8 серпня на Байковому кладовищі поховали українську журналістку Вікторію Рощину, яка загинула в російському полоні. Національна поліція України заочно оголосила підозру колишньому начальнику російського СІЗО у справі про катування журналістки.
Наскільки дієвим може бути заочне судочинство у справах про воєнні злочини — пояснила юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Олена Куваєва у ефірі Суспільного.
Вікторія Рощина була журналісткою, яка не боялася працювати там, де інші воліли не з’являтися. Її репортажі з окупованих територій давали світу розуміння того, що насправді відбувається в зонах бойових дій. Тепер її ім’я стало символом мужності та професійної відданості української журналістики.
Вікторія Рощина
Історія почалася 3 серпня 2023 року, коли Вікторія Рощина зникла на окупованій території, звідки вела журналістські репортажі. Протягом понад року її доля залишалася невідомою. Лише 10 жовтня 2024 року світ дізнався жахливу правду — журналістка загинула в російському полоні.
Тіло Вікторії повернули в Україну у лютому 2025 року. Журналістка проходила під номером 757 з позначками «невстановлена особа чоловічої статі». За словами начальника Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрія Бєлоусова, на тілі Рощиної виявили численні ознаки катування та жорстокого поводження: садна та крововиливи на різних частинах тіла, зламане ребро, можливі ознаки застосування електроструму. Тіло привезли з ознаками розтину, який робили на території Росії. Деякі внутрішні органи були відсутні — головний мозок, очні яблука та частина трахеї. Експертиза ДНК, проведена слідчими Офісу генпрокурора, підтвердила збіг на 99% з журналісткою Вікторією Рощиною.
8 серпня, через два роки після зникнення, з нею попрощалися у Києві.
Прощання з Вікою. Фото: Денис Клименко, Слідство Інфо
Заочна підозра
Національна поліція України заочно оголосила підозру колишньому начальнику СІЗО №2 у російському місті Таганрог у справі про жорстоке поводження з українською журналісткою. Дії підозрюваного кваліфіковані як воєнний злочин за міжнародними стандартами.
За даними слідства, упродовж серпня 2023 року журналістка зазнавала в СІЗО катувань, принижень, фізичних покарань, погроз. Їй також обмежували доступ до медичної допомоги, їжі, води, сну та навіть можливості сидіти протягом дня. Підозрюваному загрожує до 12 років позбавлення волі.
Як працює заочне судочинство
— Насправді цей механізм реальний, він працює, — пояснює юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Олена Куваєва. — Головна складність полягає в тому, що більшість воєнних злочинців наразі перебувають на території Російської Федерації, що унеможливлює їх фізичний арешт.
Однак повідомлення про підозру — це перший крок до реального притягнення до відповідальності. Найімовірніше, підозрюваному згодом буде вручено обвинувальний акт, а справу передадуть до суду, який винесе вирок, за потреби — також заочно.
— Що це значить? Це значить, що з цього моменту, оскільки воєнні злочини не мають строку давності, і особи, які їх вчинили, можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності фактично до кінця їхнього життя, — наголошує експертка.
Міжнародне співробітництво, розшук та екстрадиція
Для виконання вироку підозрюваному необов’язково особисто приїжджати в Україну. Країни, які співпрацюють з Україною та мають відповідні міжнародні договори, можуть заарештувати злочинця і передати українському правосуддю:
— Ця процедура регулюється внутрішнім законодавством кожної країни та міжнародними договорами, укладеними країнами. Наприклад, якщо ми говоримо про Білорусь, ймовірність того, що вона передасть воєнного злочинця до України вкрай низька. Якщо ми говоримо, наприклад, про Німеччину, ця ймовірність набагато вища.
Олена Куваєва, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ
Процедура передачі працює через міжнародний розшук: коли розшукувана особа перетинає кордон, про це стає відомо, і тоді місцеві правоохоронці можуть заарештувати розшукувану особу. Також українські правоохоронці можуть звертатися безпосередньо до колег з інших країн із клопотанням про видачу (екстрадицію), якщо знають про перебування злочинця на їхній території.
— Як тільки він потрапить до рук українського правосуддя, вирок буде приведений до виконання, — зазначає експертка.
Не останній підозрюваний
Підозра начальнику СІЗО — лише початок розслідування. До злочинів у Таганрозькому ізоляторі причетна значно більша кількість людей: інші працівники СІЗО, ув’язнені, які брали участь у катуваннях.
— Встановити екс-начальника або людину, яка безпосередньо в момент перебування пані Вікторії у Таганрозі очолювала ту чи іншу установу, було дуже просто. Тому що документи про це містяться в відкритих джерелах, — зазначає юристка.
Керівник установи знав або повинен був знати про злочини, що відбувалися, і найімовірніше брав участь або принаймні потурав їм, його причетність є очевидною, а збір необхідних доказів щодо цього — порівняно швидший. Але це лише перший етап у встановленні всього кола винних осіб.
— Це не значить, що він останній, кому буде повідомлено про підозру у цій справі, — додає Олена Куваєва.
Боротьба за справедливість та безпеку журналістів
Справа Вікторії Рощиної — це не лише про покарання конкретних осіб. Це боротьба за безпеку журналістів, які ризикують життям, щоб світ дізнавався правду про війну. Це документування воєнних злочинів, які не повинні залишитися безкарними.
Світова практика знає приклади успішного притягнення до відповідальності воєнних злочинців навіть через десятиліття після скоєння злочинів. У Німеччині винних і до сьогодні судять за пособництво нацизму, навіть якщо підсудним вже близько 100 років.
— Ми сподіваємось, що настане день, коли міжнародна спільнота зобов’яже саму Російську Федерацію передати усіх воєнних злочинців для відбування покарань, — зазначає юристка.
«Правосуддя може бути пізнім, але воно неминуче»
Механізми притягнення воєнних злочинців до відповідальності працюють. Вони можуть бути складними і тривалими, але вони реальні. Кожна справа, кожне обвинувачення — це крок до світу, де злочинці не зможуть сховатися за кордонами і роками.
— Я вважаю нашим обов’язком принаймні забезпечити світ, в якому кожна особа, яка вчиняла воєнний злочин, буде озиратися і не відчувати себе безпечно до кінця свого життя, — підсумовує Олена Куваєва.
Головне фото: Слідство Інфо
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
