Дискримінація засуджених в Україні залишається нездоланою проблемою - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Дискримінація засуджених в Україні залишається нездоланою проблемою

Новина

в Києві відбулася прес-конференція правозахисної організації „Донецький Меморіал” на тему «Як дотримувалися права в’язнів у 2008 році», на якій були представлені головні тези та висновки четвертої щорічної Доповіді «Дотримання прав ув’язнених в Україні-2008», підготовленої за підтримки Міжнародного фонду „Відродження”.

Число ув’язнених в Україні зменшується
В Доповіді відмічається, що у 2008 році продовжилось зменшення чисельності в’язничного населення в Україні, яке склало на 01.01.2009 року 145946 осіб.. Однак темпи зниження чисельності ув’язнених зменшились майже у тричі порівняно з попередніми роками. На 100 тис. населення в Україні за ґратами тримається 314 осіб, що маже втричі перевищує показник у країнах Західної Європи.

Порушення прав засуджених: позитивних змін не відбулося
Попри цю позитивну тенденцію, помітних змін на краще у сфері дотримання прав людини впродовж 2008 року не відбулося. Зберігається високий рівень порушень прав засуджених. Це стосується не стільки умов тримання, скільки поводження персоналу з ув’язненими. Як і у попередні роки, можна стверджувати, що повага до гідності людини досі не стала домінуючим чинником кримінально-виконавчої політики, а існуюча практика поводження із ув’язненими побудована на суворому вимаганні з боку адміністрації установ беззаперечної покори ув’язнених. Це доповнюється відсутністю ефективного механізму подання скарг.

Протести засуджених караються і приховуються
Не зменшуються випадки протестів з боку засуджених. Керівництво департаменту намагається приховати дійсні масштаби протестів в’язнів. Відвертий аналіз причин таких подій відсутній. Керівництво департаменту пояснює причини протестів зовнішніми чинниками – „це комусь потрібно збуджувати засуджених”. Результати розслідування надзвичайних подій не оприлюднюються, суспільству іноді подається неправдива інформація про дійсний перебіг подій, заперечуються факти побиття засуджених та брутального поводження. До засуджених, які протестують та скаржаться, застосовуються каральні заходи.
Керівництво відомства ігнорує пропозиції провідних правозахисних організацій об’єктивно розслідувати повідомлення про конфліктні або надзвичайні події в установах, що суттєво звужує можливості незалежної оцінки можливих порушень прав людини.
Доступ до інформації щодо дотримання прав засуджених в системі надто обмежений. Триває практика ненадання відповідей або лише часткове надання інформації посадовими особами органів за запитами. До працівників відомства, які порушують законодавство про інформацію, не вживаються заходи реагування.

Громадський контроль обмежується
Взаємодія з громадськістю, в першу чергу, з неурядовими організаціями, обмежується лише питаннями матеріальної допомоги системі та окремих послуг правового та консультаційного характеру засудженим. Керівництво Департаменту демонструє нездатність до співпраці з правозахисними організаціями, які мають власні погляди на факти та події та висловлюють критичні зауваження щодо керівництва системи, продовжує практику уникнення від співпраці з ними. Громадський контроль дотримання прав засуджених та ув’язнених, а також діяльності установ виконання покарань відсутній.

Керівництво держави байдуже до проблем пенітенціарної системи
У Департаменті у 2008 році не відбулося позитивних змін у практиці прийняття відомчих документів, які порушують права засуджених та ув’язнених. У нормотворчій діяльності відомства зберігається значна перевага на користь питань охорони та безпеки на шкоду проблемам дотримання прав людини, громадськість та провідні науковці до розробки документів, які стосуються прав людини, не залучаються. Зобов’язання України, надане при вступі до Ради Європи у 1995 році, про підпорядкування кримінально-виконавчої системи Міністерству юстиції, залишається не виконаним остаточно. Впродовж більше десяти років існування Департаменту відомством не вживаються заходи, якими передбачалась би підготовка до такого підпорядкування.

Такій ситуації сприяє декілька чинників, серед яких важливою є, зокрема, й байдужість керівництва держави до проблем системи. Немає будь-яких змін й у питанні відсутності соцстрахування працюючих засуджених, їм не сплачуються внески до Пенсійного фонду. Керівництво відомства залишається байдужим до такої дискримінації засуджених. Залишається гострою кадрова проблема. При цьому рівень соціальної захищеності персоналу залишається неприпустимо низьким.

Серед в’язничного персоналу поширена корупція, особливо при застосуванні умовно-дострокового звільнення. Дійсні масштаби її оцінити важко. Разом з тим, відсутня дієва та публічна реакція керівництва на випадки корупції.

Варто зазначити, що з шістнадцяти пропозицій попередньої Доповіді не виконана жодна. Від Департаменту відсутня будь-яка реакція на рекомендації попередніх Доповідей „Донецького Меморіалу” та взагалі на Доповіді.

Повний текст Доповіді буде оприлюднено у середині травня 2009 року і розміщено на Інтернет-сайті „Тюремний портал” – www.ukrprison.org.ua