Як Держкомтелерадіо підтримував суспільно необхідні "шедеври"
Безвідповідальне ставлення Держкомтелерадіо до формування та виконання Програми випуску “соціально значущих” видань призвело до порушення чинного законодавства та неефективного використання бюджетних коштів за 2003-2004 роки у сумі 21,5 млн. грн. – 62,1 відсотка від їх загального обсягу. Як повідомила прес-служба Рахункової палати, це виявили аудитори Рахункової палати, провівши перевірку планування та використання коштів державного бюджету на видання книжкової продукції та фінансову підтримку преси Держкомтелерадіо України.
Відповідно до Закону України “Про видавничу справу”, державна політика у видавничій справі визначається Верховною Радою України, Кабінет Міністрів України забезпечує її проведення. Однак Національної програми випуску суспільно необхідних видань не існує, а державне замовлення на випуск друкованої продукції за своїм баченням виконує шість органів виконавчої влади. Як виявили аудитори, Держкомтелерадіо – один із державних замовників, формував щорічні Програми випуску “соціально значущих” видань не на підставі обґрунтованих пропозицій міністерств та відомств, а за заявками і пропозиціями видавництв, які не відображали реальну потребу держави у друкованій продукції.
Тобто, Держкомтелерадіо створив непрозору і неконтрольовану систему формування та реалізації Програми, за якої потреба одержувачів у запропонованій літературі не вивчалася, не визначалися критерії її суспільної необхідності і був відсутній механізм розподілу книжкової продукції.
Перевірка виявила, що внаслідок бездіяльності в цьому питанні Мінекономіки та Мінфіну, відбувалося неконтрольоване планування й витрачання коштів Держкомтелерадіо України, а видання книг здійснювалося не за критеріями суспільної необхідності, а за результатами лобіювання видавництвами творів, на які вони мають авторські права.
Аудитори встановили, що у 2003-2004 роках за 57 найменуваннями, передбаченими Програмою випуску “соціально значущих видань”, договори з видавництвами не укладалися і випуск книжкової продукції не фінансувався. Так, не укладалися договори та не фінансувалися роботи по випуску 2-3 томів “Книги Пам’яті України про громадян, загиблих у воєнних конфліктах за рубежем” (тираж – 30 тис. прим., планова вартість – 759,5 тис. грн.), випуск яких був передбачений відповідно до Указу Президента України та інших, які б сприяли вихованню молоді.
Водночас до Програми вносилися видання на виконання листів видавництв, за відсутності розпоряджень Уряду. Наприклад, видавництво “Вища школа” виконувало роботи з випуску книги “Ручне вишивання і нанизування” тиражем 1 тис. прим. на суму 71,6 тис. грн. (профінансовано 100 відс.), видавництво “Фірма Ю” виконувало роботи з випуску книги Ю. Бедзика “Гіпсова лялька”, тиражем 2 тис. прим. плановою вартістю 23,4 тис. грн. (профінансовано на суму 16,4 тис. грн.), видавництво “Либідь” виконувало роботи автора Д.В. Табачника “Українська фалеристика з історії народної спадщини” у 2 томах, тиражем 10 тис. прим., плановою вартістю 715,3 тис. грн. (профінансована на суму 250,0 тис. грн.) та багато інших прикладів.
Всього у 2003 році додатково було включено 40 найменувань, які не передбачалися ні дорученнями Уряду, ні розпорядженнями Президента і не мали першочергового значення. У 2004 році, аналогічно, додатково включено 77 найменувань, головним чином, за рахунок резерву, в який Держкомтелерадіо “ховав” гроші та використовував їх для випуску видань, що лобіювали видавництва. При цьому на випуск серії “Шкільна бібліотека” у 2004 році із передбачених у резерві 10 млн. грн. спрямовано лише 847,7 тис. грн. (8,4 відсотка), тобто, школи залишилися без необхідної літератури.
Встановлено також, що всупереч укладеним договорам, двома видавництвами без погодження з Держкомтелерадіо України, за рахунок власних коштів, проведено додрукування та реалізація видань, які випускалися за рахунок коштів державного бюджету, на загальну суму 1,2 млн. гривень.
Видати книгу – це лише півсправи, адже кінцева мета – доставити її до читача для користування. Проте розподіл видань здійснювався Держкомтелерадіо так, що “суспільно необхідна” література знаходилася на складах… іноді впродовж двох років.
Якщо книги не знаходять свого читача, то виникає логічне запитання: настільки ці видання соціально необхідні?
Аудиторами виявлено, що Держкомтелерадіо України допущено порушення і при здійсненні іншої своєї функції – наданні фінансової підтримки пресі. Держкомтелерадіо України порушував принцип формування видатків за адресною належністю ще на стадії планування. Фінансова допомога між дитячими газетами та журналами розподілялася вкрай нерівномірно. Так, у 2003 році отримали державну підтримку близько 4 відс. зареєстрованих дитячих видань, а у 2004 році – лише 2,9 відсотка.
Тим часом діяв принцип: своя сорочка – ближче до тіла. Наприклад, журналу “Веселочка” і дитячій газеті “Ліхтарик”, засновниками яких є Держкомтелерадіо та благодійний фонд “Благовіст”, надана у 2003 році фінансова допомога перевищує потребу цих видань в 1,5 і 1,2 раза, відповідно.
А результат такої щедрості: кожен другий журнал, випущений видавництвом “Веселка”, лежить на складі, а кожен третій, який надходив у 2003-2004 роках на реалізацію до ДП “Преса”, списано в утилізацію.
Перевірка, проведена Рахунковою палатою, свідчить, що бюджетні кошти, які були направлені на випуск видань, призначених для виховання молодого покоління, зміцнення та підвищення рівня української культури і духовності, перетворені на макулатуру.
Колегія Рахункової палати направила інформацію з цього питання Верховній Раді України.
за матеріалами прес-служби Рахункової палати