розмові із власниками сказала, що людей вже повідомлено, всі прийдуть і спробують обійтися без світла, що дуже насторожило власників, ніби їм хтось дав вказівку будь-якою ціною не допустити проведення заходу. Власники не довго думали і просто закрили заклад та поїхали звідти, а на телефонні дзвінки ні журналістів, ні організаторів не відповідали весь вечір.

Натомість усіх, хто прийшов, невідомі люди фіксували на маленькі камери, дехто з присутніх вважає, що це справа рук СБУ, що останнім часом працює над провокаціями проти схожих заходів для громадських організацій та активістів. Коли цих "операторів" захотіли сфотографувати, вони почали відвертатись і, зрештою, відійшли від учасників на дальшу відстань.

Це вже третій за рахунком захід з тих, що було анонсовано фестивалем Docudays UA у Івано-Франківську і раптово було відмінено через різні причини. Так вчора раптово скасували свою згоду на оренду приміщення в двох університетах.

Завтра, вже в іншому кінотеатрі, заплановано показ стрічки про президентське Межигір`я та ряд інших "цікавих" фільмів, в яких показано реальне обличчя нашої влади та "сім`ї".

Організатори мають підозру, що і там раптово виявлять якісь технічні проблеми…

Джерело: Типовий Франківськ http://www.typical.if.ua/news/view/4846

P. S.

Наразі оргкомітет Docudays UA чекає повідомлення від Євгенії Бардяк про те, як розвиваються події на інших майданчиках, де заплановані покази фестивальних фільмів.

Тиждень: За 13 років Україна сплатила майже 200 млн грн за рішеннями Євросуду

У 2001-2013 роках Україна сплатила 199 млн 320 тис 316,83 грн. на виконання рішень Європейського суду. Таку інформацію станом на 26 вересня цього року у відповідь на запит Тиждень.ua надала прес-служба Міністерства юстиції.

«Європейським судом було постановлено 42 рішення проти України у 2013 році. Загальна сума коштів, які виплачені Україною на виконання рішень Європейського суду (включно з рішеннями національних судів) у 2013 році, становить 59 млн 373 тис 205,89 грн.», – повідомляє Мін’юст.

Згідно зі статистикою міністерства, станом на 30 вересня цього року на розгляді в Євросуді перебувало 13850 заяв проти України, що складає 12,4% від загальної кількості справ за січень-вересень цього року.

«Найбільша сума компенсації за вказаний період, яку Євросуд присудив у рішеннях проти України фізичним особам, є рішення «Карабет та інші проти України» (йдеться про скаргу 17 засуджених Ізяславської виправної колонії № 31, котрі у 2007 році оголосили голодування на знак протесту проти неналежних умов утримання, після цього в них провели обшук і побили. – Ред.). В зазначеному рішення Європейський суд постановив, що було порушення статті 3 Конвенції та статті 1 Першого протоколу та сума відшкодування становить 435 тис. євро та сплачена сімнадцяти заявникам», – повідомляє Мін’юст.

Зокрема, найбільшу кількість порушень, встановлених в рішенням Євросуду проти України, становлять порушення статті 6 (право на справедливий судовий розгляд), статті 5 (право на свободу та особисту недоторканість), статті 3 (заборона катування) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції (захист власності).

Укрзалізниця сказала МВС “Ні”

Не зважаючи на наполегливий лист МВС, Укрзалізниця відмовилась вносити паспортні дані до квитків. Про це повідомляє офіційний сайт підприємства. До вашої уваги текст листа:

Державна адміністрація залізничного транспорту інформує, що на сьогодні не існує жодних законних підстав для реалізації ініціативи Департаменту транспортної міліції Міністерства внутрішніх справ щодо зазначення у залізничному квитку повних відомостей про пасажира. «На сьогоднішній день реалізація ініціативи Міністерства внутрішніх справ вбачається неможливою через неузгодженість з діючим законодавством України», – йдеться у листі-відповіді Укрзалізниці Департаменту транспортної міліції МВС України.

Нагадаємо, відповідно до листа Департаменту транспортної міліції для функціонування інформаційно-пошукової системи «Розшук-Магістраль» пропонувалось розглянути пропозиції щодо внесення до залізничного квитка прізвища, повного імені та по-батькові пасажира, серію і номер документа, що засвідчує його особу.

Укрзалізниця у своїй відповіді зазначає, що у частині п’ятій статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» сказано, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб’єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Діючим законодавством України не встановлено необхідність внесення у квиток, що дає право на проїзд, повного імені та по батькові пасажира, серії і номеру документа, що засвідчує його особу, а також не встановлено мету такої обробки. Тобто на законодавчому рівні не закріплені вимоги щодо фіксації персональних даних про пасажирів. Законодавче врегулювання даного питання не належить до компетенції Укрзалізниці.

Крім того, для реалізації ініціативи Департаменту транспортної міліції необхідно розробити нове програмне забезпечення та пройти процедури реєстрації баз персональних даних, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

Повний текст дивіться на сайті Укрзалізниці.

Правозахисника Гройсмана посмертно виправдали у “порнографічній справі”

Сьогодні Вінницький міський суд ухвалив рішення про виправдання правозахисника Дмитра Гройсмана, який помер 5 серпня. Через два дні, 7 серпня, мало відбутись останнє засідання у його справі – правозахисника звинувачували у розповсюдженні порнографії та нарузі над державним прапором.

На тому суді прокуратура Вінницької області вирішила пом’якшити звинувачення правозахиснику і запропонувала закрити його справу у зв’язку з його смертю. Однак сторона захисту не погодилась і вимагала для нього виправдувального вироку. Як розповів ТСН.ua правозахисник, співкоординатор проекту "Без кордонів" Максим Буткевич, Гройсмана виправдали посмертно за відсутністю у його діях складу злочину.

Прокуратура має два тижні на оскарження вироку. Однак після завершенні засідання представниця прокуратури відмовилась коментувати рішення суду і казати, чи будуть вони подавати апеляцію. За його словами, суд врахував деякі моменти останнього слова Гройсмана, яке було оголошено також посмертно на попередньому засіданні.

"Останнє слово, яке було ним приготоване, за оцінкою юристів, не тільки грамотно роз’яснювало абсурдність звинувачень, які були висунуті проти нього. Але й вказувало на численні порушення, допущені слідством і прокуратурою", – зазначив Буткевич. На його думку, лише виправдання Гройсмана є справедливим рішенням суду. "Закриття справи у зв’язку зі смертю обвинуваченого, часткове виправдання чи визнання його винним без призначення реальної санкції, були би кричуще несправедливими", – сказав Буткевич.

Водночас він наголосив, що це був лише перший крок, оскільки цей вирок говорить про те, що три роки слідство і прокуратура витратили дарма, висуваючи абсурдні звинувачення і намагаючись перешкодити діяльності Гройсмана. "Хтось повинен понести відповідальність за це…

Ми звернулись до Генпрокуратури і особисто до генпрокурора не тільки з вимогою припинити переслідування, навіть посмертне, Дмитра. А й вибачитись перед ним, його родиною і колегами, і притягнути винних до відповідальності", – розповів Буткевич. Нагадаємо, проти вінницького правозахисника Дмитра Гройсмана два роки тому відкрили справу за наругу над державними символами України і поширення порнографії.

Правоохоронці звинуватили його у незаконній публікації Livejournal відео російських політиків з елементами порнографії, а також фотографій із зображенням чоловічого статевого органа на Конституції України. В останньому слові Гройсмана, яке на суді 7 серпня зачитала його адвокат Наталя Гурковська, правозахисник у разі визнання його винним просить засудити його до максимального терміну. "Якщо в рішенні суду буде обвинувальний вирок, прошу дати мені максимальний термін покарання, щоб, перебуваючи в місцях позбавлення волі, міг якомога більше зробити правозахисної роботи серед ув’язнених і максимально поширити мої знання з захисту прав людини", – йшлося у промові, яку Гройсману вже не судилося виголосити на суді особисто.

Відбувся національний круглий стіл, присвячений якості правової допомоги

23 липня 2013 року у готелі «Радіссон Блу» відбувся національний круглий стіл «Забезпечення якості правової допомоги у кримінальних справах», організований Національною асоціацією адвокатів України, Українською Гельсінською спілкою з прав людини, Українською фундацією правової допомоги, Міжнародним фондом «Відродження» за підтримки Міністерства юстиції України та Координаційного центру з надання правової допомоги.

Захід проведено за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” і посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Зі вступним словом засідання круглого столу відкрили: Інна Ємельянова, Перший заступник Міністра юстиції України, Лідія Ізовітова, Голова Національної асоціації адвокатів України, Роман Романов, директор програми «Верховенство права» Міжнародного фонду «Відродження», Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини та Микола Сіома, виконавчий директор Української фундації правової допомоги.

У своєму вітальному слові Голова Національної асоціації адвокатів України, Голова Ради адвокатів України Лідія Ізовітова відзначила ефективність співпраці Національної асоціації адвокатів України з Міністерством юстиції і Координаційним центром з надання правової допомоги. «Адвокатура задоволена тим, що органiзацiя надання безоплатної вторинної правової допомоги покладена на державнi центри» – заявила Лідія Ізовітова, наголосивши, що можливість передання цих функцій органам адвокатського самоврядування не є на часі наступні декілька, а то й десяток років.

Голова Національної асоціації адвокатів України відзначила ту роботу, яка проводиться центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги у напрямі професійного розвитку адвокатів. «Найближчим часом центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги зростять нову генерацію адвокатів, досвічених і професійних. Цей симбіоз неодмінно дасть свої позитивні плоди» – прогнозує Лідія Ізовітова підкреслюючи успішну співпрацю адвокатури і держави у побудові системи безоплатної правової допомоги в Україні.

Під час прес-брифінгу за участі Інни Ємельянової, Лідії Ізовітової та Андрія Вишневського виникла дискусія щодо того, хто повинен затверджувати стандарти якості надання безоплатної правової допомоги. Лідія Ізовітова висловила думку, що затверджувати їх повинні органи адвокатського самоврядування. В свою чергу Андрій Вишневський нагадав, що закон наділив такими повноваженнями Міністерство юстиції. В якості компромісу Інна Ємельянова запропонувала процедуру попереднього погодження стандартів Радою адвокатів України та їх затвердження наказом Міністерства юстиції наголосивши на тому, що Міністерство юстиції не буде нав′язувати адвокатам стандарти, і створювати їх необхідно спільними зусиллями. При цьому Перший заступник Міністра юстиції наголосила, що «стандарти якості мають готуватися адвокатами для адвокатів» і висловила намір «вiдпрацювати стандарти якостi надання безоплатної правової допомоги i впровадити їх в життя до кiнця року».

Учасниками засідання були представники Національної асоціації адвокатів України, Міністерства юстиції, Міжнародного фонду «Відродження», Української Гельсінської спілки з прав людини, Української фундації правової допомоги, Координаційного центру з надання правової допомоги, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, науковці у сфері права, іноземні експерти, адвокати-оцінювачі та адвокати, які брали участь у пілотному оцінюванні.

В ході круглого столу Роджер Сміт, голова організації «JUSTICE», Великобританія, представив підходи до забезпечення якості правової допомоги, а також виступив з доповіддю про управління системою безоплатної правової допомоги та питання незалежності й конфіденційності роботи адвокатів; Аркадій Бущенко та Надія Хріптієвскі, адвокат (Республіка Молдова), поділилися головними принципами, критеріями, та пілотним досвідом Молдови та України в оцінці якості та методології «peer review».

З презентацією про ролі зацікавлених сторін в системі забезпечення якості правової допомоги, гарантованої державою (ролі адвокатури та ролі держави/адміністративного органу) виступив директор Координаційного центру Андрій Вишневський.

Важливою частиною круглого столу стало представлення адвокатами Тетяною Сівак і Сергієм Зайцем та обговорення результатів практичної фази пілотного проекту, спрямованого на моніторинг ефективності системи безоплатної правової допомоги в Україні, яка відбулась з 10 червня по 5 липня 2013 року. Під час практичної фази три групи адвокатів-оцінювачів відвідали 12 регіонів, а саме: Автономну Республіку Крим, Волинську, Житомирську, Луганську, Миколаївську, Одеську, Полтавську, Рівненську, Херсонську, Хмельницьку, Чернівецьку та Чернігівську області, де вивчали адвокатські провадження (адвокатські досьє), а також, під час особистого інтерв’ювання, ознайомились зі стратегіями і тактиками, застосованими адвокатами у кримінальних провадженнях з 1 січня 2013 року за дорученнями відповідних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі – БВПД). Фактично участь у оцінці взяли 94 адвокати з вказаних регіонів, які надали для оцінки 255 досьє.

В ході обговорення Роман Романов зазначив, що запровадження стандартів та контроль якості правової допомоги є «елементом розвитку адвокатури, що підвищує довіру громадян до неї та до системи безоплатної правової допомоги».

«Платники податкiв мають право на якiсний продукт за державнi кошти» – підкреслив Аркадій Бущенко.

Метою реалізації зазначеного проекту було відпрацювання форм, методів та інструментарію оцінки якості правової допомоги, наданої адвокатами в кримінальних справах, в процесі комплексного моніторингу системи безоплатної правової допомоги, створення умов для вироблення стандартів діяльності адвокатів з надання БВПД у кримінальному процесі (стандартів якості надання безоплатної правової допомоги), вироблення критеріїв оцінювання якості безоплатної правової допомоги, виявлення недоліків в роботі, вироблення рекомендацій щодо покращення практики надання БВПД, а також рекомендацій щодо вдосконалення системи безоплатної правової допомоги.

Завдяки участі у такому проекті адвокатська спільнота отримала можливість суттєво посилити власну роль у забезпеченні належної якості правової допомоги, що надається за рахунок держави відповідно до вимог Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, та вплинути на формування державної політики у цій сфері.

За результатами засідання національного круглого столу учасниками вироблено рекомендації з якими можна ознайомитись тут.

Захід проведено за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження” і посольства Королівства Нідерландів

Луганчани не змогли дізнатися про статки та незаконні оборудки Віктора Януковича. На мирну акцію напали

Під час акції був запланований показ скандального кіноальманаху «Відкритий доступ», який розповідає про статки та незаконні оборудки Віктора Януковича. Луганчани мали подивитися фільм ще у середу, але на місці, де вже понад тиждень щовечора збирався Луганський Євромайдан, несподівано для організаторів було встановлено звукову апаратуру, яку охороняли близько десяти «молодих людей спортивної статури», що тримали в руках плакати з гаслами на кшталт «Журналістку Чорновол побили свої». Радянські патріотичні пісні, які гучно лунали з потужних колонок, завадили активістам Євромайдану провести показ.

Показ альманаху був перенесений на четвер. Щоб не повторювати помилок, організаторами було заявлено ще декілька місць проведення акції. Але оскільки чиновники міськвиконкому щиро діляться інформацією про плани протестувальників з їх опонентами, на декількох із заявлених локацій на організаторів вже чекали «спортсмени» та так звані «луганські козаки». Зібравшись на звичному місці біля пам’ятника Шевченкові і зрозумівши, що через гучне «караоке», нашвидкуруч організоване колишнім місцевим бютівцем Сергієм Сафо, помічником регіонала Володимира Струка, а в теперішньому активістом «Українського вибору», показ там знов провести не вдасться, учасники акції розтягнули сорокаметровий український прапор і організовано рушили в інше заявлене місце.

Слідом за ними вирушила група з 6 молодиків, які охороняли контракцію. Активісти луганського Євромайдану ще не встигли встановити обладнання, як один з цих молодиків вже вилив на розгорнутий на площі екран розчинену у воді зеленку. Під час спроби затримання провокатора його спільниками було побито одного з активістів. Але «тітушку» таки було затримано та передано правоохоронцям.

Організатори доволі швидко усунули наслідки атаки, але вже за двадцять хвилин напад повторився знову. Один з провокаторів в той час, коли їхній «старший» відволікав організаторів акції, вивів з ладу комп’ютер, що використовувався для трансляції, заливши його гарячим чаєм. Нападник спробував втекти, але був затриманий активістами. Під час затримання він чинив опір, і навіть вже перебуваючи в руках правоохоронців, декілька разів намагався вдарити людину, що знімала його на відео.

Дивує те, що провокатори діють, не ховаючи облич і не переймаються через затримання міліцією. Складається враження, що вони впевнені у тому, що легко уникнуть відповідальності.

У підсумку, активістами Луганського Євромайдану подано дві заяви про злочини за фактами злісного хуліганства, скоєного групою осіб за попередньою змовою, перешкоджання проведенню мирного зібрання та псування приватної власності, також буде подано заяву про напад та завдання тілесних ушкоджень. Учасники акції дали свої пояснення у якості свідків і готові поділитися з правоохоронцями своїми фото та відеозаписами. І якщо слідство буде неупередженим, кожному з нападників світить, щонайменш, від 3 років ув’язнення. Але, на жаль, є всі підстави припускати, що розслідування по цих справах буде свідомо «спущене на гальмах».

Але, як би там не було, залякати протестувальників цими діями владі не вдалося. Луганські євромайданівці готові гуртуватися, робити висновки, працювати над помилками і продовжувати протест. Сьогодні, 27-го грудня, активісти знову зберуться о 18:00 біля пам’ятника Т. Шевченку (пл. Героїв ВВВ), проведуть вже традиційну щоденну акцію та врахувавши помилки попередніх днів знову спробують подивитися фільм найближчим часом.

Довідка: аполітичний “Громадський сектор” в Луганську – обєднання активних позапартійних громадян, що прагнуть змінювати Україну та підтримують Європейський курс розвитку країни. Активісти збиються щовечора о 18:00 біля пам’ятника Шевченку.

Дотримання виборчих прав громадян – Д. Бєлий

ДОТРИМАННЯ ВИБОРЧИХ ПРАВ ГРОМАДЯН[1]

Огляд виконання вимог громадськості щодо зміни ситуації із дотриманням прав виборців

Однією з нечисельних виконаних минулорічних рекомендацій правозахисників стало проведення МВС України широкого навчання своїх співробітників напередодні виборів, що підвищила їхню компетенцію у виборчих справах.

Серед незробленого слід зазначити наступне:

Виборче законодавство не було уніфіковано. Частково позитивним кроком є підготовка проекту Виборчого кодексу. Станом на листопад у Верховній Раді зареєстровано два проекти Кодексу.
Не забезпечені виборчі права внутрішньо перемішених осіб (ВПО), хоча у 2014 р. депутати гарантували участь ВПО у місцевих виборах.
Не запроваджена дієва система контролю за формуванням та використанням виборчих фондів кандидатів, моніторингу тіньових витрат у виборчому процесі. Проблема тіньового фінансування виборчої кампанії стала однією з помітних проблем останніх виборів.
Склад Центральної виборчої комісії (ЦВК) не був оновлений, хоча у більшості її членів сплинув термін перебування у Комісії. Громадськість очікує оновлення ЦВК та призначення до неї незалежних експертів з виборчого права.
Серйозною проблемою залишається система формування виборчих комісій. У зв’язку із постійними ротаціями нівелюється навчання членів комісій. Це призводить до великої кількості порушень виборчих прав громадян.
У 2015 році знову не був прийнятий закон про місцевий референдум та не внесені зміни у закон про всеукраїнський референдум. Хоча в черговий раз підготовлено кілька законопроектів.
Абсолютна більшість кримінальних справ, що були відкриті за підсумками виборів 2014 р., не дійшли до судів.

Огляд законодавства

Нестабільність виборчого законодавства є однією з хронічних проблем та порушенням міжнародних стандартів. Зокрема, Кодекс належної практики у виборчих справах передбачає, що «основні елементи виборчого права, зокрема виборча система, склад виборчих комісій та визначення меж виборчих округів не повинні переглядатись менш, ніж за рік до проведення виборів».[2] Закон про місцеві вибори був ухвалений Верховною Радою 14 липня – менше, ніж за чотири місяці до дня голосування.

Прийняття цього закону передувала драматична ситуація. Робоча група з числа народних депутатів та громадських експертів розробила проект, який пройшов широке обговорення в регіонах, але Верховна Рада підтримала інший законопроект, який був розглянутий у прискореному порядку, тобто без належного обговорення та консультацій із громадськістю. Подібна ситуація не відповідає стандартами відкритості та прозорості.

Головними новелами нового закону стало запровадження одночасного застосування трьох виборчих систем, підвищення прохідного бар’єру для політичних партій до 5%, обмеження права на участь у виборах незалежних кандидатів, суттєве скорочення прав спостерігачів, ускладнення доступу виборців до інформації про кандидатів, заборону включати виборців у список виборців у день голосування навіть за рішенням суду. Не було вирішено проблеми участі внутрішньо переміщених осіб у голосуванні.

Серед позитивних моментів стало введення гендерної квоти – 30% представництво осіб іншої статі у списках партій, але Закон не передбачив жодних санкцій за недотримання цього положення.

Частина виборчих процедур не була чітко прописана, й як результат, громадські спостерігачі фіксували чисельні випадки неоднакового застосування положень Закону України «Про місцеві вибори» в схожих ситуаціях, що не сприяло дотриманню належних стандартів виборчого процесу.[3]

За оцінками Міжнародної місії за спостереженням за виборами у Законі про місцеві вибори не вистачає правової визначеності щодо реєстрації кандидатів, правил проведення передвиборної агітації та фінансування кампаній, вирішення виборчих спорів та регулювання діяльності засобів масової інформації. Низка попередніх рекомендацій ОБСЄ/БДІПЛ та Венеціанської комісії досі не були прийняті до уваги. Законодавча база не відповідає деяким зобов’язанням перед ОБСЄ та Радою Європи.[4]

Не зважаючи на недоліки, виборче законодавство, за оцінками громадських спостерігачів, дозволило провести вибори із дотриманням більшості міжнародних виборчих стандартів.[5]

Огляд порушень виборчих прав громадян

В 2015 р. відбулися дві важливі виборчі кампанії. Перша – проміжні вибори народного депутата по одномандатному виборчому округу № 205 (м. Чернігів). Друга – загальноукраїнська кампанія місцевих виборів.

3.1. Проміжні вибори народних депутатів

Проміжні вибори народного депутата пройшли за оцінками Комітету виборців України (КВУ) в умовах безпрецедентних порушень чинного законодавства щодо підкупу виборців, незаконної агітації та з надзвичайно високим рівнем криміналізації виборчого процесу, який супроводжувався діями силового характеру та активною участю мілітаристських структур.[6]

Протягом всієї кампанії спостерігачі КВУ реєстрували низку дій, які можна кваліфікувати як факти прямого і непрямого підкупу виборців. Від імені кандидатів проводились концерти, відкривались дитячі майданчики та інші об‘єкти соціальної інфраструктури, надавалися соціальні послуги, роздавалися продукти. За різними оцінками такі відкрити механізми непрямого підкупу виборців охопили десятки тисяч виборців.

Ключова проблема у дотриманні стандартів на цих виборах, за оцінками спостерігачів ГМ “Опора”, виявилася у відхиленні держави від своїх зобов’язань припиняти будь-які порушення під час виборчого процесу, бо вільне волевиявлення громадян неможливе без гарантування принципу невідворотності покарання за допущені порушення.[7]

3.2. Місцеві вибори

Виборчий процес був відкритим та прозорим. Цьому сприяла діяльність як правоохоронних органів, так й громадських спостерігачів.

Всі повідомлення про виборчі конфлікти та реакція на них з боку міліції були доступні в онлайн-режимі на інтерактивній мапі, що розміщувалася на офіційному сайті МВС. На відміну від минулих виборчих кампаній, ця карта порушень оперативно поповнювалася. Загалом правоохоронці зафіксували 8236 повідомлень.[8]

Громадські спостерігачі також фіксували порушення в онлайн-режимі. Громадська мережа “Опора” на своїй вже традиційній Мапі спостереження зафіксувала 1547 порушень.[9]

Очолили рейтинг порушень – незаконна агітація (51%), прямий та непрямий підкуп виборців (21,8%) й порушення виборчих процедур з боку виборчих комісій (14,4%). Ця трійка склала 87,2% від всіх порушень (табл.1)

Таблиця 1. Головні порушення, що зафіксовані громадськими спостерігачами

	Види порушень	%
1	Незаконна агітація	51
2	Підкуп виборців	21,8
3	Порушення з боку виборчих комісій	14,4
4	Кримінальне втручання у виборчий процес	3,5
5	Перешкоджання роботі журналістів та спостерігачів	3,2
6	Фальсифікація результатів голосування	3,2
7	Зловживання адміністративним ресурсом (з них:)	2,7
8	Маніпуляції зі списками виборців, базою даних ДРВ (з них:)	0,2
	Разом	100%

Джерело: власний підрахунок на підставі відомостей з 2 вересня по 17 листопада 2015 р. інтернет-ресурсу ГМ “Опора” “Мапа спостереження” – адреса ресурсу http://map.oporaua.org/

Система цих порушень кардинально відрізняється від порушень, що фіксувалися громадськими спостерігачами на виборах часів В.Януковича у 2010-2013 рр. Ми бачимо, що факти застосування адміністративного ресурсу на користь окремих партій та кандидатів, кримінальне втручання у виборчий процес, системні перешкоди опозиції – всі ці порушення поступово відходять у минуле.

Змінюється також характер порушень. Наприклад, найбільші прояви адміністративного ресурсу у цьому році були пов’язані не з примусом підлеглих чи організацією непрямого підкупу, а з агітацією (табл. 2).

Таблиця 2. Всі види порушень на місцевих виборах 2015 р., що були зафіксовані спостерігачами ГМ “Опора”

	Види порушень	1547
1	Зловживання адміністративним ресурсом (з них:)	42
1.1.	Використання в передвиборних цілях матеріально-технічних засобів та кадрових ресурсів за місцем роботи	16
1.2.	Використання комунальних ЗМІ та офіційних видань в агітаційних цілях	6
1.3.	Використання посадового (службового) становища для ведення агітації	14
1.4.	Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування у виборчий процес (роботу виборчих комісій)	3
1.5.	Упереджене і вибіркове ставлення представників влади до кандидатів, партій	3
2.	Кримінальне втручання у виборчий процес ( з них)	54
2.1.	Застосування насильства й погроз	12
2.2.	Перешкоджання проведенню агітаційних заходів	2
2.3.	Пошкодження майна та агітації	40
3.	Маніпуляції зі списками виборців, базою даних ДРВ (з них:)	3
3.1.	Порушення порядку подання відомостей про виборців	0
3.2.	Порушення порядку складання та подання списків виборців	3
4.	Незаконна агітація з них:	787
4.1.	Здійснення агітації іноземцями, іноземними ЗМІ, які транслюються на території України	0
4.2.	Порушення порядку ведення агітації засобами масової інформації	69
4.3.	Поширення (встановлення) агітаційних матеріалів у заборонених законом місцях	242
4.4.	Проведення агітації у заборонений законом час	95
4.5.	Фінансування агітації не з виборчого фонду	302
4.6.	Чорний піар та брудна агітація	79
5.	Перешкоджання роботі журналістів та спостерігачів з них:	50
5.1.	Недопуск, незаконне позбавлення права присутності на засіданні виборчої комісії чи виборчій дільниці	28
5.2.	Перешкоджання здійсненню фото- та кінозйомки, аудіо- та відеозапису	13
5.3.	Позбавлення права ознайомлюватися з виборчою документацією	9
6.	Підкуп виборців	338
6.1.	Непрямий підкуп	328
6.2.	Прямий підкуп	10
7.	Порушення з боку виборчих комісій	223
7.1.	Здійснення агітації членами виборчих комісій	2
7.2.	Маніпуляції з документами виборчих комісій	101
7.3.	Неналежне матеріально-технічне забезпечення виборчих комісій	42
7.4.	Порушення процедури голосування	53
7.5.	Ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин	25
8	Фальсифікація результатів голосування	50
8.1.	Маніпуляції з бюлетенями	24
8.2.	Незаконне голосування виборцями	26

Найбільш значущими порушеннями були неоднакове застосування норм закону під час реєстрації кандидатів, непрозоре фінансування суб’єктів виборчого процесу, порушення свободи формування у виборців власної думки через непрямий підкуп та порушення виборчих прав через заполітизованість виборчих комісій або їхній низький рівень підготовки.

Відсутність прозорості фінансування виборчих кампаній.

Кодекс належних виборчих практик[10] наголошує на необхідності прозорого використання фінансування політичних партій та кандидатів. У діючому законі відсутні дієві запобіжники щодо цих порушень. Це призвело до масової дочасної агітації ще офіційно незареєстрованих кандидатів, яка фінансувалася не з виборчих фондів. Ці порушення складають 26% від всієї кількості, що були зафіксовані громадськими спостерігачами.

Достатньо масовими стали також випадки неподання розпорядниками виборчих фондів місцевих організацій партій та кандидатів проміжних фінансових звітів у належні строки.

При цьому значна частина суб’єктів виборчого процесу взагалі не відкривала рахунки виборчих фондів, формально не витрачаючи кошти на здійснення передвиборної агітації.[11]

Подібна ситуація не дозволила повною мірою забезпечити належний контроль за використанням фінансів під час здійснення передвиборчої агітації.

Факти непрямого підкупу виборців склали 22% від загальної кількості порушень, що зафіксували спостерігачі. Ключовою формою непрямого підкупу виборців став благоустрій прибудинкових територій та дорожньої інфраструктури, встановлення дитячих та спортивних майданчиків, роздача продуктових наборів та подарунків, надання виборцям безкоштовних медичних, юридичних послуг тощо.

Згідно Кодексу належних виборчих практик підкуп може перешкоджати принципу вільного формування думок виборців. Такій практиці, – наголошується у Кодексі – держава зобов’язана запобігати або належним чином за неї карати.[12] Фіксувалися й факти прямого підкупу. Статистика порушень показує, що держава поки що не може впоратися з цими порушеннями. Так, згідно повідомлень МВС, за час виборчої кампанії було зафіксовано 198 повідомлень із ознаками злочину про підкуп виборців. Згідно реєстру судових рішень, станом на 25 листопада було зафіксовано лише 4 вироки за статтею 160 КК України (“Підкуп виборця”), з яких один вирок стосується виборів 2014 р.

Значну кількість фактів порушень виборчих стандартів складають порушення рівності можливостей.

Ці порушення фіксувалися при неоднаковому застосуванні територіальними виборчими комісіями (ТВК) норм закону при реєстрації кандидатів. Частина таких рішень була політично вмотивована.

Так, за інформацією міжнародної місії ОБСЄ, “Опозиційному Блоку” відмовили у реєстрації міські ТВК у містах Запоріжжя, Олександрівка, Харків, Черкаси та Бердянськ. Міські ТВК у Херсоні, Житомирі, Старому Самборі та Новомосковську відмовили у реєстрації “Нашому краю” або його кандидатам. ТВК у Кам’янець-Подільському, Новомосковську, Лисичанську відмовили у реєстрації партії «Батьківщина».[13]

“Підставами” для таких рішень були неточності або помилки в документах, що суперечило закону про вибори. ЦВК та суди у більшості випадків скасовували ці незаконні рішення або вимагали їх переглянути.

Частина ТВК неодноразово відмовляла у реєстрації певним кандидатам, незважаючи навіть на рішення ЦВК та судів. Так, міські ТВК Харкова, Слов’янську, Бердянську відмовляли у реєстрації кандидатам від “Опозиційного блоку”, Херсонська міська ТВК – кандидату від “Нашого краю”, Черкаська міська ТВК – кандидатам від Партії вільних демократів. Ці випадки стали порушенням права на рівне ставлення до кандидатів та, навіть, спроб перешкодити здійсненню громадянами пасивного виборчого права. Як результат, ЦВК розпускала деякі з цих комісій[14] або приймала рішення замість них.

Ці порушення провокували інші. Так, запізнена реєстрація кандидатів ставила їх у нерівні умови у питаннях проведення передвиборчої агітації. Наприклад, лише 19 жовтня ЦВК вирішила питання щодо реєстрації списку “Опозиційного блоку” на виборах до Харківської обласної ради, 20 жовтня було зареєстровано дванадцять кандидатів від Партії вільних демократів на виборах до Черкаської міської ради, а 25 жовтня відбувалося голосування.

Значущих випадків прямого кримінального втручання у виборчих процес не зафіксовано, окрім різноманітних ситуацій з пошкодженням майна та агітації кандидатів, а також кількох інцидентів із застосування насильства і погроз (всього 23 випадки).

Грубі порушення при виготовленні та передачі виборчих бюлетенів привели до зриву голосування 25 жовтня в двох територіальних громадах – Маріуполі та Красноармійську. Голова ЦВК Михайло Охендовський заявив про системну протизаконну бездіяльність окремих членів Маріупольської міської та Красноармійської міської виборчих комісій, які відмовилися передати виборчі бюлетені 213 дільничним виборчим комісіям у Маріуполі та 37 ДВК – у Красноармійську, що призвело до зриву голосування. МВС прийняло рішення про відкриття кримінального впровадження по цим фактам.[15] Для забезпечення голосування в цих двох містах 10 листопада 2015 р. народні депутати прийняли ЗУ “Про особливості проведення голосування на чергових виборах депутатів Красноармійської міської ради, Красноармійського міського голови (Донецька область) та депутатів Маріупольської міської ради, Маріупольського міського голови (Донецька область) 25 жовтня 2015 року”. Цей Закон був невідкладно підписаний Президентом й 29 листопада в Маріуполі та Красноармійську було проведене голосування. За оцінками громадських спостерігачів, процес голосування та підрахунку голосів, за винятком окремих дільниць, відбувався у спокійній атмосфері, з дотриманням законодавчих вимог та без системних і централізованих порушень.[16]

День голосування та підрахунок голосів спостерігачі оцінили в цілому позитивно. На їхню думку, прозорість процесу була забезпечена. Фіксувалися лише поодинокі випадки напруження, перешкоджання процесу або залякувань. Проблеми під час закриття дільниць та підрахунку голосів, де здійснювалось спостереження, в основному стосувались недотриманням комісіями встановлених процедур.

Вибори депутатів Сватівської міської ради Луганської області у зв’язку із грубими порушеннями ТВК норм Закону, були визнаними недійсними й по цим виборам була призначена нова дата голосування на 27 грудня.

Після голосування у другому турі 15 листопада у Кривому Розі відбулися громадські акції протесту у зв’язку із звинуваченнями у фальшуваннях результатів голосів на виборах міського голови. Народні депутати створили тимчасову слідчу комісію, яке рекомендувала назначити повторні вибори міського голови. На час написання огляду, пропозиція комісії не отримало підтримки народних депутатів та протести у місті продовжуються.

Кількість судових вироків проти порушників виборчих прав у 2015 р. збільшилася. Ця кількість за неповний 2015 р. більша у 2,4 рази, ніж за попередні п’ять років. Але у масштабах країни ця залишається надзвичайно малою – усього 13 вироків (табл. 3), хоча кількість кримінальних проваджень є досить великою.

Таблиця 3. Вироки по кримінальним справам за порушення виборчих справ у 2015 у порівнянні з іншими роками

	2015*	2014	2013	2012	2011	2010	Разом
Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача.	1	2	4	3	3	0	13
Стаття 158. Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікація відомостей Державного реєстру виборців.	2	1	0	1	0	3	7
Стаття 158-1. Голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз.	5	0	0	0	0	0	5
Стаття 158-2. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму.	1	0	0	1	0	0	2
Стаття 159. Порушення таємниці голосування.	0	0	0	0	0	0	0
Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку).	0	0	0	0	0	0	0
Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму	4	0	0	0	0	0	4
Разом:	13**	3	4	5	3	3	31

*відомості станом на 25 листопада

**частина справ стосується виборів 2014 рік

Джерело: власний підрахунок на підставі відомостей

Реєстру судових рішень станом на 25 листопада 2015 р.

3.3. Виборчі права внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

Окупація Криму та військовий конфлікт на сході України змусили майже 1,5 млн осіб переїхати в інші регіони країни – це близько 3% всіх виборців України.[17]

Рекомендації ПАРЄ визначають зобов’язання держав щодо забезпечення на законодавчому рівні прав переміщених осіб під час виборів, у тому числі, і місцевих. ЗУ «Про тимчасово переміщених осіб» (2014 р.) надавав гарантії, що ВПО «реалізує своє право голосу на місцевих виборах шляхом зміни місця голосування без зміни виборчої адреси» (ст.8).[18]

Водночас у Законі України «Про місцеві вибори» законодавці не передбачили можливості голосування ВПО, оскільки вони перебувають у населених пунктах, в яких не мають постійної реєстрації.

Уповноважена Верховної Ради з прав людини В. Лутковська вважає обмеження виборчих прав вимушених переселенців непрямою дискримінацією за ознаками місця проживання та належності до ВПО. Українська Гельсінська Спілка з прав людини у своєму звіті за перше півріччя 2015 р. також висловила занепокоєння щодо виборчих прав ВПО.

Для вирішення цієї проблеми було підготовлено три законопроекти, один з яких був розроблений представниками спільноти ВПО.[19]

Комітет виборців України наголосив, що розроблені законопроекти не вирішують проблеми із можливістю брати участь у голосуванні для всіх громадян, які проживають не за місцем офіційної реєстрації. А таких, за підрахунками КВУ, біля 13 млн громадян. КВУ вважає, що необхідно вирішувати це питання комплексно, через створення механізму визначення належності виборців до територіальної громади за фактичним місцем проживання. А розроблені законопроекти лише надають привілеї для одній категорії громадян – внутрішньо переміщених осіб, й не вирішують проблеми тих, хто проживає там, де не має постійного місця реєстрації.[20]

В будь-якому разі народні депутати не надали можливість голосувати ВПО та не вирішили проблеми інших категорій мігрантів.

3.4. Ситуація із референдумами

З 2012 року, після скасування закону про референдум, в країні на законодавчому рівні жодним чином не врегульовано проведення місцевих референдумів. Фактично, громадяни позбавлені можливості на реалізацію свого права безпосередньо приймати рішення на рівні територіальних громад, зокрема є неможливим громадою прийняти рішення про дострокове припинення повноважень місцевих рад або сільського, селищного чи міського голови, бо ці рішення громада може приймати лише на місцевих референдумах. Крім цього, замість скорішого прийняття закону про місцевий референдум, народні депутати фактично виключили громадян з процесу безпосереднього прийняття рішень у питанні об’єднання територіальних громад. 5 лютого 2015 року був прийнятий Закон України “Про добровільне об’єднання територіальних громад”. Цей Закон дозволив місцевим радам приймати рішення про добровільне об’єднання територіальних громад. В минулій редакції Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” рішення про об’єднання громад приймалося виключно на місцевих референдумах.

На сьогодні у Верховній Раді зареєстровані три законопроекти стосовно місцевих референдумів і один законопроект, який регулює проведення як місцевого, так і всеукраїнського референдуму за №2535. Розгляд цих законопроектів включений до порядку денному цієї сесії Верховної Ради.

Висновки

Місцеві вибори 2015 року пройшли у складних умовах. В країні продовжується антитерористична операція а частина території залишається окупованою.

У зв’язку із проблемами безпеки, в 122 населених пунктах Луганської та Донецької областей, які знаходяться близько до лінії розмежування із окупаційними військами, вибори були скасовані. В результаті, близько 525 тис. виборців були позбавлені можливості обирати собі місцеву владу. Ще 1,46 млн. внутрішньо переміщених осіб також не змогли взяти участь у голосуванні в громадах, в яких вони мешкали, бо підтвердженням право голосу залишається реєстрація місця проживання та адреса житла виборця. Також із проблемами в участі у голосуванні в місцях свого фактичного проживання зіткнулися й приблизно 13 млн громадян, які не мешкають за місцем постійної реєстрації.

Було обрано 10051 міських, сільських та селищних голів та депутати 10562 місцевих рад. Більшість виборів пройшли спокійно. Спостерігачі відзначали відсутність системного втручання адміністративного ресурсу та фіксували мінімальний рівень порушення виборчих прав.

Залишається значний рівень тіньового фінансування виборчих кампаній та непрямого підкупу виборців. Окремі рішення частини територіальних виборчих комісій були політично вмотивованими та порушували рівні права суб’єктів виборчого процесу.

Частину порушень можна пояснити низьким рівнем політичної культури, незадовільним рівнем матеріально-технічного забезпечення та непідготовленістю членів виборчих комісій.

Спостерігачі відзначають належний рівень реагування правоохоронних органів на повідомлення про виборчі порушення.

Підвищення судового збору негативно вплинуло на можливість судового захисту прав учасників виборчого процесу.

Більшість минулорічних рекомендацій правозахисників не були виконані. Зокрема, народні депутати фактично гальмують проведення виборчої реформи. Постійна зміна виборчого законодавства негативно впливає на якість виборів.

Повністю ігноруються права громадян на референдум: й в цьому році не був прийнятий закон про місцевий референдум, а деякі питання, які раніше вирішувалися шляхом місцевих референдумів, були передані до повноважень депутатів.

Рекомендації[21]

Врахувати при зміні виборчого законодавства рекомендації міжнародних структур та правозахисних організацій, що надавалися у минулі роки.
Прийняти Виборчий кодекс не пізніше жовтня 2016 року. Залучити до публічного обговорення проекту широке коло громадськості. Врахувати:

врегулювання політичної та передвиборчої агітації з метою унеможливити у тому числі тіньове фінансування;
інформаційне забезпечення виборчого процесу. Зокрема передбачити подання політичних програм місцевими організаціями партій і кандидатами під час реєстрації. Також необхідно передбачити інформацію про кандидатів на виборчих дільницях у день голосування;
професійне навчання членів виборчих комісій та підвищення незалежного статусу членів комісій;
передбачити більш чіткі виборчі процедури та однозначні підставі, зокрема при відмові у реєстрації;

Верховній Раді прийняти зміни до чинного законодавства, врахувавши зміни, що спрямовані на розв’язання проблеми підкупу. Необхідно узгодити між собою поняття підкупу виборців у Кримінальному кодексі та виборчому законодавстві, передбачивши визначення й непрямих видів підкупу виборців.
Продовжити заходи для створення рівних умов для жінок та чоловіків, зокрема, ввести недотримання гендерної квоти до переліку підстав для відмови у реєстрації списку кандидатів.
Зменшити розмір судового збору за подання адміністративних позовів немайнового характеру.
Судам та виборчим комісіям провести аналіз практики застосування законодавства на чергових місцевих виборах 2015 року з метою уніфікації підходів до застосування виборчого законодавства.

[1] Огляд підготовлено Дементієм Бєлим

[2] Кодекс належної практики у виборчих справах. Керівні принципи та пояснювальна доповідь, ухвалені Венеціанською комісією на 52-й сесії (Венеція, 18-19 жовтня 2002 року) . Брошура – С. 9. Текст кодексу розміщено за адресою: http://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?pdffile=CDL-AD%282002%29023rev-ukr

[3] Детальніше дивися: Попередні висновки ГМ «ОПОРА» щодо виборчого процесу на місцевих виборах 25 жовтня 2015 – 23 жовтня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу: http://www.oporaua.org/vybory/zvity/9538-zvit-poperedni-vysnovky-opory-shchodo-vyborchogo-procesu-na-miscevyh-vyborah-25-zhovtnja-2015

[4] Заява про попередні висновки та результати Міжнародної місії із спостереження за місцевими вибори в Україні 25 жовтня 2015 року – С. 5. Із всіма Звітами та Заявами Місії можна ознайомитися на сторінці Місії: http://www.osce.org/odihr/elections/ukraine/177906

[5] Звіт № 1 ВГО КВУ за результатами довготермінового спостереження за період 5 вересня – 28 вересня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу: http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:1-5-28

[6] Звіт КВУ за результатом спостереження за проміжними виборами народного депутата 26 липня 2015 р. [електронний ресурс] режим доступу: http://cvu.org.ua/nodes/view/type:news/slug:26-2015

[7] Попередня Заява Громадянської мережі “Опора” щодо дня голосування та підрахунку голосів на проміжних виборах народного депутата України у виборчому окрузі № 205 [електронний ресурс] режим доступу: http://www.oporaua.org/vybory/vybory-205-okruh-chernihiv/7840-rezultaty-paralelnogo-pidrahunku-golosiv-provedenogo-opora-na-vyborchyh-dilnycjah-okrugu-205-na-promizhnyh-vyborah-narodnogo

[8] Підрахунок повідомлень при підготовці огляду вівся з 2 вересня по 17 листопада. З 8236 повідомлень, що зафіксовані, 214 мають ознаки адміністративних порушень, 807 – подій з ознаками злочину. З цих подій 453 пов’язані із ознаками виборчих злочинів. Дивися більш детально мапу, що була створена на офіційному сайті МВС http://elections.mvs.gov.ua/reports/index/?s=1440028800&e=1448582399&z=6&i=day

[9] Дивися: http://map.oporaua.org/

[10] Кодекс належної практики у виборчих справах… – С. 31 – 32

[11] Звіт. Попередні висновки ГМ “Опора” щодо виборчого процесу на місцевих виборах 25 жовтня 2015 р. [електронний документ] Режим збереження: http://www.oporaua.org/vybory/zvity/9538-zvit-poperedni-vysnovky-opory-shchodo-vyborchogo-procesu-na-miscevyh-vyborah-25-zhovtnja-2015

[12] Кодекс належної практики… – С.19

[13] Заява про попередні висновки та результати Міжнародної місії із спостереження за місцевими вибори в Україні 25 жовтня 2015 року – С. 9.

[14] ЦВК достроково припинило повноваження десяти ТВК

[15] Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/politics/1164447-cherez-zriv-viboriv-u-krasnoarmiysku-i-svatovomu-vidkrili-kriminalni-provadjennya.html

[16] Заява ГМ “Опора” за результатами спостереження на чергових місцевих виборах у Маріуполі та Красноармійську Донецької області 29 листопада 2015 дивися: http://www.oporaua.org/novyny/41841-zayava-opory-za-rezultatamy-sposterezhennia-na-cherhovykh-mistsevykh-vyborakh-u-mariupoli-ta-krasnoarmiisku-donetskoi-oblasti-29-lystopada-2015

[17] За відомостями експерта з питань внутрішньо переміщених осіб (Інститут суспільно-економічних досліджень) Тетяни Дурнєвої станом на середину вересня, за даними Міністерства соціальної політики, в Україні взято на облік 1 483 119 внутрішньо переміщених осіб. Не всі з них досягли виборчого віку (близько 13% з них – діти) Джерело: “Виборчі права переселенців – бути чи не бути?” http://blogs.lb.ua/tetyana_durneva/316643_viborchi_prava_pereselentsiv-buti_chi.html З

За даними Міністерства соціальної політики України та Державної служби з надзвичайних ситуацій, найбільше ВПО розміщено в Луганській (227 тис. осіб), Харківській (194 тис.) та Донецькій (115 тис.) областях. У Києві зареєстровано близько 40 тис. переселенців.

[18] Дивися текст Закону за адресою: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1706-18

[19] І. Беззуб. Виборчі права внутрішньо переміщених осіб: думки та оцінки експертів Джерело: http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1578:viborchi-prava-vnutrishno-peremishchenikh-osib-dumki-ta-otsinki-ekspertiv&catid=8&Itemid=350

[20] Заява КВУ: законопроекти про голосування переселенців суперечать Конституції. Дивися повний текст заяви на офіційному сайті ВГО КВУ cvu.org.ua

[21] На підставі Звітів ВГО КВУ та ГМ «Опори».

Презентація до вебінару «Компаративний аналіз репарацій в країнах з перехідним правосуддям»

Завантажити презентацію до вебінару Валерії Лутковської «Компаративний аналіз репарацій в країнах з перехідним правосуддям» у форматі PPT можна тут: https://bit.ly/2xZAJkF.

Завантажити презентацію у форматі PDF можна тут: https://bit.ly/3csODuE.

Дорога життя через кладовище. Як родина на Харківщині втекла з окупації

Чоловік Наталії зупинив машину неподалік блокпоста окупантів, взяв горілку, цигарки. Євген сказав дружині: «Я спробую домовитись. Якщо не повернусь — їдьте додому без мене». Він розвернув машину так, щоб жінці з дитиною було легше їхати назад. Поки чекали на нього, перехожа бабуся переконувала, що родина точно не виїде.

Наталя, Євген та їхня 5-річна донечка тікали від окупації з села Циркуни Харківської області у березні. Жінка розповіла свою історію для ініціативи «Трибунал для Путіна», документатори Української Гельсінської спілки з прав людини вже внесли ці дані до бази воєнних злочинів Росії в Україні.

Виїжджали через кладовище

П’ять днів ми провели в окупації і зрозуміли, що треба виїжджати: зв’язку і світла не було, снаряди прилітали все ближче. Вирішальним став приліт через річку від нас. Зібрались за годину — в машину склали все: від теплих речей до вудочок і бензопили. Ми не розуміли, чого чекати. Води в селі не було, але в нас працювала власна колонка. Тож залишили сусідам відкритий двір, аби вони могли набирати собі воду, попрощались та поїхали. По дорозі ми зустрічали людей з місцевих, і всі переконували: на блокпості не те, що не пропустять – розстріляють. Декілька чоловіків порадили пов’язати білі ганчірки на машину, «щоб одразу не розстріляли».

Недалеко від блокпоста, на виїзді з села, чоловік зупинив машину, взяв горілку, цигарки. Каже: «Спробую домовитись. Якщо не повернусь — їдьте додому без мене», розвернув машину, щоб мені було легше їхати назад. Поки чекали, ще одна перехожа бабуся встигла мені сказати, що ми точно не виїдемо. Дивлюсь — біжить чоловік! Нам пощастило – блокпост був пустий. Виїхали з Циркунів, повернули на кладовище. Інші дороги були недоступні. Це був єдиний варіант.

Під’їхали — ворота кладовища закриті, чоловік відігнув їх акуратно фомкою, щоб не було видно, що тут хтось проїжджав. Далі — полями та багнюкою: машину заносило, але ніде навіть не забуксували. Виїхали недалеко від Харківського авіаційного інституту, розпитували людей, що відбувається, чий Харків зараз, де блокпости. Летіли по Білгородському шосе (зараз — Харківське), угору Сумської, хвилин за 15 проскочили місто. Мені ще напередодні снилось, наче були на проспекті Науки, а там пусто, людей немає, суцільний апокаліпсис. А тут реальність, як той сон.

Нам пощастило — наступного дня після того, як ми виїхали з Циркунів, на тому ж повороті росіяни розстріляли машину знайомих: загинули всі. А з іншого боку селища, ближче до Черкаських Тишок, виїжджала колона машин. В останній була сім’я – тато і донька дев’яти років загинули, мама і ще одна родичка вижили, але отримали важкі поранення.

Наші шанси були 50 на 50

В Циркунах вцілілих будинків майже не залишилось. Багато руйнувань від обстрілів навесні, решта — вже під час деокупації. Наш будинок має ще «легкі пошкодження»: знесло літню кухню, повилітали вікна, двері пошкоджені, пробило дах, тріщини по будинку. На загальному фоні це ще добре, адже інші будинки стоять як «скелетики».

Будинок сім'ї в Циркунах після обстрілів — Будинок сім’ї в Циркунах після обстрілів

Ми знаходились в окупації п’ять днів. За цей час стали свідками обстрілів Харкова. Повз нас постійно пролітали ракети в бік окружної дороги, до Північної Салтівки, яку буквально знищували з першого дня. Ті, хто були в Циркунах місяць-два, або ж до самої деокупації, пережили більше.

Чоловік знайомої вивозив людей ще в березні – його машину розстріляли на виїзді, жінка залишилась вдома. В один з днів її під тиском «евакуювали» в Росію. При чому «евакуювали» як біженку: вивезли в Калінінградську область, поселили в бараках і тепер вона по документах не зможе звідти виїхати протягом 3 років.

Знайома виїхала 28 березня після прильоту в їхній будинок. Снаряд вбив її брата, його поховали в городі. Тоді стали пробувати виїжджати через Росію, на Харків нікого не пускали. Зараз вона в Німеччині, в дуже поганому моральному стані.

Ще одна історія від моєї колеги. Її брат розповідав, як окупанти приходили щотижня в будинок «знайомитись», як снаряди прилітали у двір. Ця сім’я прожила так два місяці, потім вони виїхали.

Російські військові багато мародерили. Знайома мала будинок у Черкаських Тишках, так окупанти поселились в будинку, а потім і покрали те, що там було. У центрі Циркунів виносили все під нуль. Те саме і в Руських Тишках, і в Черкаських Тишках. Все, що можна було винести — виносили, до килимів і покриття підлоги. Багато машин забрали, та й так глумились над місцевими, собак розстрілювали.

Після того, як я дізналась про всі ці історії, зрозуміла, що шанси були насправді 5050. Коли ми там були, у нас не було світла, воду набирали з колонки. У когось і води не було – сусіди приходили за водою до нас. Небагатьом пощастило виїхати, тож зараз ціную кожен момент, будь-які незручності компенсуються тим, що ми живі та в безпеці.

Флігель, до якого поселилась сім’я після евакуації з Циркунів

Нове життя

Коли ми приїхали на хутір, нас поселили у літній кухні. Місця на чотирьох було мало, але я відчувала себе неймовірно щасливою: тут спокійно, є світло і невелика пічка. Нарешті зігрілись, почали приходити в себе. Я думала, що швидко відпустить, але стрес був сильний – перший час реагувала на всі звуки. Іноді було чутно вибухи, але в порівнянні з Циркунами – це тихо.

З часом почали шукати, куди переїхати. Місцеві мешканці порадили подивитись серед закинутих будинків. Перебрались в той, що ближче до центру, навели порядок і вже облаштовуємо побут тут. У будинку була погана пічка, постійно димила, так пічник з хутора, теж переселенець, допоміг нам зібрати нову. Зараз маємо свій город та худобу – вперше у своєму житті завели кіз та й потроху навчились робити сири. Після окупації я зрозуміла, що варто мати своє господарство та запас продуктів.

Так виглядав закинутий будинок на хуторі, коли родина туди тільки переїхала

Якби не хутір, то можливо ніколи у житті я б не спробувала багато цікавих речей: знайти купу усього у закинутих хатах, від шафи до карнизів, розтоплювати сніг, спати на ліжку зі старих дверей, випікати власний хліб у печі, робити власний сир та консервацію. Про це розповідаю у своєму блозі, який почала вести, коли переїхала на хутір.

З росіянами немає про що говорити

З росіянами зараз мені немає про що говорити, після того, що ми пережили в Циркунах. Одного разу їхні військові обстріляли ТЕЦ, у нас зникло світло і зв’язок. Так мені написала підписниця блогу про те, що вона знає, що це ми самі себе обстріляли, що була якась комісія, вони вже все вияснили. Я її заблокувала.

Навіщо мені їм щось доказувати? Є речі, які я бачила на власні очі. Вони дивляться телевізор і несуть нісенітниці, переконувати сенсу немає. Краще спрямовувати енергію на себе: на підтримку близьких, на підтримку країни. Всім непросто, у кожного своя трагедія, але ми проходимо ці випробування і стаємо сильнішими.

З початку повномасштабного вторгнення ініціатива «Трибунал для Путіна» задокументувала понад 22 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня.

Якщо ви стали свідком воєнних злочинів, розкажіть нам про побачене в деталях. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі. Напишіть нам на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Мережа громадських приймалень УГСПЛ надає допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах.Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Пошук