Батько-одинак з Сумщини пів року доводив у суді очевидне: він самостійно виховує доньку після того, як мати покинула сім’ю ще у 2018 році. Чоловік добивався права на відстрочку від мобілізації, щоб мати змогу виховувати дитину і надалі, без страху, що вона залишиться сама.
Юристи УГСПЛ розповіли, чому така «проста» справа зайняла стільки часу і що потрібно змінити в законодавстві.
Коли очевидне потребує доказів
У серпні 2025 року Запорізька приймальня УГСПЛ завершила складну справу, яка тривала понад п’ять місяців. Клієнт — батько з Кролевця Сумської області — добивався права на відстрочку від мобілізації, оскільки він самотужки виховує малолітню доньку після того, як мати покинула сім’ю у 2018 році.
— До нас він звернувся по правову допомогу з питанням отримання документів, які дають йому право на відстрочку, — розповідає координатор Запорізької приймальні УГСПЛ Сергій Бізденежний. — Дуже сильно переймався через те, що з правом на відстрочку його могли б забрати до армії, а дитина лишиться самотня.
Юридичний парадокс: батько повинен доводити, що він батько
Ситуація клієнта, на перший погляд, здавалася простою: чоловік офіційно є батьком дитини, записаним у свідоцтві про народження, і виховує її самостійно протягом семи років. Мати переїхала до Бориспільського району під Києвом і не підтримує жодного зв’язку з дитиною.
З юридичної точки зору все виявилося значно складнішим.
За чинним законодавством, відстрочку від мобілізації для батьків-одинаків можна отримати лише за рішенням суду. При цьому суд повинен встановити факт самостійного утримання дитини одним з батьків.
— Документів, звісно, не було і не мало бути. Чому? Тому що він батько дитини, він записаний до свідоцтва про народження дитини і відповідно до сімейного кодексу повинен утримувати дитину, як батько, — пояснює юрист.
Ілюстративне фото. Джерело depositphotos.com
Збір доказів: виклики та ризики
Але для суду потрібні були докази. Тут почалися справжні труднощі.
Клієнт тимчасово переїхав до Запоріжжя через загострення бойових дій на Сумщині, але залишався зареєстрованим за місцем проживання в Кролевецькому районі — ближче до кордону з Росією. Це створювало додаткові ризики та ускладнення.
— Нам треба було звертатися до державних органів Сумської області, Кролевецького району. Відповідно, певні ризики і певні моменти там були присутні, — відзначає Сергій Бізденежний.
Юристам довелося дистанційно збирати пакет документів:
звертатися до служби у справах дітей за місцем реєстрації клієнта;
отримувати довідки з центру надання адмінпослуг про спільне проживання батька з дитиною;
проводити відповідну комісію, яка підтвердила, що мати не бере участь у вихованні дитини з 2018 року;
збирати довідки зі школи про участь батька в батьківських зборах;
отримувати довідки з амбулаторії про те, що лише батько водив дитину до лікаря.
— Весь цей пакет документів дав нам змогу надалі звернутися до суду, — резюмує координатор приймальні.
Щоденна боротьба з бюрократією
Окрім юридичних проблем, клієнт стикався з постійними побутовими труднощами. На кожному кроці — в школі, поліклініці, при оформленні документів — у нього запитували згоду матері.
— Коли він приїхав до міста Запоріжжя та звертався по медичну допомогу для дитини, подекуди навіть питали дозвіл матері на переїзд з Сумської області до Запоріжжя. Запитували щодо можливості укладання декларацій, а зв’язку з матір’ю і не має, — описує ситуацію Сергій Бізденежний.
Це створювало постійний стрес і змушувало чоловіка кожного разу пояснювати свою ситуацію. Найбільший страх клієнта був пов’язаний з можливою мобілізацією.
— Він боявся, що дитина залишиться сама, її можуть забрати до дитячого будинку чи інтернатного закладу, — розповідає юрист.
Довгий шлях до фінального рішення
Процес зайняв п’ять місяців — з кінця лютого до 7 серпня 2025 року.
— Це занадто довго, — зауважує координатор приймальні. Особливо болючим є той факт, що рішення суду набирає законної сили лише через місяць, протягом якого клієнт залишався в зоні ризику мобілізації.
За словами Сергія Бізденежного, судова практика з таких справ не є широкою — кожен випадок унікальний. Суди неохоче задовольняють заяви про одноосібне виховання дитини батьком, оскільки за сімейним кодексом мати теж повинна брати участь у вихованні.
Теоретично існував інший варіант — позбавлення матері батьківських прав. Комісія навіть рекомендувала цей шлях. Але він був би значно тривалішим.
— Якщо йти цим шляхом, ми б чекали судового рішення щодо позбавлення батьківських прав десь біля року, якщо не більше, — пояснює Сергій Бізденежний. — З практики можу сказати, що справи щодо позбавлення батьківських прав розглядаються більше двох років. Просто зависають в суді.
Сергій Бізденежний, координатор громадської приймальні у Запорізькій області Фото: УКМЦ
7 серпня 2025 року рішення суду набрало законної сили. Тепер клієнт може звернутися до ТЦК і отримати відстрочку до досягнення дитиною 18 років.
— Вся ситуація, яка була у клієнта, вирішена в повному обсязі, — констатує координатор приймальні. — Інтереси дитини захищені, дитина повинна зростати в родині батьків.
Що потрібно змінити в системі
Досвід цієї справи показує необхідність реформування системи:
— Рішення суду в справах щодо окремого провадження повинно набирати законної сили десь за 10 днів і досить. Не треба чекати місяць, оскільки є певні ризики і людина позбавлена можливості через суд просити забезпечити дотримання її прав до набуття законної сили рішення суду, — підбив підсумок Сергій Бізденежний, вказуючи на необхідність скорочення строку набрання рішеннями суду законної сили у справах окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Матеріал підготовлено за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проєкту «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення».
Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:
