Три погляди на головні причини катувань, які досі відбуваються в Україні
Відсутність ефективного розслідування катувань та суворої відповідальності за вчинення катувань призводить до того, що ця проблема лишається актуальною в українському суспільстві. Більше того, не зважаючи на фактичне зменшення випадків катувань в міліції/поліції (з 980 тис. у 2001 році до 409 тис. у 2015 р.), стати жертвою тортур боїться кожен третій українець.
“Згідно з даними соціологічного опитування, проведеного на замовлення Amnesty International в Україні, кожен третій українець боїться катувань у випадку затримання правоохоронцями. Це вказує на неспроможність влади захистити права своїх громадян і виконати вимоги міжнародного та національного законодавства”, — заявила Тетяна Мазур, директор Amnesty International в Україні.
Так, відповідно до офіційної статистики, у поточному році розпочато 1025 досудових розслідувань за фактами катувань та інших дій, пов’язаних з жорстоким поводженням з особою з боку працівників правоохоронних органів. З них лише 15 кримінальних проваджень кваліфікувалися як катування.
Правозахисники зазначають – прокуратура вкрай незадовільно виконує свої функції з проведення ефективного, ретельного, швидкого та неупередженого розслідування заяв про катування. Це призводить до втрати основних речових доказів, таких як записи з камер спостереження у райвідділах, термін зберігання яких не перевищує одного місяця, загоювання ран та тілесних ушкоджень тощо.
Тетяна Мазур переконана, що Генеральна прокуратура продемонструвала свою неефективність в очах українців, яким остогидла корупція та кругова порука в слідчих органах. «Саме тому Amnesty International вітає прийняття парламентом закону «Про Державне бюро розслідувань». Творці Державного бюро розслідувань повинні прислухатись до своїх громадян і створити справді ефективний та незалежний орган з розслідування свавілля правоохоронців”, – зазначає вона.
З позитивних факторів, які вплинули на зменшення катувань, Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень, також називає дію нового КПК та систему безоплатної вторинної правової допомоги.
Катування в зоні АТО
Олег Мартиненко, керівник аналітичного напряму УГСПЛ інформує, що на підконтрольних незаконним збройним формуванням територіях відсутні будь-які засоби правового захисту прав людини. Так звані «уповноважені з прав людини» самопроголошених «Луганської народної республіки» чи «Донецької народної республіки» займаються виключно обміном військовополонених. Одночасно, не зважаючи на наявність зазначених посад, на цих територіях відбуваються “народні суди” та виконуються смертні вироки.
За словами експерта до правозахисних організацій також почали звертатися громадяни України відносно випадків порушення прав і свобод з боку працівників українських правоохоронних органів, у першу чергу – працівників СБУ.
Оскільки чинний КПК України передбачає превентивне затримання строком до 30 діб без ухвали суду, зазначені особи незаконно утримуються у місцях, не передбачених для цього.
Під час перебування у зазначених місцях (підвали, покинуті будівлі, ями тощо) до затриманих осіб застосовуються недозволені методи слідства (тортури), тим самим спонукаючи їх до самообмови. Також осіб позбавляють права на захист, на інформування родичів або третіх осіб про своє затримання, права на медичну допомогу тощо.
Рекомендації
Україні необхідно вжити оперативних заходів стосовно ретельного та неупередженого розслідування всіх актів катувань та інших видів жорстокого поводження, в тому числі насильницьких зникнень і позбавлення життя, скоєних як з боку незаконних збройних формувань, так й з боку українських силовиків в зоні проведення АТО.
Держава повинна припинити практику утримання осіб під вартою без належного юридичного оформлення та надання можливості реалізовувати їх права в межах закону та законних процедур.
Захід відбувся за фінансової підтримки Уряду Швеції через Шведське агентство міжнародного розвитку (SIDA).