Заручники нерозв’язаних проблем у системі соціального обслуговування: регіональний аспект
Проаналізувавши діяльність місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування в частині виконання повноважень з реалізації державної політики в галузі соціального забезпечення і соціального захисту людей похилого віку та інвалідів, Колегією Рахункової палати зроблено висновок, що Мінсоцполітики, Мінфін та місцеві держадміністрації не виконали законодавчо встановлені власні повноваження щодо надання людям похилого віку та інвалідам безоплатних соціальних послуг в належних обсягах.
Управлінські рішення місцевих держадміністрацій і спрямовані Мінфіном та органами місцевого самоврядування у 2009-2010 роках фінансові ресурси загального фонду місцевих бюджетів не забезпечили реалізації принципів гуманності, комплексності, дотримання стандартів якості соціального обслуговування громадян похилого віку та інвалідів, як того вимагає закон “Про соціальні послуги”.
У Дніпропетровській, Львівській, Харківській областях, які були охоплені аналізом, встановлено факти незабезпечення мінімальних першочергових потреб названих категорій громадян у соціальному обслуговуванні, недотримання норм щодо умов їхнього проживання в інтернатних закладах, ненадання їм повного обсягу реабілітаційних послуг. Не здійснювався розвиток матеріально-технічної бази закладів, які надають ці послуги.
Зокрема, у Дніпропетровській області у 2010 році 33,5 тис. людей похилого віку та інвалідів (31 відс. від загальної кількості таких, що потребували обслуговування) не отримали належних послуг; у Львівській – 25 тис. (23 відс.); у Харківській – 12,4 тис. (14 відс.) осіб.
Середні добові норми витрат на харчування у будинках-інтернатах, розраховані відповідно до затверджених нормативів, становили щонайменше 22,5 – 26,4 грн. (залежно від профілю установи). Втім, фактичні середні добові видатки на харчування на одного підопічного у соціальних закладах були меншими та різнились від 10,7 грн. до 20,7 гривень. При цьому зазначені витрати покривалися в середньому на 40 відс. за рахунок частини пенсій та грошових виплат підопічних (за законом, ці кошти мають спрямовуватися виключно на поліпшення умов проживання в інтернатах громадян похилого віку, інвалідів та дітей), а також надходжень від надання соціальними установами платних послуг і благодійних внесків.
Так, у Хорошевському геріатричному пансіонаті (Харківська обл.) добові витрати на харчування підопічних у 2010 році становили 19,7 грн., однак у натуральному виразі норми харчування виконано лише за чотирма із 37 найменувань продуктів, визначених Урядом.
У Шевченківському дитячому будинку-інтернаті (Харківська обл..) термін використання від 18 до 50 відс. речей, зокрема постільної білизни, перевищив встановлені 2 роки.
Дніпропетровською та Харківською облдержадміністраціями не дотримані вимоги законодавства щодо забезпечення установ соцзахисту кадрами, здатними надавати кваліфіковані соціальні послуги. Зокрема, затверджений штат Дніпропетровського геріатричного пансіонату на 2010 рік майже на 11 відс. менший від нормативу.
Гідні умови перебування людей похилого віку та інвалідів в інтернатних закладів соцзахисту не забезпечуються, зокрема, у Ржавецькому психоневрологічному інтернаті (Харківська обл.), де в окремих приміщеннях стеля та стіни вкриті грибком, не функціонували туалетні кімнати; обладнання й утримання житлових кімнат, душових не відповідали вимогам санітарного законодавства. У Дніпропетровському геріатричному пансіонаті на одного підопічного припадає від 4,7 до 7,5 кв. м житлової площі при нормі 8-12 кв. м; житлові та інші приміщення пансіонату не обладнані пандусами, що ускладнює пересування колясочників та збільшує ризик їхнього травматизму.
У цілому в Дніпропетровській та Харківській областях у 2009-2010 роках безперешкодне пересування інвалідів у населених пунктах та їхній доступ до житлових і громадських будинків забезпечено не в повному обсязі. Наприклад, станом на 01.01.2011 у Дніпропетровській області не були обладнані засобами безбар’єрної архітектури приміщення терцентрів соціального обслуговування Дніпропетровського та Криничанського районів, не забезпечений доступ інвалідів до будівель Дніпродзержинської міської ради, а також до 12 відс. селищних та сільських рад. У Харківській області відсутній належний доступ інвалідів до половини будівель (45 із 80) терцентрів соцобслуговування, і навіть до 16 відс. районних, міських та районних у м. Харкові управлінь праці та соціального захисту населення.
Як наголосила Колегія Рахункової палати, відсутність чіткої взаємодії між Мінсоцполітики, Мінфіном та місцевими органами влади негативно впливає на забезпечення людей похилого віку та інвалідів послугами із соціального обслуговування у законодавчо визначених обсягах.