Публікація

«Шукайте з водолазами під мостом»: на Херсонщині росіяни викрали іспанського волонтера

Мар’яно Гарсіа Калатаюд або як його знають херсонці – «Маріо з Іспанії», до анексії Криму та початку війни на сході України 26 років працював у міськраді Валенсії, був заступником мера. Міг мати спокійну старість в Іспанії, але приїхав допомагати українцям. Лишився в Україні він й тоді, коли Херсон, де мешкав іспанець, захопили росіяни. Ба більше, він виходив з місцевими на мітинги проти російської окупації. Тоді й потрапив під пильне око російських спецслужб. Росіяни викрали чоловіка 19 березня та досі утримують в неволі. Правозахисники УГСПЛ впевнені, що служби Російської Федерації ігнорують власний Кримінальний кодекс і порушили щонайменше чотири статті Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. 

Історію Марію з Іспанії зібрали та зафіксували журналісти «Вгору» разом із документатором злочинів РФ, адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров’я Олександром Даниловим в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна».

Мар’яно Гарсіа Калатаюд. Фото з особистої сторінки у Facebook

Борг перед Україною

Маріо з Іспанії проміняв спокійне життя в сонячній Іспанії на допомогу українцям. На питання журналістів «Вгору», – чому, – пояснив:

– В Іспанії багато років тому була диктатура. У Європі правили Франко, Гітлер та Муссоліні. Вони вбивали всіх, хто хотів жити у спокої у своєму домі. Моя сім’я не хотіла воювати, мої бабуся та дідусь хотіли миру. Слуги диктатури переслідували таких людей. Уряди Іспанії, Італії та Німеччини вбивали не лише батьків, а і їхніх дітей, щоби вони не могли вирости та помститися, і щоби зламати волю інших громадян, залякати. Тоді, у 1939 році, з портів Аліканте у Валенсії та Барселони пішли кораблі, на яких рятували від диктатури 3600 дітей. Усі вони приїхали до України. Українські батьки взяли їх та виховали, як своїх рідних дітей. Одна з тих дівчаток дізналася, що до Мар’їнки (місто в Донецькій області) приїхав іспанець і знайшла мене. Її вивезли, коли їй було 4 роки. Українська родина виростила її як рідну дочку. Але вона дуже хотіла дізнатися, ким були її справжні батьки. Я зателефонував моїм друзям у мерії Валенсії, і вони все дізналися. Її батьки були вчителями у школі, а ще опікувалися дітьми з обмеженими можливостями, які не могли ходити до школи. Вони були дуже хороші люди й за свою роботу не брали грошей. Але коли до влади прийшов Франко, він наказав розстріляти багатьох добрих людей, і їх також убили. Коли я розповів цій жінці про її батьків, ми обнялися і плакали. І я не соромлюся своїх сліз. Я почуваюся боржником України, адже українці стільки зробили для нашої країни. Але я не один. Уся Іспанія, Європа та весь світ мають допомагати Україні. Бо українці борються проти диктатора Путіна, котрий хоче зробити з України колонію.

Маріо співпрацював з різними міжнародними гуманітарними організаціями й возив у зону бойових дій на схід України харчі, ліки, підгузки для лежачих бабусь та дідусів, опікувався дитячими будинками, які там залишилися. 

Допомагав і Херсонській обласній школі-інтернату. Завдяки його сприянню, сироти знайшли люблячих батьків та набули повноцінних родин. А ще по суботам давав безплатні уроки практичної іспанської. 

Коли російські військові захопили Херсон, Маріо відмовився евакуюватися й з разом із жителями обласного центру виходив на мітинги спротиву. 

Мар’яно Гарсіа Калатаюд. Фото з особистої сторінки у Facebook

Останній зв’язок з Маріо

Напередодні зникнення чоловік казав своїй цивільній дружині Тетяні Маріній, що за ним почали стежити. Жінка благала його бути обережним, але Маріо «відмахувався». Мовляв, він тут по праву, це росіяни мають боятися, бо вони тут – загарбники.

Зранку 19 березня Тетяна не пішла на мітинг, бо треба було попіклуватися про хвору матір. Домовилися з Маріо, що після мітингу він відвідує свою квартиру, погодує собаку – хаскі, Фурію, й повернеться до Тетяни.

– Зателефонував мені о 13.51 і каже: «Виходь, відкривай під’їзд, я вже тут», – згадує події того страшного дня пані Тетяна. – Поки я зібралася та вийшла, минуло, мабуть, хвилини дві-три. Виходжу, а під дверима – нікого немає… Набираю, а його телефон – «поза зоною». Пішла в один бік від будинку, в інший – взагалі нікого ніде немає. Люди тоді рідко вулицями пересувалися, по обіді вже по домівках сиділи через окупацію. Я навіть не знала, що думати, куди бігти, де його шукати. Потім був один дивний дзвінок з його телефона. Я: «Алло. Алло. Алло. Алло, мене чутно?». Але зв’язок одразу зник. Мабуть, хтось рився в його телефоні та випадково викликав останній набраний номер.

Тетяна попросила власницю квартири, яку наймав Маріо, щоби та перевірила, – може, йому стало зле і він повернувся додому? Ні, не повернувся. Побоювання жінки, що окупанти ув’язнили чоловіка, переросли у впевненість.

Тоді росіяни вже глушили в Херсоні українській мобільний інтернет. Подруга Тетяни, Вікторія, у якої домашній інтернет ще працював, розмістила на сторінці в соцмережах інформацію про викрадення Маріо. А наступного дня жінки разом пішли на мітинг, шукали там журналістів, просили поширити інформацію про викрадення Маріо, сповістили його друзів в Іспанії, посольство.

Навіть підходили до одного з керівників російських військових, які оточували будівлю облдержадміністрації на площі Свободи.

– Це був, як потім з’ясувалося, генерал Яков Рязанцев. Я впізнала його потім по портрету, коли ЗМІ повідомляли про загибель цього генерала у Чорнобаївці.  Ми підходили до нього з Вікторією, просили допомогти, бо Маріо – іноземець, літня людина (йому якраз виповнилося 74 роки). А той: «Да не брали ми ні вашого китайця, ні нанайця, нікого. Йдіть, дівчата, звідси».

А в міськвиконкомі жінки дізналися, що зник не лише іспанський волонтер, а й інші херсонці. І в мерії якраз збирали про них дані, щоб з’ясувати – чи утримують їх десь, чи ні. Пані Тетяна написала відповідну заяву і невдовзі їй повідомили, що Маріо затримали для звичайної перевірки та незабаром, десь 23-го березня, його відпустять.

Мар’яно Гарсіа Калатаюд. Фото з особистої сторінки у Facebook

Рік брехні

Увечері 23 березня власниця квартири Маріо написала Тетяні у Вайбері, що чоловіка відпустили. Така ж інформація поширилася і в соцмережах, і в ЗМІ, навіть по іспанському телебаченню. Більш того, повідомлялося, що він сходив у церкву, погодував собаку, і все з ним добре.

– Я була шокована. А чому Маріо не сповістив мене про звільнення?! – ділиться пані Тетяна. – Не дивлячись на комендантську годину, побігла до його квартири. Прилетіла туди, а там – темно, собака голодна… Два дні поспіль чекала його там, під дверима, але Маріо так і не з’явився. Почала питати, звідкіля ж поширилася інформація, що його відпустили. Але достеменно мені так ніхто й не пояснив. Наразі думаю, що то була провокація росіян, велика кампанія дезінформації з боку ФСБ, щоби чоловіка більше не шукали. Чому я так думаю? Бо тоді, саме через цю «новину», посольство Іспанії закрило кримінальну справу про зникнення свого громадянина. І дуже багато наших українських високопосадовців, відповідальних за повернення людей, на мої звернення з проханням визволити Маріо теж майже рік відповідали, що його ж ще 23 березня 2022-го випустили!

Жінка зв’язалася із родичами та друзями Маріо в Іспанії, пересвідчилася, що після зникнення він до батьківщини не повертався й з ними теж більше не спілкувався. Тому вперто продовжувала шукати чоловіка.

– Знайомий працював сторожем на птахофабриці у Чорнобаївці. Курок вже не було, але залишалося багато обладнання, яке охороняли від мародерів. Звісно, коли російські військові туди заїхали, й почали «наводити порядки», з ними не сперечалися, хіба є аргументи проти автомата? Але з усім тим намагалися виконувати обов’язки, бо за це отримували зарплатню з Києва. Серед тих військових був чоловік, на ім’я Максим, який начебто хотів дезертувати. Приходив до сторожів вечорами із випивкою, натякав, що не проти змішатися з місцевими й ніби розраховує на їхню допомогу. І хлопці попросили того Максима «навзаєм» дізнатися про долю Маріо.  Через кілька днів він повідомив, що в Херсоні затримали п’ятьох іноземців. Кого та як звуть ніхто не з’ясовував, їм надали номери: 1, 2, 3, 4, 5. Спочатку їх тримали на Теплоенергетиків (у приміщенні ізолятора тимчасового тримання, який окупанти перетворили на свою катівню), потім – у спортзалі обласної школи-інтернату на вул. Пугачова. Щоби вони не втекли зі спортзалу, до ніг ланцюгом прив’язали гирі. Там іноземці перебували до кінця квітня. А насамкінець додав: «Якщо хочете дізнатися, де ці гирі тепер, – наймайте водолазів і шукайте на дні Дніпра під Антонівським мостом», – розповідає жінка. 

Пошук Маріо з правозахисниками

Ця звістка настільки приголомшила Тетяну, що кілька днів вона навіть їсти не могла. Тим часом на птахофабриці військові разом з тим самим Максимом зачинили зранку двері сторожки, облили бензином і підпалили. Сторожів птахофабрики врятувало те, що знали інший вихід із приміщення, інакше там було б 10 обгорілих трупів. А подруга Вікторія нарешті змогла вмовити Тетяну повернутися до життя й продовжити пошуки. Хіба можна після такого вірити на слово росіянам?

По допомогу Тетяна звернулася до правозахисників, зокрема, до адвоката Української Гельсінської спілки з прав людини, юриста громадської приймальні Благодійної організації Фонд милосердя та здоров’я, документатора злочинів РФ по Херсонській області Олександра Данилова. Щоби мати право офіційно представляти інтереси Маріо, правозахисник уклав угоду із сином волонтера – Давидом Гарсія Муньоз. І надіслав електронне звернення до слідчого комітету РФ з вимогою розслідувати викрадення російськими військовими та незаконного утримання цивільної людини – Мар’яно Гарсіа Калатаюд. 

Олександр зазначив, що з точки зору законодавства РФ було порушено низку статей їх Кримінального кодексу, у тому числі:

  • ст. 353. Планування, підготовка, розв’язування чи ведення агресивної війни (караються позбавленням волі терміном від семи до двадцяти років);
  • ст. 356. Застосування заборонених засобів та методів ведення війни (карається позбавленням волі на строк до двадцяти років); 
  • ст. 357. Геноцид (караються позбавленням волі від дванадцяти до двадцяти років, або довічного позбавлення волі, або стратою);
  • ст. 126. Викрадення людини (карається позбавленням волі від п’яти до дванадцяти років).

А за частиною 2 статті 12 того ж Кримінального кодексу РФ, цитуємо: «Військовослужбовці військових частин Російської Федерації, що дислокуються за межами Російської Федерації, за злочини, скоєні на території іноземної держави, несуть кримінальну відповідальність за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації»

Тому правозахисник наполягав, щоби слідчий комітет РФ відкрив кримінальне провадження за фактами скоєних злочинів та повідомили офіційному представнику  Давіда Гарсія Муньоз про результати розгляду заяви й надіслали копію постанови про відкриття відповідного кримінального провадження. 

Проте російська сторона просто проігнорувала це звернення. 

 

Іноземний комбатант

Тетяна і правозахисники розшукували контакти людей, які поверталися після викрадення додому, й питали – чи не бачили іспанського волонтера, чи чули щось про нього. За неофіційною інформацією Маріо вивезли до кримських в’язниць. Свідки розповідали, що утримують його у сімферопольському слідчому ізоляторі. Що там російські охоронці нацьковували на нього собаку й він досить сильно покусав чоловіка, що він дуже схуд, переніс серцевий напад і взагалі, його здоров’я сильно підірване.

Але офіційного підтвердження де Маріо, і чи взагалі він живий, – довгий час домогтися не вдавалося. Навіть ще у березні 2023 року російські спецслужби на всі звернення, які надсилали правозахисники, відповідали: «такий у нас не значиться».

Лише наприкінці квітня цього року надійшов лист, у якому РФ визнала, що Мар’яно Гарсіа Калатаюд таки утримується у підконтрольних їй місцях несвободи. Але де саме та чому – приховують досі. Начебто «просто» перевіряють його, а інші відомості є їх «державною таємницею».  

Цікаво, що російські пабліки з цього приводу виявилися більш «балакучими». Зокрема, Маріо значиться у їх реєстрі як «іноземний комбатант»

У міжнародному праві комбатанти — особи, які входять до складу збройних сил країни що воює, й безпосередньо беруть участь у воєнних діях. 

Так от, росіяни «закидають», що «дідусь, під виглядом волонтерства, увійшов в тісний контакт з ультраправою організацією «Правий сектор», 1 березня 2022 року висловлював погрози на адресу Росії, взяв в руки зброю та вступив до лав «територіальної оборони Херсону». Як доказ вони розмістили давнішнє фото чоловіка з автоматом в музеї організації.  

Можна припустити, що російські спецслужби вже понад рік намагаються сфабрикувати справу про участь 74-річного громадянина Іспанії у лавах збройних сил України, аби визнати його «військовим полоненим»

Скарга до ЄСПЛ

адвокат Олександр Данилов

На початку вересня минулого року Олександр Данилов направив від імені Давіда Гарсія Муньоз  скаргу до Європейського суду з прав людини.

В ній, зокрема, зазначено, що Російською Федерацією порушено право Маріано Гарсіа Калатаюд (Mariano Calatayud Garcia) на:

  • свободу та особисту недоторканність. Маріано Гарсіа Калатаюд є цивільною особою, волонтером, не брав участі у воєнних діях, тому не може вважатися військовим чи військовополоненим. За законодавством РФ цивільну особу можуть позбавити волі та тримати під вартою лише на підставі судового рішення за наявності причин і підстав, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом РФ. Проте Маріано Гарсіа Калатаюд свавільно, без судового рішення, позбавлений волі та утримується під вартою з 19.03.2022 р. особами, що діяли та діють від імені РФ. Це є порушенням гарантій Статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
  • повагу до сімейного життя. Увесь цей час Маріо позбавлений можливості підтримувати зв’язок зі своєю сім’єю (донькою, сином, цивільною дружиною). Це порушення Статті 8 Європейської Конвенції.
  • гарантії про забезпечення ефективного засобу правового захисту в національному органі у разі порушення прав та свобод осіб, які вважаються військовополоненими. У законодавстві РФ відсутні правові норми щодо військовополонених – нема процедур й вимог до обґрунтування рішень та термінів про обмеження або позбавлення їх волі; судового контролю обґрунтованості рішень; можливості надання правової допомоги військовополоненим; немає механізмів оскарження прийнятих стосовно них рішень; і щодо умов утримання – те саме, механізмів перевірки та оскарження немає. Це – порушення Статті 13 Європейської Конвенції.
  • не бути підданому катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню. Саме по собі перебування цивільної, невинуватої особи у місцях тримання злочинців без будь-якого обґрунтування є фізичним та психічним насильством. Умови, в яких перебував та перебуває Маріо – без мінімальних санітарних і гігієнічних умов, без питної води, з неякісним і недостатнім харчуванням – теж є неприйнятними з точки зору прав та гідності людини. Адже це – порушення Статті 3 Європейської Конвенції.

І попри все, іспанський волонтер досі незаконно утримується росіянами за ґратами, жодного його порушеного права, гарантованого міжнародними документами, Російською Федерацією не відновлено.

Ця інформація зібрана та зафіксована журналістами «Вгору» разом із  документаторами злочинів російської федерації адвокатом Української Гельсінської спілки з прав людини та Фонду милосердя та здоров’я Олександром Даниловим. 


Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube


Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 43 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: