Європейський Суд з прав людини у Страсбурзі виніс 17 рішення щодо України у справі „Леоніда Трегубенко проти України” (заява № 61333/00), в якому визнав порушення країною права на доступ до суду та права власності заявника стосовно відмови йому в обміні грошей при заміні старих банкнот на нові у 1991 році.

Леонід Трегубенко зараз проживає в Торонто (Канада). З 1988 року він розпочав власний бізнес в Ялті. У січня 1991 року він намагався поміняти 230 тисяч радянських рублів в рублі старого зразка номіналом 50 і  100. Комісія з обміну міста Ялти відмовила обміняти повну суму, оскільки, на її думку, бракувало доказів щодо законності їх отримання, а поміняла лише дві тисячі 462 рублі. Інша сума, що залишилася, не була компенсована.

У травня 1991 року СБУ перевірила законність діяльності Трегубова в Україні і не знайшла жодних невідповідностей законодавству.

А 16 жовтня 1991 року Міський суд м. Ялти наказав Ялтинській міській раді обміняти гроші Трегубенко. Це рішення було підтримано Цивільною палатою Верховного суду України.

Однак в порядку нагляду дане рішення було скасовано Пленумом Верховного Суду України на підставі того, що спір не належав на той час до судової юрисдикції.

Трегубенко скаржився до Європейського суду на відсутність доступності до незалежного правосуддя, а також на те, що скасування рішення в порядку нагляду є порушенням права на справедливий процес, а також відповідно порушення права власності.

Європейський Суд з прав людини зазначив, що за законодавством 1991 року Заступник Голови Верховного Суду України мав право подавати протест щодо рішень, які вже набули законної сили. Виконання цього права не було обмежено в часі, і відповідно в будь-який час чинне рішення могло бути скасоване. Суд зазначив, що нагляд за рішеннями, що вже набули юридичної сили порушує принцип правової визначеності і права Трегубенко на розгляд справи судом, оскільки такий розгляд завжди залишається остаточним.  Процедура нагляду завжди ставитиме під сумнів будь-яке рішення суду. Тому Європейський Суд одностайно визнав порушення статті 6.1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Далі Суд вказав, що рішення Пленуму ВСУ про не поширення юрисдикції суду на спірні питання само собою суперечить право на доступ до суду. Тому Суд одностайно визнав також порушення статті 6.1 і щодо цього питання.

І, оскільки не було публічного інтересу в конфіскації майна Трегубенко при обміні банкнот зі старих на нові, що міг би виправдати такі дії, Суд також визнав одностайно порушення статті 1 Протоколу № 1 (право власності).

Європейський Суд з прав людини присудив Трегубенко майже 54 тисячі Євро щодо відшкодування шкоди, 5 тисяч Євро за нанесення нематеріальної шкоди, а також тисячу Євро щодо витрат по провадженню справи.

РУПОР