Самогубство чи вбивство? Родина загиблого прикордонника оскаржує офіційну версію в ЄСПЛ

Загиблий Я.П. отримав вищу освіту у Львівській політехніці. Після навчання працював у Польщі, але повернувся до України. За словами його мами, хотів здобути другу вищу – військову. У 2020 році добровільно призвався на строкову службу. Спочатку навчався у Державній прикордонній службі на кінолога, а потім отримав направлення до одного із загонів Чопського прикордонного загону. Через п’ять днів після того, як Я.П. приїхав до частини, його знайшли мертвим.

Командування намагається «списати» смерть загиблого, начебто, це він скоїв самогубство. Але з цією версією не згодна мати. До того ж її не підтверджує низка доказів. Юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко розповідає, чому рідні загиблого звернулись до Європейського суду з прав людини із заявою.

Скаржився на нестатутні відносини

У Закарпатській області Я.П. сумарно прослужив п’ять днів. За цей час навіть встиг отримати підвищення у званні – до молодшого сержанта. У матері із сином були довірливі стосунки. У розмовах він розповідав, що служба подобається, але його стрімкий успіх не схвалили деякі «діди». Про сварку з одним із них хлопець телефоном також встиг розповісти і своїй подрузі. 

Командири навантажували строковика понаднормово. Як пізніше з’ясується, зокрема, за п’ять днів Я.П. тричі ніс варту понад шість годин та був призначений старшим прикордонного наряду з правом на самостійну службу. І це без необхідного досвіду та підготовки. Крім того, патрулювання кордону було організоване з порушеннями. Між Я.П. та його напарником була надто велика дистанція, тому що достеменно відбулось на кордоні, ніхто не знає. 

Смерть на кордоні 

Того дня Я.П. заступив на чергування без службового собаки. При собі військовослужбовець мав автомат Калашникова. Вже о 17:00 до його матері подзвонив заступник начальника по персоналу військової частини і повідомив про смерть сина. 

За словами жінки, його тіло знайшов напарник. Він почув постріл. Але, як розповідав пізніше, спочатку не надто звернув на нього увагу, оскільки знав, що у тому районі часто полюють мисливці. Пізніше, коли з Я.П. не вдалось зв’язатись – вирушив на пошуки і знайшов мертвим – з вогнепальним пораненням голови. Неподалік від тіла були намальовані знаки оклику, але що вони могли б означати, ніхто не знає. Вже під час першої розмови, запевняє мати загиблого, прокурор сказав: «це 99% самогубство». Пізніше він, начебто, запропонував жінці погодитись із версією «необережного поводження зі зброєю». 

Ужгородський райвідділ поліції розпочав кримінальне провадження, у фабулі якого йдеться саме про самогубство. Але мати вважає, що у сина не було причин його скоювати. Цей мотив не підтверджують і результати численних судових експертиз та проведених слідчих дій. 

Чому рідні не вірять у самогубство? 

Дактилоскопічна експертиза не виявила на вилученому автоматі слідів рук загиблого, молекулярно-генетична експертиза не встановила генетичні ознаки клітин на змивах з поверхонь курка АК-74, а експертне дослідження матеріалів речовин та виробів не знайшло на одязі вбитого незгорівших порошинок, вибухових або інших речовин, що вказують на сліди продуктів пострілу. 

Судово-медичні експертизи, проведені обласним бюро Закарпаття, у своїх висновках мали серйозні помилки. 

— Судмедексперти неправильно описали навіть колір одягу хлопця. У їхньому висновку череп людини, яка загинула від вогнепального поранення в голову, був начебто цілий. І таких «неточностей» безліч. Лікарі не провели заміри рук та пальців, не описали детально сліди, які залишаються після пострілу. Написали, що відстань пострілу – зблизька, до одного сантиметру. При тому, що інший спеціаліст визначив відстань у 10-25 см. Тим не менше, без чітких обґрунтувань, матері загиблого видали папери, у яких зроблений висновок, що її син сам міг зробити постріл. Жінка висловила недовіру цим спеціалістам і попросила доручити виконання експертиз іншій установі, однак їй відмовили, — розповідає юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ Анна Козьменко. 

За словами правозахисниці, контролюючі органи неодноразово виносили рішення про те, що досудове розслідування відбувається неефективно. 

— У квітні 2021 року прокуратура встановила, що з кінця 2020 року не проведено жодних слідчих дій, окрім того, що призначили судово-медичну експертизу та подали клопотання, аби отримати інформацію від мобільного оператора. Того ж місяця кримінальне провадження передали до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, але і там воно «загубилось». У листопаді 2021 року знову був висновок про неефективність розслідування. У січні 2022 року прокурори встановили, що розслідування проводиться з численними порушеннями. Далі, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, інформації про розслідування взагалі немає. З моменту загибелі Я.П. минуло майже п’ять років, а розслідування «заглухло» фактично не розпочавшись. Матір хлопця звернулась, як то дозволяє Закон, до Чопського прикордонного загону, аби отримати одноразову допомогу та пільги, але у частині їй відмовили. У обґрунтуванні написали, що жінка не надала доказів, що її син не вчиняв самогубства.

Не єдине самогубство

Важливим у цій історії є той факт, що смерть Я.П. не єдина, яка сталась на західному кордоні. З 2015 по 2022 рік у Чопському прикордонному загоні офіційно зафіксовано вісім смертей військовослужбовців. У червні 2017-го строковик начебто залишив передсмертну записку і застрелився. Але у жовтні 2024-го справу перекваліфікували на умисне вбивство, оскільки на автоматі не було відбитків, а внутрішні органи мали сліди забоїв. У 2020 році мертвою знайшли військову, яку начебто уразив струм коли вона сушила голову феном. Батьки дівчини цю версію спростовують і вважають, що донька дізналась про контрабандні схеми. У квітні 2022 року 18-річний строковик загинув під час патрулювання вздовж державного кордону: він отримав два вогнепальні поранення в голову з однозарядного автомату. 

ЄСПЛ

Оскільки всі потенційно ефективні засоби правового захисту на національному рівні вичерпані, мати Я.П. вирішила шукати справедливості в Європейському суді з прав людини. В грудні 2024 року юристи Центру стратегічних справ подали до Суду скаргу на порушення статей 2 і 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, стверджуючи, що: 

• Держава не виконала свого позитивного обовязку — захистити життя її сина, який перебував під її контролем. Командування загону знехтувало цілою низкою правил, покликаних забезпечити безпеку під час проходження військової служби Я.П. Також вбачається, що командування не забезпечило здорову атмосферу в колективі та проігнорувало існування нестатутних відносин, в т.ч. погроз в бік Я.П. з боку інших військовослужбовців. 
• Держава не надала правдоподібного пояснення смерті. Слідство і службові розслідування не встановили точних обставин і головне — причину загибелі. Попри ознаки вбивства, офіційною версією залишається самогубство — без належного обґрунтування.
• У справі не було проведено ефективного розслідування. Розслідування триває майже 5 років, неодноразово фіксувались порушення, втрачались докази, а слідчі дії проводились із запізненням або неякісно. Відмова у соціальних виплатах родині грунтується на висновках службового розслідування, проведеного самими ж прикордонниками.
• Насамкінець, у скарзі порушується питання про системність проблеми, оскільки, за даними ЦСС УГСПЛ, кількість небойових втрат в Україні є достатньо великою, багато підозрілих смертей фіксуються як самогубство, без ефективного службового та кримінального розслідування. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber