Пропорційність права на захист від насильства та права на працю: чи достатньо захищені ці права в шкільному середовищі з прийняттям нового законодавства

Закон, покликаний зробити школи безпечнішими, може створити нові ризики — і не лише для працівників освіти, а й для самих закладів. Розбираємося, що не так із новими обмеженнями доступу до роботи в школах і чим це загрожує освітній системі та правам людини?

17 січня 2026 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про повну загальну середню освіту» щодо запровадження заходів безпеки в закладах загальної середньої освіти» від 18.09.2025 № 4609-ІХ (далі – Закон № 4609-ІХ).

Відповідно до пояснювальної записки метою закону є підвищення рівня безпеки в закладах загальної середньої освіти шляхом вжиття комплексу необхідних заходів для запобігання та/або недопущення чи припинення заподіяння шкоди учасникам освітнього процесу, а також залучення органів поліції до охорони таких закладів. 

На етапі першого читання положення проєкту закону були спрямовані на:

• встановлення обов’язку засновника та керівника забезпечити створення у закладі безпечного освітнього середовища, сприяти проведенню профілактичних заходів серед здобувачів освіти із запобігання правопорушенням — зміни до статей 37 і 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту»;
• доповнення вказаного закону новою статтею 41-1, яка окреслювала комплекс заходів безпеки. 

На цьому етапі законопроєкт не містив обмежень доступу до професії педагогічних чи інших працівників закладів освіти, а йшлося лише про обмеження залучення окремих осіб до охорони закладів освіти, зокрема, якщо вони мають непогашену/незняту судимість, визнані винними у правопорушеннях проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, або притягалися до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, булінг чи невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Утім, за результатами остаточного розгляду парламентом, у текст Закону № 4609-ІХ було включено нову редакцію частини третьої статті 19 Закону України «Про повну загальну середню освіту», якою такі обмеження було поширено вже на будь-яких осіб, які працюють або потенційно можуть працювати в закладі освіти або залучатися до участі в освітньому процесі.

Нова редакція частини 3 статті 19 Закону України «Про повну загальну середню освіту» значно розширює перелік обмежень. З 17 січня 2026 року не зможе працювати в закладі загальної середньої освіти або бути залученою до освітнього процесу особа:

• яка має непогашену або не зняту в установленому законом порядку судимість;
• яка визнана в установленому законом порядку винною у вчиненні правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи;
• на яку накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, булінгом (цькуванням), або за невиконання обов’язків щодо виховання дітей.

Ця норма інтегрує до освітнього законодавства адміністративні правопорушення як підставу обмеження доступу до роботи з дітьми.

Передусім ці норми окрім осіб, залучених до охорони закладів загальної середньої освіти, поширюються на:

• працівників шкіл, як педагогічних (керівників, заступників керівників, вчителів, асистентів вчителя, вихователів, психологів, соціальних педагогів та ін.), так і непедагогічних (бібліотекарів, медичного персоналу, технічних працівників, працівників харчоблоку та ін.). 
• тих осіб, хто лише претендує на працевлаштування у заклади загальної середньої освіти, тобто потенційних працівників, які подають документи, проходять стажування чи інші процедури відбору;
• осіб, які не перебувають у трудових відносинах із закладом освіти, але можуть брати участь в освітньому процесі. Йдеться, зокрема, про осіб, залучених до освітньої діяльності в межах цивільно-правових договорів, грантових проєктів, благодійних ініціатив чи державно-громадських партнерств. До таких суб’єктів належать консультанти, супервізори, спеціалісти з інклюзивної освіти, логопеди, реабілітологи, психотерапевти, представники громадських організацій та фахівці, які можуть здійснювати профдіагностику або профорієнтацію учнів.
• фахівців, запрошених для проведення окремих видів діяльності на разовій або короткостроковій основі: тренерів, лекторів, менторів, інструкторів, коучів, психологів, артистів, майстрів-практиків, а також фахівців у сфері культури, мистецтва, спорту, громадянської освіти чи виховної роботи.

Таким чином, первинно локальна та вузька норма щодо охорони була трансформована у загальну, яка встановлює заборону на доступ до професії та до будь-яких форм участі в освітньому процесі широкого кола осіб, в тому числі й тих, чия діяльність, наприклад, має нерегулярний або ситуативний характер, проте потребує безпосереднього контакту зі здобувачами освіти та доступ до шкільного середовища. 

Незрозуміло чим керувалися законотворці, адже складно уявити, яку загрозу дитині несе працівник шкільної їдальні, двірник, електрик, які, наприклад, притягувалися до адміністративної відповідальності за ухиляння від виконання батьківських обов’язків щодо власної дитини.

Також навряд загрозливою для дітей в школі можна вважати ситуацію, коли вчитель, спеціаліст з інклюзивної освіти, запрошений на тематичну лекцію представник громадської організації тощо, має непогашену судимість.

На ризиках і непропорційності такої законодавчої ініціативи між безпекою дітей і впливом на права людини також наголошувало Головне юридичне управління Верховної Ради України на думку якого норми Закону 4609-ІХ:

• суперечить конституційним принципам рівності та невідчужуваності прав;
• містить ознаки дискримінації щодо осіб на підставі наявності в біографії факту вчинення кримінального правопорушення за відсутності у такої особи стану судимості;
• встановлює безстрокові наслідки адміністративного стягнення, що суперечить КУпАП;
• містить ризик довічної стигматизації та таврування таких осіб; 
• потенційно закладає підґрунтя для перегляду наведених норм Конституційним Судом України або Європейським судом з прав людини.

Слід зазначити, що реалізація запроваджених обмежень і заборон ускладнена тим, що в Україні відсутні спеціалізовані інтегровані реєстри: немає окремого реєстру осіб, яким заборонено працювати з дітьми, немає реєстру заборон для педагогів і немає єдиного національного шлюзу для комплексної перевірки кандидатів.

Закон № 4609-ІХ визначає чіткі підстави для недопущення особи до роботи в школі, включно з перевіркою кримінальної історії та фактів притягнення до адміністративної відповідальності. Однак інфраструктура, яка мала б забезпечити таку перевірку, або не функціонує, або не створена, або недоступна для закладів освіти.

Хоча існує інформаційно-аналітична система «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», вона охоплює лише кримінальні провадження. Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі формально передбачений, але фактично не працює. Реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітніх (ЄРЗСН), охоплює лише вузьку категорію злочинів. Інформаційна підсистема «Адміністративна практика» Нацполіції містить необхідні дані, але є закритою для цивільних суб’єктів. Єдиний державний реєстр судових рішень є деперсоніфікованим і не дозволяє ідентифікувати конкретних осіб.

На виконання Закону № 4609-ІХ постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2026 року № 297 затверджено Порядок підтвердження відповідності кандидатів на посади працівників закладів дошкільної та загальної середньої освіти, інших суб’єктів освітньої діяльності у сферах дошкільної та загальної середньої освіти.

Суть цього документу звелась до визначення процедури відповідності лише для кандидатів на посади працівників в закладах дошкільної та загальної середньої освіти. 

Процедура передбачає подання кандидатом повного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» та довідки про наявність/відсутність інформації про притягнення до відповідної адміністративної відповідальності.

Утім вказаною процедурою ніяким чином не врегульовано питання перевірки вже працюючих працівників закладу освіти. Наприклад, йдеться про ситуації, коли працівник відповідав усім вимогам на момент працевлаштування чи набрання чинності законом, але згодом втратив таку відповідність, наприклад, отримав адміністративне стягнення за булінг, був притягнутий до відповідальності за домашнє насильство, учинив кримінальне правопорушення тощо. Закон не встановлює спеціального механізму реагування на такі випадки. 

Натомість Закон № 4609-ІХ не окреслює жодного «перехідного періоду»: не встановлено ані строку, протягом якого працівники мають подати необхідні документи, ані строку, в який роботодавець повинен здійснити перевірку.

Окрім того, попри встановлення нових вимог до професії, закон мав би одночасно визначати легальний механізм припинення трудових відносин у разі встановлення невідповідності цим вимогам того чи іншого працівника. Це стосується тих працівників, які вже працюють у школі, але не відповідають оновленим вимогам.

Адже без запровадження окремої підстави для звільнення виникає очевидна й небезпечна колізія: роботодавець формально зобов’язаний припинити трудові відносини з працівником, який не відповідає вимогам; водночас закон не надає жодного легального механізму для здійснення такого звільнення.

Таке поєднання створює ризик як незаконних звільнень, так і відповідальності за незвільнення. Подібна колізія неминуче спричинить масові судові спори, різночитання та оскарження, а також ситуації, коли в одних школах працівників звільнятимуть, тоді як в інших ні, оскільки формальної підстави не існує.

У попередніх реформах держава завжди паралельно вносила зміни до законодавства, створюючи легальний механізм припинення трудових відносин: так було під час переходу на контрактну форму у сфері культури, під час реформ прокуратури та поліції, коли запроваджувалися спеціальні атестації та інші процедури перевірки. Саме ці інструменти дозволяли звільняти осіб, які не відповідали оновленим вимогам. У Законі № 4609-ІХ аналогічний механізм не встановлено.

Як наслідок виникає ситуація, коли обов’язок припинити трудові відносини існує, але правової підстави для такого рішення немає. Це класичний приклад правової невизначеності, який створює суттєві ризики для директорів шкіл, органів управління освітою та працівників: звільнення без визначеної законом підстави може бути визнано незаконним, а незвільнення працівника, який не відповідає вимогам, може тлумачитися як порушення закону.

Розв’язати цю проблему можливо лише шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Вони мають передбачати:

• визначення перехідного періоду (наприклад, 3-6 місяців) для подання працівниками необхідних документів;
• запровадження правової підстави для припинення трудових відносин у разі неподання документів або підтвердження обставин, що виключають можливість роботи в школі;
• забезпечити роботу відповідних реєстрів;
• визначити чіткі процедури перевірки та надати керівникам ЗЗСО легальні механізми реагування.

Лише за умови такого комплексного та узгодженого підходу нові обмеження стануть не формальністю, а реальним інструментом, що гарантуватиме безпеку дітей та правову визначеність для всіх учасників освітнього процесу.

У свою чергу УГСПЛ спільно з освітнім омбудсменом звернулися до профільного парламентського комітету, Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки щодо наявних ризиків з реалізацією Закону 4609-ІХ. Усі вказані державні органи проблематику визнали, проте з вирішенням її зволікають, що може лише ускладнити ситуацію з реалізацією права на працю і при цьому ніяким чином не посилити безпеку наших дітей.

Аксана Філіпішина, керівниця аналітичного відділу УГСПЛ 

Матеріал підготовлений на основі Аналітичної записки «Проблематика запровадження безпекових вимог та обмежень до осіб, які працюють у закладах освіти», складеної доктором юридичних наук, професоркою кафедри соціального права Львівського національного університету імені Івана Франка Оленою РИМ, спільно з освітнім омбудсменом — Надією Лещик та Службою освітнього омбудсмена, а також експертами УГСПЛ.

З повним текстом аналітичної записки можна ознайомитися ТУТ:

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber