Публікація

Запобіжний захід для підозрюваних у колабораціонізмі: чи вистачить слідчих ізоляторів?

Українська Гельсінська спілка з прав людини представляє серію публікацій з питань колабораціонізму, проблематики судових справ щодо воєнних злочинів, доступу населення до правової допомоги в умовах збройного конфлікту. Автори матеріалів – судді та адвокати, які пройшли навчання за освітніми курсами від УГСПЛ  (переглянути всі матеріали серії).

Щодо запобіжного заходу для підозрюваних у колабораційній діяльності у перспективі звільнення від окупантів Сходу України та Криму дає роз’яснення та рекомендації суддя Галицького районного суду м. Львова Котельва Катерина Олександрівна.

Катерина Олександрівна Котельва –
суддя Галицького районного суду м. Львова

Притягнення колаборантів до кримінальної відповідальності є важливою складовою захисту національної безпеки та національних інтересів України, відновлення соціальної справедливості та миру.

Стаття 62 Конституції України та пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплюють дію принципу презумпції невинуватості – одного з базових принципів кримінальної юстиції.

Під час досудового розслідування та судового розгляду особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Тому ми не можемо називати людину колаборантом до моменту набрання законної сили обвинувального вироку суду, яким вона буде визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Ми можемо назвати таку людину особою, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні колабораційної діяльності. 

Вину особи потрібно довести законним способом шляхом швидкого та незалежного досудового розслідування і судового розгляду, ефективність яких, значною мірою, залежить від процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого. Поведінка має бути добросовісною:

  • необхідно з’являтися за викликом слідчого, прокурора або суду;
  • не впливати на свідків;
  • не знищувати докази по справі;
  • не перешкоджати слідству;
  • не продовжувати злочинну діяльність тощо.

Запобіжний захід, відкорегований війною 

Якщо слідчий має підстави вважати що підозрюваний чи обвинувачений не виконає свої процесуальні обов’язки або перешкоджатиме розслідуванню, він звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу. 

Запобіжний захід в жодному випадку не є покаранням, а є лише заходом забезпечення кримінального провадження.

Звичайний алгоритм дій слідчого судді щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу такий: 

  1. Перевірити наявність обґрунтованої підозри; 
  2. Оцінити можливі ризики невиконання особою процесуальних обов’язків;
  3. Врахувати інші обставини викладені в матеріалах кримінального провадження; 
  4. Ухвалити одне з таких рішень:
  • застосувати запобіжний захід, зазначений в клопотанні прокурора;
  • відмовити в застосуванні запобіжного заходу;
  • застосувати більш м’який запобіжний захід, ніж той, який був зазначений в клопотанні, якщо цього буде достатньо для запобігання ризикам.

Стаття 176 КПК України передбачає 5 видів запобіжних заходів (від найбільш м’якого до найбільш суворого)

  1. Особисте зобов’язання.
  2. Особиста порука.
  3. Застава (як самостійний запобіжний захід).
  4. Домашній арешт (цілодобовий або у певний період доби). 
  5. Тримання під вартою.

Війна внесла свої корективи, в тому числі були внесені зміни у КПК  України (статтю 176 було доповнено частиною 6).

Наразі під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні колабораційної діяльності, тобто злочину, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків в якості запобіжного заходу може бути застосований лише один запобіжий захід переліку: тримання під вартою.

Правоохоронці затримали підозрюваного у колабораціонізмі на Харківщині
Фото: СБУ

До того ж слідчий суддя має право не визначити розмір застави при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочину колаборації (абзац 8 частини 4 ст. 183 КПК).

Таким чином, під час дії воєнного стану алгоритм дій слідчого судді щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу особі, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні колабораційної діяльності, виглядає так: 

  • перевірити наявність обґрунтованої підозри; 
  • оцінити можливі ризики невиконання особою процесуальних обов’язків;
  • врахувати інші обставини викладені в матеріалах кримінального провадження; 
  • ухвалити одне з таких рішень:
  1. застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити розмір застави;
  2. застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та НЕ визначити розмір застави;
  3. постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу (тобто взагалі не обирати жоден із запобіжних заходів).

Зазначені зміни до законодавства викликані вимогами часу та безумовно спрямовані на захист національних інтересів України. 

Разом з тим, піклуючись про свої національні інтереси, ми не можемо нехтувати правом прав людини. 

Ризики порушення прав людини

Котельва Катерина Олександрівна, суддя Галицького районного суду м. Львова

Ефективне розслідування кримінальних проваджень щодо загроз національній безпеці України є вкрай важливим. Разом з тим, варто зазначити, що безальтернативність застосування запобіжного заходу у справах про колаборацію може нести в собі ризики порушення прав людини. 

Далі я аналізую дотримання Україною своїх зобов’язань за Європейською конвенцією про права людини і основоположні свободи при обранні людині запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Моя увага при цьому сфокусована не на статті 5 Конвенції, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Саме через призму статті 5 ми звикли дивитися на проблематику безальтернативності запобіжних заходів. Це дослідження присвячено ризикам порушення державою статті 3 Конвенції – заборони катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність поводження.

 

Пропоную звернути увагу на такі важливі обставини.

 

  • Переповненість українських СІЗО.

 

Переповненість слідчих ізоляторів та незадовільні умови тримання під вартою є серйозною та багаторічною проблемою для України. 

На це неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах проти України, зокрема, у рішенні «Сукачов проти України» (від 30.05.2020, заява 14057/17), котре для нашої держави є пілотним, тобто таким, яке визначає системну проблему та пропонує заходи її вирішення.

 

  • Абсолютна заборона катування.

 

Надмірна переповненість камер та погані умови тримання в’язнів можуть вважатися формою нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, і призвести до порушення Україною взятих на себе зобов’язань за статтею 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Заборона катування має абсолютний характер. Тобто жодних застережень, жодних виключень, жодних виправдань катуванню, приниженню гідності та нелюдському поводженню бути не може.

 

  • Рекомендації та стандарти ЄС.

 

Комітет міністрів Ради Європи та Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню зазначають: відповідальним за велику кількість осіб, яких держава тримає під вартою, є загальний світогляд працівників правоохоронних і судових органів (Рішення ЄСПЧ «Сукачов проти України»). 

Європейські комітети рекомендують: 

  • зменшувати до мінімуму застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час досудового слідства;
  • якнайширше застосовувати альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи;
  • ретельно описувати обставини, за яких може бути обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Кримінальна юстиція в Україні сьогодні проходить шлях переорієнтації на європейські стандарти здійснення кримінальних проваджень.

Дотримання таких стандартів є важливим питанням для нашої держави, оскільки безпосередньо впливає на перспективу членства в ЄС, авторитет України на міжнародній арені та цивілізований шлях розвитку країни загалом.

 

  • Проблеми з водо- та енергопостачанням через ракетні обстріли критичної інфраструктури.

 

Майже всі українці відчули на собі дискомфорт відсутності світла та води і знають, як погано це впливає на побутові умови життя та елементарні природні потреби людини.

Можна собі уявити ступінь такого дискомфорту для осіб, які утримуються в переповнених камерах в пенітенціарних установах, обмежені в особистому просторі та позбавлені свободи пересування. 

Якщо в мирні часи умови деяких українських пенітенціарних установ ЄСПЛ визнав такими, що принижують гідність та права людини, не важко вгадати які висновки будуть зроблені в умовах відсутності в камерах води та світла.

Це був загальний аналіз ситуації з триманням під вартою. Тепер повернемось до справ колаборації.

Де взяти стільки камер після деокупації Криму чи східних областей?

Кримінальних проваджень щодо колаборації може бути тисячі, а може – десятки тисяч.

Ілюстративне фото

Ми маємо розуміти, що Україна не зможе забезпечити тисячам підозрюваним у колаборації задовільні умови тримання в СІЗО. Про це необхідно думати вже сьогодні. 

Візьмемо, наприклад, окуповану Донеччину або Крим. Після звільнення цих українських територій постане питання, що робити з людьми, які співпрацювали з державою-окупантом, займали посади у незаконних органах влади, судових та правоохоронних органах? Таких людей буде багато. І окрім високопосадовців, суддів та начальників райвідділів, серед них будуть звичайні водії, працівники канцелярії, кур’єри. 

Задля дотримання принципу рівності та справедливості необхідно розпочати розслідування відносно всіх осіб, стосовно яких є інформація про здійснення колабораційної діяльності, та обрати їм запобіжні заходи. Чи знайдеться в нас стільки камер у слідчих ізоляторах? Чи є необхідність ізоляції всіх підозрюваних у колаборації? Чи не порушить Україна взяті на себе зобов’язання щодо дотримання основоположних прав людини? 

 На мій погляд, перспективним запобіжним заходом у справах про колаборацію могла би стати особиста порука. Якщо за людину, що обвинувачується в колаборації, готовий поручитися інший громадянин України, який користується авторитетом та повагою громади, значить така людина заслуговує на певний кредит довіри. Крім того, це був би перший крок в бік примирення та порозуміння в суспільстві. Але наразі слідчий суддя не має можливості обрати такий запобіжний захід через вимоги закону.

Що можна зробити вже сьогодні? Доцільно, обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, визначати адекватний розмір застави, яку людина матиме можливість сплатити. Звичайно, це не стосується осіб, які підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів, які призвели до тяжких наслідків. 

Для відновлення справедливості дуже важливо уникнути вибіркового правосуддя та притягнути до відповідальності всіх осіб, винних у вчиненні колабораційної діяльності. Не менш важливим для України в процесі здійснення кримінального переслідування забезпечити такі основоположні засади як рівність та повага до людської гідності, а також дотриматися інших прийнятих на себе зобов’язань щодо захисту прав людини.

 

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: