З початком повномасштабного вторгнення проблема катування осіб, які опинились у вразливому становищі внаслідок обмеження їх свободи, набула особливої актуальності. Ефективна реалізація стандартів статті 3 Європейської конвенції з прав людини (абсолютна заборона катування) на національному рівні на сьогодні ускладнена не лише традиційними труднощами розслідування катування, які створюють правоохоронці, але й зміною соціального контексту в умовах повномасштабної війни.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора Алла Ширант проаналізувала сучасні виклики реалізації процесуального аспекту статті 3 ЄКПЛ (ефективне розслідування катування) та можливі шляхи їх подолання.

Поняття жорстокого поводження містяться у статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із відповідною практикою її застосування), а також у Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. 

Відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, абсолютно забороненими формами поводження є катування, нелюдське поводження, поводження, що принижує гідність. 

У Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. 

В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково. На національному рівні випадки катування агентами держави, як правило, кваліфікуються за статтею 127 КК України (власне катування) та частинами 2 та 3 статті 365 КК України (т.з. «поліцейські операції»). 

1. Поняття особи, потерпілої від катування.
2. Проблеми доведення катування: «Поза розумним сумнівом» vs «Баланс ймовірностей»
3. Особливості документування катування

Детально ці три блоки Алла Ширант розбирає за посиланням: Проблеми захисту прав потерпілих від катування – національний вимір 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube