З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну правоохоронні органи зафіксували тисячі фактів колабораціонізму по яким проводяться досудові розслідування. Починаючи з березня 2022 року здійснення колабораційної діяльності в Україні карається відповідно до статті 111-1 Кримінального кодексу України. Значна кількість кримінальних проваджень за цією статтею надійшли і продовжують надходити до національних судів і вже є низка вироків по цих справах. Винних у колабораційній діяльності осіб українські суди притягають до відповідальності і призначають їм покарання згідно санкції статті 111-1 Кримінального кодексу України. Значний відсоток кримінальних проваджень по цій статті надходить до суду разом із угодою про визнання винуватості, яку укладають прокурор та підозрюваний або обвинувачений. Компромісне правосуддя у цій категорії справ має свої переваги, недоліки та особливості. Їх обговорили в прямому етері з експерткою – суддею Галицького районного суду м. Львова Катериною Котельвою, в рамках серії вебінарів від Української Гельсінської спілки з прав людини.

Укладення угоди

Слід звернути увагу на те, що Суд може затвердити таку угоду або відмовити у її затвердженні і продовжити судовий розгляд у загальному порядку.

Тезово можна виділити такі основні аспекти щодо укладення угод про визнання винуватості та здійснення кримінального провадження на підставі угод у справах про колабораціонізм:

• участь захисника у справі є обов’язковою;
• повторне звернення з угодою в одному кримінальному провадженні не допускається;
• у разі відмови у затвердженні угоди досудове розслідування або судове провадження продовжується у загальному порядку;
• шкоду має бути завдано лише державним чи суспільним інтересам (у цьому контексті термін «суспільні інтереси» дорівнює «громадським інтересам» та «публічним інтересам»);
• узгоджене покарання не має виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання;
• угоду має бути укладено добровільно;
• у разі недосягнення згоди щодо укладення угоди факт її ініціювання і твердження, що були зроблені з метою її досягнення, не можуть розглядатися як визнання особою своєї винуватості (важливо, оскільки беззастережне визнання вини є обов’язковою складовою змісту угоди).

Відмови у затвердженні угод

Аналіз єдиного реєстру судових рішень свідчить про те, що випадки відмов у затвердженні угод про визнання винуватості у справах про колабораційну діяльність не є поодинокими. 

Підстави для відмови у затвердженні угоди чітко визначені Кримінальним процесуальним кодексом у частині 7 статті 474. 

Їх всього шість: 1) умови угоди суперечать закону; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) порушені права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) є підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; 5) очевидна неможливість виконання взятих за угодою зобов’язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Проаналізовані ухвали, якими у затвердженні угоди було відмовлено, свідчать про те, що основною причиною для відмови є висновок суду про невідповідність умов угоди інтересам суспільства.

На мою думку, саме відповідність суспільним інтересам угоди з особою, яка співпрацювала з ворогом під час війни, має перевірятися судами найбільш уважно і ретельно. Тут важливі всі деталі: характер злочинних дій, період часу, регіон тощо.

Повноваження прокурора та суду

Окремої уваги заслуговує питання розмежування повноважень прокурора та суду у кримінальних провадженнях на підставі угод. 

Так, у справі №761/13021/19 суд своїм вироком затвердив угоду між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості, згідно якої підозрюваний зобов’язався співпрацювати зі стороною обвинувачення у викритті інших причетних осіб. В подальшому прокурор оскаржив цей вирок та послався у своїй скарзі на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів викриття дій інших учасників, тому суд безпідставно затвердив угоду.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду не погодився з такою позицією прокурора та зазначив про те, що перевірка доказів щодо викриття не належить до повноважень суду, натомість обов’язок врахувати ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого покладено саме на прокурора (Постанова від 7 квітня 2020 року у справі №761/13021/19). 

Докази у справах про колабораціонізм

Щодо доказів, які були отримані стороною обвинувачення внаслідок співпраці обвинуваченого зі слідством згідно умов угоди, необхідно зазначити декілька важливих тез.

ЄСПЛ дуже уважно ставиться до питання загальної справедливості кримінальних проваджень на підставі таких доказів. 

У справах Адамчо проти Словаччини (Рішення від 12 листопада 2019 року) та Васараб та Паулус проти Словаччини (Рішення від 15 грудня 2022 року) Європейський суд аналізував ситуації засудження національними судами осіб на підставі свідчень, які були отримані внаслідок співпраці з поліцією в іншому кримінальному процесі.

В обох випадках ЄСПЛ встановив порушення ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод – права на справедливий суд.

Загальні висновки ЄСПЛ такі:

• відповідність вимогам справедливого судового розгляду має розглядатися з огляду на розвиток провадження в цілому;
• використання показань свідків в обмін на імунітет або інші переваги може поставити під сумнів справедливість судового провадження;
• такі докази не мають бути оцінені національними судами як будь-які звичайні докази, оскільки може виникнути питання наскільки такі свідчення відкриті для маніпуляцій і можуть бути зроблені виключно для отримання запропонованих переваг або для особистої помсти.

Отже, кримінальні провадження на підставі угод лише на перший погляд можуть здаватися простими. 

Є низка аспектів на які необхідно звертати увагу всім учасникам кримінального процесу: суддям, прокурорам, адвокатам – для того, щоб такі кримінальні провадження були законними, справедливими та відповідали цілям і завданням правосуддя. 

Матеріал підготувала Катерина Котельва, суддя Галицького районного суду м. Львова, випускниця освітньої програми УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні»

Цей захід став можливим завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.