Закон, що змушує повідомляти про «зв’язки» з людьми в окупації – чому правозахисники проти?
25 квітня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Кодексу законів...
03 May 2024
У Міжнародний день гордості секс-працівників 14 вересня 2020 року в центрі Києва, на Подолі, активісти БО «Легалайф-Україна» провели театралізовану вуличну правозахисну акцію «Моє тіло – мої права!». Ось розповідь режисера акції, відомого українського хореографа Віктора Рубана.
Чому ви звернули увагу на тему захисту прав секс-працівників?
Чотири роки тому я почав працювати над виставою, яка рефлексує над темами декомунізації. Ми з командою осмислювали у проекті радянську спадщину і наслідки тоталітарного режиму, у якому ми жили. Якщо згадати про традиційну українську культуру, то тема соромітництва, тілесності, сексуальності у нашому контексті навіть у фольклорі була в минулому набагато більш «розкута», ніж у наш час. І відповідно зараз відбувається така подвійна реальність, коли «не можна, не можна, не можна», але якщо на стороні, то можна, якщо у кущах, то не так погано, якщо ніхто не бачив, то теж не рахується… Тобто це сьогоднішнє нормування тілесності, нормування задоволення, зарегульованість нашого тіла – це також наша тоталітарна спадщина. І саме зараз час говорити про це. Якщо ми говоримо про зміни, про суспільство солідарності і взаємоповаги, відповідальності, про демократичні цінності, свободи і права.
Якою була концепція перформансу «Моє тіло – мої права»?
Чому я запропонував саме таку концепцію акції, яка відбулася на вулиці Сагайдачного? В цілому ця акція планувалася радше символічною дією, ніж якимось шоу. Меседж дуже простий. Є дуже багато стигм і нашарувань. Символічність дії була в тому, що ми звільнялися від меседжів, які ми підготували, і запросили інших також висловитись, написавши своє ставлення, свою думку. Хочеться позбуватись і нашарувань, і різних ярликів, та повернутись до основи: «моє тіло – мої права». Це місце, де зараз вулиця Сагайдачного, раніше було пов’язане з секс-роботою. Ще у XVIII столітті воно було як вулиця «червоних ліхтарів», де була припортова частина міста. Ба більше: тоді секс-робота в Україні гармонічно вписувалась у міський історичний ландшафт. І ми вирішили повернутись до цього історичного факту для того щоб здійснити нашу символічну дію. Ми можемо постійно закривати очі на те що секс-праця існує, але також ми можемо прийняти це як факт і починати діалог.
Наскільки на сьогодні в Україні важливим є діалог щодо секс-праці?
Діалог щодо секс-праці важливий не тільки через те, що вона, по факту, є частиною нашого життя (навіть якщо «офіційно» ми робимо вигляд що її не існує). У цій індустрії задіяно більше сотні тисяч людей, які, допомагаючи позбутись «сексуального напруження» і реалізовувати свою сексуальну природу значно більшій частині громадян, є абсолютно незахищеними – ні фізично, ні юридично, ні емоційно. Секс це базовий інстинкт. Там інтелектуальні захисні психологічні механізми далеко не завжди спрацьовують. Якщо у клієнта зриває дах або хтось із клієнтів не справиться із власними бажаннями та фантазіями, які підіймаються, і це призводить до конфлікту чи навіть акту насильства – хто відповідатиме за наслідки, хто захистить секс-працівника – громадянина, який постраждав? Хтось із читачів скаже «самі знають, на що йдуть». Воно-то так, але секс-працівники не винні у відсутності сексуальної освіти (це вади освіти), не винні у домінуванні традиційних сімейних цінностей і патріархальній моделі суспільства (це вади культури і соціальної політики). Не винні у тому, що завдяки відсутності культурної політики цінності диктує телевізор і масова культура, де досі «хто сильніший, той і правий» (це вади інформаційної політики, культури і соціальної політики).
Ми маємо більше ста тисяч громадян, які через відсутність діалогу із державою змушені працювати у тіні, змушені ризикувати іноді своїм життям та здоров‘ям – бо не захищені державою у разі виникнення ситуацій, за які має відповідати держава і посадовці. Через нелегальність, а тому безкарність секс-працівникам можуть погрожувати, зловживати, маніпулювати та робити нелюдські речі. Правова держава має дбати про права всіх своїх громадян, і особливо найменш захищених її представників.
Яким ще чином діячі сучасного українського мистецтва можуть заявити про свою позицію щодо правового врегулювання секс-праці в країні?
Було б добре, якби тема секс-праці з‘являлась частіше у виставах, кіно, книжках, мистецьких виставках, культурних проєктах не тільки формально, як сталий образ з конкретними характеристиками. Залучення секс-працівників і занурення у цю сферу, за лаштунки секс-праці, дозволить побачити, наскільки це складна і важлива робота, усвідомити понівеченість загального ставлення у суспільстві до власного тіла людини. Дозволить вчитися культурі сексуальних стосунків, бачити розмаїття сексуальних темпераментів, уподобань, природ, вчитися «будувати містки» із власною сексуальною природою та задоволенням, бачити в цьому процесі не тільки глянець-гламур, а справу без винятку усіх верств населення. «У ліжку» усі рівні, і секс-працівники як ніхто можуть розповідати про життя таким, яким воно насправді є.
У житті будувати стосунки ми вчимося не з книжок, не вдома, не у церкві тощо, і не в школі, а в ліжку, будуючи інтимні стосунки із собою та своїми партнерами. Що більш свідомою буде тема сексу, більше прийняття багатоманіття сексуальної природи – то менше буде неврозів, менше насильства і більше стабільності у суспільстві.
Наскільки на сьогодні є важливим захист вразливих груп населення в Україні?
Із правами вразливих груп населення у нас проблеми взагалі. Дуже багато безкарності, бо досі погано працюють і судова, і досудова, і правоохоронна системи. Ба більше: знову повернулись новини про злочини і насильство, які чиняться самими правоохоронцями. З чим це пов‘язано? З тим, що ми номінально оголосили декомунізацію, а продовжуємо жити у системі УРСР, у системі влади та контролю, а не адміністрування, розвитку, сталості та захисту прав і свобод громадян. Я не знаю жодної розвиненої країни, де адекватністю було б казати «влада», «представники влади», говорячи про «державу», «державників» та «державні інституції». Це нонсенс. Це махровий совок у всій красі. Але це довга тема.
У підсумку скажу одне. Про родину дуже, дуже багато можна сказати, коли бачиш ставлення у ній до найнайменших і найстарших. Так само захист прав та свобод у державі (цінність цих прав і свобод), як і соціальний захист, завжди можна побачити за фактичною захищеністю прав та свобод не найбільш, а саме найменш захищених груп населення. Висновки робіть самі.
Джерело: портал БО “Легалайф-Україна”
УГСПЛ надає інформаційну та консультативну підтримку адвокаційним діям з декриміналізації секс-праці в Україні в рамках проекту «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.
Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.
25 квітня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Кодексу законів...
03 May 2024
Чи можна змінити громадянство з російського на українське? З таким питанням звертаються іноді до юристів...
02 May 2024
29 квітня 2024 року суспільство сколихнуло повідомлення про відступ України від своїх зобов’язань за міжнародними...
29 April 2024
До юристів громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини часто звертаються родини загиблих військових,...
23 April 2024