Плейлист вбивць: як ноти ховають звуки катувань
У стінах Мелітопольського КПЗ лунає гучна музика та болісні стогони. Гучною музикою російські військові намагаються...
26 April 2024
Пані Валентина (ім’я героїні змінено) родом із Луганська, там вона народилася й проживала до 2014 року разом із чоловіком та трьома дітьми. У рідному місці в жінки був бізнес, завод із виробництва зерноочисного обладнання. Та все змінилося в 2014 році, коли росіяни зайшли в Луганськ, місто було окуповане, а виробництво постраждало від прильотів. Згодом вона відновила завод уже в Кремінній, але й туди прийшли росіяни, які все знищили. Зараз пані Валентина із чоловіком уже вдруге відновили підприємство на Черкащині, зібрали команду й працюють попри все.
Про пережите вона розповіла журналістам видання Нова Доба, які разом з документатором злочинів РФ, юристом Української Гельсінської спілки з прав людини та «Черкаського правозахисного центру Тарасом Щербатюком, в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна».
– Уже в травні 2014 року було чутно постріли, техніка військова проходила по вулиці, де ми жили. Тож у сім’ї вирішили, що ми із трьома дітьми їдемо в Київ, а чоловік лишається оберігати будинок. У кінці червня 2014 року був останній потяг із Луганська в Київ. Він був такий переповнений, що й на підлозі люди спали. Ми мали надію, що Луганськ звільнять і ми повернемося. Наш завод був заснований у Луганську, на околиці міста мали виробничі цехи, всі потужності, працювали 150 людей. У зв’язку із вторгненням ми все втратили, адже у нас були прильоти туди, пожежі, завод пограбували. Ми зрозуміли, що на окупованій території не зможемо працювати, адже наша продукція затребувана не лише в України, а й закордоном. Із росією ми принципово не хотіли співпрацювати. Тож вирішили переїжджати в Кремінну Ми мали лише флешку із кресленням, адже зерноочисне обладнання – це розробка мого батька. Майже всі гроші лишилися в Луганську, у банку, їх вивести було неможливо. У 2015 році ми відкрили підприємство вже в Кремінній, стали відновлювати виробництво, писали гранти, закуповували обладнання.
За 8 років у Кремінній створили кращий завод ніж у Луганську, поступово нарощували потужності, покращували якість виробництва, платили достойну зарплату людям. У нас був повний виробничий цикл, працювали 70 осіб. Ми на 60 країн постачали нашу продукцію. Поставляємо її і зараз, але вже з Черкащини.
16 лютого ми були на виставці в Києві й розуміли, що щось відбувається. А 24 лютого зранку ми почули постріли й зрозуміли, що почалася повномасштабна війна. Я за три години зібрала всі речі, документи, дітей. Чоловік сказав, ти з дітьми їдеш, я залишаюся. Ми поїхали до Ужгорода. Там ми жили пів року. У Кремінній ми побудували невеликий будинок, звичайно його ми втратили. У нашому домі, за словами сусідів, живуть зараз орки зараз. 18 квітня 2022 року Кремінну окупували. Ми з чоловіком зрозуміли, що вже туди не повернемося. Чоловік приїхав до нас в Ужгород і ми почали думати, як відновлювати виробництво, адже попри війну до нас телефонували партнери, їм потрібне було наше обладнання, якраз готувалися до посівної. До речі, телефонували не лише з-за кордону, а й наші українці, аграрії попри все готувалися сіяти.
Власне клієнти нас змотивували відновлювати виробництво. І якраз у травні-червні 2022 року ми знайшли локацію на Черкащині. Зібрали своїх людей, які пороз’їжджалися по України, і почали знову працювати. Нам було складно, але ми знали вже, що треба робити. Зараз ми вже беремо на роботу місцевих людей, звісно маємо не такі масштаби як були в Кремінній, але працюємо, платимо зарплати, допомагаємо постійно нашим військовим.
Із Кремінної вивезти теж не вдалося нічого, адже потрібні були фури, крани, люди. Ми змогли забрати лише нашу продукцію в середині березня 2022 року. Знову ж таки ми з собою взяли флешки з кресленнями та деяку комп’ютерну техніку. Станом на травень минулого року було дуже багато прильотів по нашому заводу, розтрощені всі станки, даху немає, тобто десь три чверті знищено. А зараз то зрозуміло, що мабуть не лишилося нічого».
Джерело: novadoba.com.ua
Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 55 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.
Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.
У стінах Мелітопольського КПЗ лунає гучна музика та болісні стогони. Гучною музикою російські військові намагаються...
26 April 2024
Обмеження консульських послуг для чоловіків призовного віку за кордоном не вплине на темпи мобілізації в...
24 April 2024
До юристів громадських приймалень Української Гельсінської спілки з прав людини часто звертаються родини загиблих військових,...
23 April 2024
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті свій перший візит на цій посаді здійснив...
23 April 2024