27 вересня завершились псевдореферендуми про приєднання до РФ тимчасово окупованих територій Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Яка відповідальність чекає на громадян України, що брали участь у голосуванні та що загрожує його організаторам і членам виборчих комісій? Про це йшлося у відео інтерв’ю медіаплатформи “Вгору.Херсон” з Олександром Даниловим, юристом та адвокатом  Фонду Милосердя та Здоров’я, на базі якого працює Громадська приймальня УГСПЛ у м. Херсон. 

На самому початку етеру правник наголосив на двох ключових моментах, які необхідно враховувати у питанні покарання:

1. кожна ситуація є індивідуальною, важливо знати обставини справи, зокрема, чому людина долучилася до фейкових референдумів;
2. які конкретні дії вона вчиняла:

• активно займалась організацією, проведенням та інформаційним супроводом “псевдореферендумів”, була членом виборчих комісій;
• прийшла добровільно проголосувала;
• вимушена була брати участь через примус, шантаж чи погрози;
• не голосувала, але окупанти використали її дані, і тепер по російських документах вона рахується такою, що проголосувала.

Найбільш суворе покарання очікує тих, хто є причетним до організації та проведенням фейкових референдумів. Вони можуть бути притягнені до відповідальності за статтею 111 Кримінального кодексу України (далі —  КК України) «Державна зрада». Згідно цієї норми державна зрада  —  це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Такі діяння, вчинені в умовах воєнного стану, передбачають покарання у вигляді позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацію майна.

Якщо громадянин України організовував та проводив заходи політичного характеру, здійснював інформаційну діяльність у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, або активно брав участь у таких заходах, така діяльність вважатиметься колабораційної діяльністю. У такому випадку особа може підлягати відповідальності за ч.6 ст. 111-1 КК України,  на неї очікує позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Олександр Данілов звертає увагу, що колабораціонізмом є не тільки розповсюдження інформації з агітацією підтримати фейкові референдуми (листівки тощо), але й зберігання матеріалів з подібним змістом. Каратися будуть так само публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України. За подібні дії у ч.1 ст. 111-1 КК України йдеться про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

А що буде з тими, хто просто прийшов і проголосував, чи то добровільно, чи то ні?

Ураховуючи як сформульовано статтю про колаборационізм, можливо, що участь в «референдумах» може бути підведена під склади цього злочину для обох категорій. На жаль, частина 5 ст. 111-1 КК України не містить посилання на факт добровільності. Той факт, що людина підлягає відпвідальності навіть, якщо її примусили голосувати, визиває велику дискусію у юристів та правозахисників.

“До нас звертається багато людей, що були вимушені брати участь у так званих “референдумах” і питають чи покарають їх за це. Один з прикладів: на вулиці озброєні окупанти сказали літній парі 70 + років, що або ті дають свої дані для псефдореферендуму, або в підвал. Їм просто не залишили вибору, адже безпека – найголовніше. Проте стаття за колаборационізм  не звільняє від відповідальності в подібних випадках. Але де тут вина людей? І хоча українська влада публічно заявлала, що ті, що голосували під тиском, каратися не будуть, закон досі говорить протилежне”, – обурюється правозахисник.

Остання категорія мешканців ТОТ – це ті, що по “документах” брали участь в цьому заході, є в списках, але фізично не були пристуні на голосуванні. Їх дані тим чи іншим способом росіяни отримали та використали. Така людина не має нести жодної відповідальності, адже ніких протиправних дій вона не вчиняла.

І на останок, відповідаючи на питання аудиторії як довести, що ти не хотів брати участь, але вимушений був це зробити, Олександр Данілов радить:

• зберегти в себе контакти свідків, які можуть це підтвердити;
• якщо було побиття і потім звернення до лікарів, зберегти відповідні медичні документи;
• звернутися до правоохоронних органів України дістанційно, якщо це безпечно.

Але, на думку юриста, малоймовірно, щоб в мабутньому лише за сам факт голосування карали. Українських правоохоронців мають цікавити, в першу чергу, ті злочинці, що перейшли на роботу в органи окупаційної влади, брали участь у військових формуваннях або активно виступали «за руській мір».

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим внаслідок війни Росії проти України. Ми працюємо в 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Мережа громадських приймалень УГСПЛ надає допомогу постраждалим від війни за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. 

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.