Перехідне правосуддя як фундамент відновлення прав людини: підсумки дискусійної платформи УГСПЛ

Повномасштабна війна докорінно змінила контекст захисту прав людини в Україні, оголивши найвразливіші місця системи та створивши безпрецедентні виклики для держави й суспільства. Тисячі людей досі не знають правди про долю своїх рідних. Правоохоронна система та система правосуддя працюють під тиском воєнних реалій. На цьому тлі формування державної політики перехідного правосуддя стає одним із ключових елементів відновлення прав людини. Держава вже сьогодні має закладати механізми відшкодування та гарантій неповторення, які визначатимуть довіру до інституцій на десятиліття вперед. 

Тому напередодні Дня прав людини, 9 грудня, Українська Гельсінська спілка з прав людини зібрала національних та міжнародних експертів, представників влади й громадянського суспільства в рамках дискусійної платформи, щоб обговорити, як інтегрувати механізми перехідного правосуддя у нову Національну стратегію з прав людини до 2035 року. 

Дискусійна платформа «Нова стратегія у сфері прав людини: перехідне правосуддя як шлях до відновлення прав людини» об’єднала 76 учасників — представників державних органів, громадських організацій, міжнародних партнерів та академічної спільноти. Подія стала майданчиком для пошуку відповідей на головне питання: якою має бути державна політика, що здатна реально відновити права постраждалих і допомогти суспільству пройти шлях від травми до справедливості.

Не абстрактна перспектива, а нагальна потреба

Відкриваючи захід, виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко наголосив на актуальності теми перехідного правосуддя для сьогодення України.

— Тема перехідного правосуддя не є абстрактною, не є такою, що відкинута кудись на майбутнє, на потім, на після перемоги, — зазначив він, підкресливши, що проблематика, з якою стикається Україна у сфері захисту прав людини, безпосередньо пов’язана з наслідками збройної агресії.

Україна перебуває на етапі, коли реалізація прав кожного громадянина в умовах триваючої збройної агресії стає нерозривно пов’язаною з перехідним правосуддям. Відновлення прав, порушених унаслідок бойових дій, окупації, депортацій та катувань та ін., уже сьогодні лежить в основі стратегічних планів держави.

Павліченко звернув увагу на комплексність поняття перехідного правосуддя, яке не обмежується лише притягненням до відповідальності винних у злочинах, а передбачає відновлення всієї системи прав людини, включно з гарантіями неповторення та відновленням довіри до державних інституцій.

Він також назвав перехідне правосуддя відверто незручною темою для політичного дискурсу, оскільки жодна з існуючих світових моделей не є повністю успішною. Проте саме цей виклик вимагає лідерства та готовності брати на себе ризик заради відновлення прав людини.

Перехідне правосуддя в центрі нової стратегії

Наталія Панчук, директорка Директорату стратегічного планування Міністерства юстиції України, повідомила, що відомство активно працює над розробкою нової Національної стратегії у сфері прав людини з залученням широкого кола стейкхолдерів. Один зі стратегічних напрямків цього документа присвячений подоланню негативних наслідків збройної агресії Росії проти України.

— Ключову роль в цьому відіграє політика перехідного правосуддя, як комплексний, системний та довгостроковий підхід для забезпечення відновлення прав постраждалих, — зазначила Панчук.

За її словами, політика перехідного правосуддя має відповісти на питання, як держава планує відновлювати права постраждалих, забезпечити притягнення винних до відповідальності та створити умови для безпечного і гідного життя. Вона нагадала, що ідея перехідного правосуддя в Україні не нова — раніше, у 2019 році, вже створили цінну основу, яку сьогодні можна розвивати.

Тетяна Шевченко, перша заступниця голови Державної архівної служби України, звернула увагу на те, що Україна фактично працює з кількома «треками» перехідного правосуддя одночасно: подолання наслідків тоталітарного режиму з 1991 року, люстрація органів державної влади після Революції Гідності та компенсації внутрішньо переміщеним особам, а з 2022 року — нова комплексна ситуація. За її словами, важливо, щоб усі актори усвідомлювали власну роль у цих заходах.

Виміри перехідного правосуддя

Дискусійна платформа була структурована навколо трьох тематичних панелей, що відповідають основним механізмам перехідного правосуддя: право на правду, справедливість і відповідальність, відшкодування та гарантії неповторення.

Панель №1: Право на правду

Під модерацією Олександри Романцової, виконавчої директорки Центру громадянських свобод, обговорювалися питання документування та меморіалізації як інструментів формування наративів для адвокації інтересів України та протидії російській гібридній війні.

Учасники приділили особливу увагу проблемі зниклих безвісти та подоланню прогалин у доступі родичів до інформації. Серед спікерів панелі були:

• Тетяна Шевченко, Перший заступник Голови Державної архівної служби України; 
• Антон Дробович, Керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки; 
• Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації; 
• Юлія Янчук, заступник директора Департаменту стратегічних комунікацій та промоції української культури – начальник відділу популяризації України у світі Міністерства культури України. 

Панель №2: Справедливість і відповідальність

Друга панель, модерована Оленою Семьоркіною, аналітикинею УГСПЛ, зосередилася на викликах для національної системи правосуддя в умовах війни. Зокрема, обговорювалися ризики політики щодо колабораційної діяльності та заочних вироків, а також питання стійкості судової системи.

У дискусії взяли участь:

• Микола Мазур, суддя Верховного суду;    
• Станіслав Петренко, начальник відділу, Офіс Генерального прокурора; 
• Роман Романов, Директор програми «Права людини і правосуддя» МФ «Відродження»; 
• Микола Юрлов, радник, Департамент міжнародного права Міністерства закордонних справ України;
• Михайло Тарахкало, Керівник Центру стратегічних справ УГСПЛ. 

Трансляція перших двох дискусій: https://www.facebook.com/Ugspl/videos/1572342963791619

Панель №3: Відшкодування і підтримка жертв та гарантії неповторення

Третя панель під модерацією Альони Луньової, адвокаційної директорки Центру прав людини ZMINA, була присвячена пошуку шляхів забезпечення ефективності національних програм підтримки постраждалих в умовах обмежених ресурсів.

Учасники обговорили внесок інституційних та антикорупційних реформ у стійкість миру, а також роль освіти у сфері прав людини та міжнародного гуманітарного права у посиленні спроможності державних інституцій.

Спікерами виступили:

• Вероніка Плотнікова, Керівниця Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків Офісу Генерального прокурора; 
• Інна Заворотько, Департамент юридичного забезпечення Міністерства оборони України; 
• Юлія Лихач, Директорка Вищої школи публічного управління; 
• Ксенія Гедз, адвокаційна координаторка БФ «Право на захист»;
• Михайло Каменєв, Старший проєктний спеціаліст Реєстру збитків до України (Київський Офіс).

Трансляція третьої дискусії та підсумків: https://www.facebook.com/Ugspl/videos/2942050045983971

Ключові результати та подальші кроки

Учасники чотиригодинної дискусії окреслили ключові виклики у сфері прав людини в умовах війни — у контексті розроблення нової Національної стратегії з прав людини до 2035 року та перспектив формування рамкової політики перехідного правосуддя.

Йшлося про право на правду, справедливість і відповідальність, ефективність заходів підтримки постраждалих, гарантії неповторення, а також про необхідність системного документування воєнних злочинів. Окремо обговорили вплив чинної політики щодо колабораційної діяльності та інституту заочних проваджень на стійкість системи правосуддя, а також на майбутні процеси деокупації та реінтеграції. Зазначалося, що українські кейси, які формуються внаслідок російсько-української війни, уже змінюють підходи до застосування міжнародного права.

Поміж основних структурних викликів були названі відсутність єдиної державної політики перехідного правосуддя та відповідального органу, потреба в посиленій координації між інституціями, дефіцит ресурсів для підтримки постраждалих і необхідність формування сталої політики, здатної витримати політичні зміни.

Попри це, дискусія дала низку важливих результатів. Учасники актуалізували ключові проблеми, які мають бути враховані під час розроблення Стратегії та рамкової політики перехідного правосуддя, і запропонували спільне бачення моделі координації між державою та громадянським суспільством.

Ключовою думкою стало те, що механізми перехідного правосуддя мають перейти зі сфери концепцій у площину реальної державної політики — такої, що забезпечуватиме відновлення прав постраждалих, зміцнення довіри до інституцій та довгострокову справедливість.

Проведення дискусійної платформи напередодні Дня прав людини стало важливим кроком до визнання того, що саме перехідне правосуддя сьогодні є фундаментом, на якому має вибудовуватися відновлення прав людини в Україні. Захід продемонстрував потребу формування власної моделі, яка відповідатиме як міжнародним стандартам, так і специфічним потребам України в умовах триваючої збройної агресії та майбутнього відновлення.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube