З 01 по 05 жовтня 2022 року в м. Тбілісі (Грузія) Міжнародною правозахисною організацією «Centre de la protection internationale» (Страсбург, Франція) було проведено круглий стіл, під час якого обговорювались проблемні питання, з якими стикаються адвокати та правозахисники під час здійснення своєї діяльності в умовах збройних конфліктів. До участі були запрошені практикуючі адвокати та правозахисники з різних країн, включно з Україною.

До української делегації увійшли адвокати – випускники навчального курсу Української Гельсінської спілки з прав людини «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні»:

•       Олена Чернова (м. Київ);
•       Тамара Гуленко (м. Маріуполь);
•       Юлія Олексієнко (м. Дніпро);
•       Тетяна Огнев’юк (м. Чернігів).

Також до обговорення проблем реалізації професійних прав адвокатів особисто долучилась Ганна Юдківська, суддя Європейського суду з прав людини від України (2010-2022 рр.), директор «Centre de la protection internationale».

Розпочалась зустріч професійної спільноти з того, що адвокати-правозахисники з Грузії поділились з колегами досвідом роботи в умовах збройного конфлікту, який мав місце в 2008 році, а також новаціями в системі правосуддя та правоохоронній сфері країни. Грузинські адвокати також розповіли, що допомагають звертатись в міжнародній правозахисні та судові установи українцям, які внаслідок війни в Україні втратили своє житло та через загрозу життю змушені були покинути свою Батьківщину. В свою чергу, представники Вірменії поділилися інформацією про трагічні події в їхній державі та наголосили на важливості збереження віри в ефективність правозахисної діяльності в часи масових порушень прав людини, спричинених збройною агресією, а також повідомили про актуальні проблеми адвокатури в їхній країні. На переконання Вірменської делегації правозахисників чітке та якісне законодавство суттєво сприяє виконанню адвокатами професійних обов’язків, оскільки унеможливлює ситуацію, за якої кожен суб’єкт правозастосування тлумачитиме терміни і строки на власний розсуд.

 

У свою чергу, українські адвокати розповіли колегам про ті виклики та перешкоди, з якими зіштовхнулись під час повномасштабної та тривалої війни з РФ.

 

Проблеми надання правової допомоги на ТОТ на прикладі міста Маріуполя

Адвокатка Тамара Гуленко почала свою доповідь з розповіді про особистий досвід, пов’язаний з війною. Правниця родом з  Маріуполя і безпосередньо знаходилась в місті під час бойових дій та після їх завершення. Вона розповіла про окупацію міста, про постійні  обстріли та бомбардування РФ з землі, з неба та з моря, про блокаду міста та виживання маріупольців за відсутності продуктів харчування, ліків, водопостачання, газопостачання, електричної та теплової енергії, а також про постійні зриви окупантом евакуації цивільних з міста. В сукупності ці фактори призвели до великої кількості жертв серед мирного населення. За інформацією Іллічівського моргу м. Маріуполя, в місті задокументовано 87 000 загиблих. Проте реальну кількість жертв встановити на даний час неможливо в зв’язку з окупацією міста. Внаслідок бойових дій в населеному пункті пошкоджені чи зруйновані до 90% житлових багатоповерхових будинків та до 60% приватних будинків.

«Все це відобразилось на життєдіяльності міста, надання правової допомоги не було нагальним питанням. Головним завданням стало виживання, більша частина адвокатів покинула місто, у багатьох зруйновані домівки, офіси, знищене майно», – повідомила Тамара Гуленко.

Воєнні реалії стали причиною серйозних викликів, з якими стикнулися правники:

1. вимушене переміщення адвокатів з місця постійного проживання та  продовження практики в нових умовах, часті випадки втрати адвокатських досьє;
2. складність комунікації між адвокатом, який  практикує в Україні та клієнтами з ТОТ;
3. адвокат, якщо має намір продовжити свою діяльність на ТОТ, повинен це робити за правилами окупаційного режиму;
4. загроза для особистої безпеки адвоката; необхідність проходження принизливої процедури фільтрації.

Щодо продовження адвокатської діяльності на новому місці адвокат зазначила, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено право адвоката здійснювати адвокатську діяльність на всій території України. Але на практиці, щоб реалізувати таку можливість, адвокату спочатку необхідно організувати своє робоче місце: купити нову техніку, знайти приміщення для офісу тощо. Адвокати-переселенці розпочинають свою практику фактично заново, тож стикаються з проблемою пошуку клієнтів у новій для них місцевості. Продовжувати вести попередніх клієнтів теж може виявитися непростим завданням через втрату адвокатських досьє, які були знищені разом з домівками та офісами адвокатів. Відновити документи в деяких випадках просто неможливо.

Коли правники продовжують надавати юридичну допомогу мешканцям, що опинилися на непідконтрольній території України, на них чекають не менші складнощі. Головна проблема – з одного боку, на цій території не діє українське законодавство; з іншого – місцеві жителі можуть отримати правові послуги тільки за українським законодавством. Також труднощі виникають з належним захистом інформації, що відноситься до адвокатської таємниці; є також перебої зі зв’язком, електроенергією та інтернетом. Окремий виклик – отримання гонорару. В м. Маріуполь, до прикладу, працює лише банк т.зв. «ДНР», з яким банки України не можуть проводити операції.

У той же час, щоб займатися адвокатською практикою безпосередньо в непідконтрольному Україні Маріуполі, адвокат має виконати умови, передбачені т.зв. «законом» т.зв. «ДНР» «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 20.03.2015 року, зокрема скласти кваліфікаційний іспит, пройти стажування та прийняти присягу адвоката т.зв. «ДНР».

І наостанок, Тамара Гуленко повідомила іноземним колегам про ризики для безпеки адвокатів з проукраїнською позицією, які залишилися на окупованій території. Такі правники ризикують своїм  життям, здоров’ям та свободою. Крім того, усі мешканці окупованих  після 24.02.2022 року територій в обов’язковому порядку проходять процедуру фільтрації. Фільтрація населення – це перевірка, встановлена окупаційною владою, метою якої є виявлення осіб, які мають відношення до силових структур України, українських військових та інших осіб, підтримуючих українську владу. Вона включає допит, дактилоскопію, перевірку мобільних телефонів та соцмереж,  огляд тіла на наявність татуювань.

Закінчуючи свою промову, адвокатка зазначила, що єдиним шляхом вирішення всіх зазначених вище проблем є повна деокупація території України та запровадження грамотної політики з реінтеграції окупованих територій.

 

Захищати неможливо нехтувати – де поставити кому?

Це назва доповіді адвокатки Юлії Олексієнко, в якій вона поінформувала іноземних колег про досвід роботи адвокатів Безоплатної правової допомоги (БПД) під час війни та підняла тему проблеми морального вибору при здійсненні захисту осіб, яких підозрюють у зраді або колабораціонізмі.

Адвокатка розповіла історію виникнення в Україні мережі центрів для надання безоплатної правової допомоги, що на чолі з Координаційним Центром розпочала роботу у 2013 році. Цьому передувало прийняття у 2011 році Закону України «Про безоплатну правову допомогу» для реалізації статті 59 Конституції України. Необхідність впровадження БПД була викликана об’єктивними причинами: майже третина дорослого населення України через бідність не мали доступу правосуддя, що вело до обмеження їх в реалізації соціально-економічних, політичних, культурних та інших правах. Також мала місце неприпустима практика побиття та застосування тортур по відношенню до затриманих, порушення права на захист підозрюваних та обвинувачених.

Після впровадження нової інституції адвокат з системи БВПД став призначатися захисником відразу після затримання особи у випадках, передбачених статтею 208 Кримінального процесуального кодексу України. Тож усі затримані особи, незважаючи на те, яке кримінальне правопорушення вони вчинили, мають адвоката з моменту затримання.

Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну представникам української адвокатури довелось працювати в абсолютно новій реальності. З одного боку, необхідно було продовжувати займатися професійною діяльністю в умовах постійних ракетно–бомбових обстрілів та при практично паралізованій судовій системі (незважаючи на те, що офіційно розпорядження про зупинку роботи судів не було). На додаток до цього, велика кількість захисників, прокурорів та працівників судів виїхали з країни, що робило розгляд багатьох справ неможливим.

З іншого боку, адвокатам треба було не тільки пристосовуватися до складнощів у системи правосуддя, а ще й захищати любителів «руського міру», оскільки по справах колаборантів останнім майже завжди призначають правників саме з системи БВПД. Тож перед юристами постало питання складного морального вибору. Чи варто захищати тих, через кого ти вечорами лежиш увечері на підлозі та прикриваєш своїх дітей від обстрілів? Як залишатися професіоналом під час захисту зрадника, коли вранці допомагаєш фіксувати наслідки влучання ворожої ракети, а вдень маєш дивитися в очі того, хто причетний до цих обстрілів, та ще й знаходити обставини, які можуть його виправдати?

Втім, як військові захисники беззаперечно стали на захист нашої держави від ворожого загарбника, так і юридичні захисники згуртувалися і стали на захист прав затриманих зрадників, заради України.

«Адвокати не могли допустити порушення виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо забезпечення належного та ефективного юридичного захисту. Ми – Європейська держава, в якій принцип верховенства права – не пусте словосполучення, а найголовніший принцип у правозастосовній діяльності, якого правники дотримуються, незважаючи на зовнішні та внутрішні обставини», – зазначила під час свого виступу Юлія Алексеєнко.

Насамкінець захисниця повідомила про поступове покращення ситуації з відправленням українського правосуддя, попри триваючу війну:

•   судові процеси стали поновлюватися, зросла кількість справ, що призначені до розгляду та розглядаються;
•   проблему з учасниками судових проваджень, які покинули територію України також вирішено. У цьому допоміг застосунок EasyCon та проведення судових засідань в режимі відеоконференції;
•   організуються наради, вебінари та конференції для вирішення процесуальних труднощів, які виникають під час здійснення захисту клієнтів.

Враховуючи, що скарги на адвокатів, що представляють інтереси колаборантів, зрадників чи російських військовополонених відсутні (відповідно до офіційних відповідей на запити Офісу Генерального Прокурора та Координаційного Центру) – як і відмови від захисників, призначених державою – можна констатувати, що українська адвокатура гідно справляється з новими викликами, що постали перед нею.

 

Війна і правосуддя: специфічні виклики для українських адвокатів-представників аплікантів до Європейського суду з прав людини

Адвокат Тетяна Огнев’юк розповіла про виклики, пов’язані зі зверненням українців до Європейського суду з прав людини, піднявши проблему вичерпання строків та механізму виконання рішень, які будуть ухвалені цією міжнародною інституцією відносно Росії.

У пункті 7 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено представництво адвокатами фізичних та юридичних осіб в міжнародних судових органах. Під час війни таким міжнародним судом, куди масово почали звертатися постраждалі внаслідок агресії російської федерації, став ЄСПЛ. Проте через наявність міжнародного збройного конфлікту постали специфічні виклики для правників, яких не було до того:

1. вихід РФ зі складу Ради Європи та припинення юрисдикції Європейського суду з прав людини з 16.09.2022, що ставить під сумнів питання щодо ефективності самого звернення до ЄСПЛ та в подальшому можливості виконання рішення суду;
2. відсутність належної комунікації з органами державної влади, затримки в отриманні документів/доказів, які необхідні для подання заяви до ЄСПЛ. В умовах воєнного стану реалізація права на збір доказів значно ускладнюється через впровадження контролю за змістом і поширенням інформації; призупинення роботи державних реєстрів та баз даних; встановлення особливого режиму роботи та посилення охорони об’єктів державного значення; запровадження комендантської години та відстрочки в задоволенні запитів на інформацію;
3. обставини, що унеможливлюють уповноваження заявником юриста на ведення справи в ЄСПЛ. Як відомо, формуляр заяви до ЄСПЛ складений таким чином, що дозволяє звертатись до Суду заявникові як через представника/або юриста так і особисто. Якщо заявник продовжує перебувати за кордоном, на час подання скарги, це об’єктивно унеможливлює виконання вимог пунктів 26-32 формуляру щодо представництва юристом на етапі подання скарги.

Врешті–решт, вважає адвокат, професійна спільнота все ж таки зуміла адаптуватись до нових складних умов з тим, щоб надати можливість зверненню до ЄСПЛ якомога більшій кількості постраждалих внаслідок війни осіб.

«Вперше з часів проголошення незалежності України адвокати зіштовхнулись з величезним масивом порушень прав людини, спричиненим збройною агресією РФ. Сьогодні ЄСПЛ залишається ефективним механізмом захисту та поновлення порушених прав. Тож ми сподіваємось на зважений підхід Суду до скарг, які з об’єктивних причин не містять повного спектру доказів російських злочинів», – наголосила Тетяна Огнев’юк.

 

Адвокати в реаліях війни

Четверта учасниця української делегації, випускниця навчального курсу УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту» (2021-2022), адвокатка Олена Чернова розповіла власну історію адаптації в умовах війни. На прохання колег з Вірменії, провела тренінг з фіксації воєнних злочинів, а також запропонувала переглянути документальний фільм «Маріуполь. Хроніки пекла».

«Професія адвоката передбачає захист прав людини, тому ми мусимо бути наповненими та психологічно сильними. Адже, захищати може той, хто має для цього внутрішній ресурс. Думаю, це стало першим і найбільшим викликом для кожного українського адвоката – залишитися «в ресурсі» в умовах війни. Війна – це завжди втрати і випробування. Але час показав, що ми змогли подолати тривоги і не зрадити своїй професії. Спільне прагнення чинити супротив ворогу – це перше, що допомогло нам у цьому», – говорить Олена Чернова про роботу адвокатів під час війни.

Бажання допомагати рідній країні у протистоянні з агресором, спонукало правозахисників об’єднати зусилля та розпочати потужну роботу зі збору доказів тих звірств, що вчинялися і продовжують вчинятися окупантами на нашій території. Місію документування взяли на себе неурядові організації, які об’єднали спільні зусилля під назвою – «Коаліція Україна.5 ранку». До Коаліції увійшли такі відомі правозахисні організації України, як УГСПЛ, Центр прав людини ZMINA, ВОСТОК-SOS, Ukrainian Legal Advisory Group та інші. 

Через активні бойові дії, що точилися майже по всій території України, у правоохоронних органів не завжди була можливість вчасно прибути на місце події. Тому, представники громадських організацій залучали правників, журналістів до документування. Ідея полягала у тому, що не лише професіонали, а й звичайні люди, можуть фіксувати воєнні злочини не менш ефективно.

Свою доповідь правозахисниця завершила словами про те, що тепер відчуває себе сильнішою, адже стала частиною спільноти однодумців, які, як і вона сама, прагнуть справедливості для жертв війни та покарання – для воєнних злочинців.

 

Статтю підготувала Тамара Харчилава, координаторка (адвокаційні програми) Програми USAID «Права людини в дії», УГСПЛ, на основі матеріалів, наданих представницями української делегації.