У Львові оголосили про створення спеціального трибуналу щодо російської агресії: що це означає для України
У Львові представники Ради Європи та міністри закордонних справ 35 європейських країн оголосили про створення спеціального трибуналу щодо агресії Російської Федерації проти України. Крім того, у спільній заяві зустрічі міністрів закордонних справ після зустрічі оголосили: 13-14 травня відбудеться засідання Комітету міністрів Ради Європи, яке стане наступним кроком на шляху до формалізації створення Спеціального трибуналу в рамках Ради Європи.
Ця подія знаменує завершення першої фази процесу, спрямованого на притягнення до відповідальності керівництва РФ за найтяжчий міжнародний злочин – злочин агресії.
Про його значення, юридичну основу та історичні аналогії в ефірі Суспільного розповів виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.
Чому потрібен окремий трибунал?
Згідно з міжнародним гуманітарним правом існують чотири основні категорії тяжких злочинів: воєнні злочини, злочини проти людяності, злочини геноциду та злочин агресії.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) має мандат розглядати три з них — воєнні злочини, злочини проти людяності та геноцид. А ось злочин агресії не входить до його юрисдикції, принаймні щодо держав, які не ратифікували відповідну поправку до Римського статуту.
— Ми вже маємо відкриті справи й видані ордери на арешт — зокрема Володимира Путіна, Марії Львової-Бєлової, Кобилаша, Соколова, Герасимова, Шойгу. Це стосується щонайменше двох категорій злочинів: воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Але злочин агресії — четверта категорія — випадав з цього правового механізму. І з 2022 року постало питання: як забезпечити відповідальність за агресію? Було зрозуміло, що МКС не зможе цього зробити. Тому почалися розмови про створення окремого механізму — спеціального трибуналу, — пояснює Олександр Павліченко.
Цей спеціальний трибунал має заповнити прогалину, в якій злочин агресії залишається поза юрисдикцією міжнародних судів. Україна разом із низкою країн уже майже три роки працює над тим, щоб сформувати механізм дії цього трибуналу. Питання стояло в тому, яким буде його формат: чи глобальним — під егідою ООН, чи регіональним — на рівні Ради Європи. У результаті процес йде саме регіональним шляхом.
Розширена часткова угода
Йдеться про створення трибуналу на основі розширеної часткової угоди в рамках Ради Європи. Це означає, що до нього зможуть долучитися всі держави-члени Ради Європи, а також держави-спостерігачі. Трибунал матиме європейський характер, а не глобальний під егідою ООН, як це обговорювалося раніше.
— Нагадаю, що ще у 2023 році було створено центр збору доказів злочину агресії — він працює за підтримки програми ЄС Eurojustice і вже накопичує відповідні докази. Реєстр збитків, який так само функціонує відкритий за сприяння Ради Європи в Гаазі, також прив’язаний до процесу створення спеціального трибуналу з питань агресії. Тому ми маємо на сьогодні політичний поштовх, який уже легітимізує створення цього спеціального трибуналу.
Як працюватиме трибунал?
Формування юридичної основи Спеціального трибуналу вже розпочалося і передбачається, що він буде розташований у Гаазі. Саме місто Гаагамісто на заході Нідерландів, біля Північного моря, резиденція нідерландського уряду і парламенту, столиця провінції Південна Голландія... More запропонувало себе як майданчик для його роботи.
— Це триватиме певний час, бо процес не з простих, — наголошує Олександр Павліченко. — Але все вже відбувається на рівні політичних домовленостей. Умовно, якщо 10 держав підпишуть і ратифікують цю угоду, то через три або шість місяців документ набуде чинності. Після цього почнуться процедурні кроки.
Процес поступово перейде з політичної площини в практичну. Розпочнеться формування команди прокурорів та суддів, а також формування судової палати — суддів, які розглядатимуть матеріали справ. Трибунал розглядатиме справи щодо індивідуальної кримінальної відповідальності. Попередньо йдеться про приблизно 20 справ, де обвинуваченими виступатимуть особи, які будуть визнані винними у скоєнні злочину агресії проти України з боку Російської Федерації.
Історичний контекст
У сучасній історії спеціальний трибунал щодо саме злочину агресії створюється вперше. Певними прообразами можна вважати Нюрнберзький та Токійський трибунали 1945-1947 років, які розглядали «злочини проти миру» – тогочасний аналог злочину агресії.
Пізніші міжнародні трибунали, зокрема щодо колишньої Югославії та Руанди, розглядали інші категорії міжнародних злочинів, але не злочин агресії.
— Ця історія свідчить про те, що міжнародна спільнота, зокрема такі структури, як Рада Європи, Європейський Союз і низка окремих держав, усвідомлюють необхідність створення механізму відповідальності за подібні злочини. Адже війна, яка триває з 2014 року, а в повномасштабному вигляді — з 2022-го, є найбільшою в Європі з часів Другої світової війни.
Чому це важливо для України та світу?
Створення трибуналу щодо агресії РФ має кілька важливих аспектів:
- Юридичний – заповнення прогалини у міжнародному праві та створення механізму притягнення до відповідальності за найтяжчий міжнародний злочин.
- Політичний – консолідація міжнародної спільноти навколо визнання агресії РФ проти України як міжнародного злочину.
- Історичний – війна Росії проти України є найбільшою на європейському континенті після Другої світової війни, і ця подія має отримати належну юридичну оцінку.
- Превентивний – створення прецеденту притягнення до відповідальності за агресію має стати стримуючим фактором для потенційних агресорів у майбутньому.
Паралельні міжнародні зусилля
Одночасно зі створенням трибуналу щодо агресії міжнародна спільнота продовжує докладати зусиль для вирішення інших проблем, спричинених російською агресією. Зокрема, 8 травня Європейський парламент ухвалив резолюцію щодо необхідності повернення українських дітей, насильно вивезених до Росії. За документ проголосували 516 депутатів.
— Насправді резолюція — це політичний документ. Вона формулює проблему, але не передбачає механізмів її вирішення, — пояснює Олександр Павліченко.
Для практичного розв’язання питання потрібне залучення держав-посередників, які мають вплив на РФ. Проблема полягає в тому, що Російська Федерація не визнає юрисдикцію чи тиск з боку міжнародних інституцій — таких як ООН, Європейський Союз, або гуманітарних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста.
— Мене здивував виступ білоруського дипломата в березні в Женеві на Раді ООН з прав людини. Протягом трьох хвилин він розповідав, що Білорусь нібито лише допомагає в лікуванні українських дітей, які згодом повертаються додому.
Жодного слова не було про те, що ці діти не повертаються, проходять ідеологічну обробку, асиміляцію, втрачають українську ідентичність і примусово інтегруються в російський простір — і все це відбувається за сприяння білоруської сторони.
— Це лише один приклад того, як на міжнародній арені деякі держави, що співпрацюють з Росією, прикривають злочинні дії риторикою гуманітарної допомоги, приховуючи участь у порушенні міжнародного права, — наголошує виконавчий директор.
Наразі в процес повернення українських дітей долучалися Туреччина, Катар, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати та Ватикан, проте масштаби проблеми вимагають ширшого міжнародного залучення.
Оголошення про створення спеціального трибуналу щодо агресії РФ є важливим кроком у розбудові системи міжнародної відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини. Це тривалий процес, який потребуватиме подальших юридичних та дипломатичних зусиль, але сам факт початку цього процесу є значущим досягненням для України та міжнародного права в цілому.
Головне фото: Суспільне Новини
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber