Українська Гельсінська спілка з прав людини провела вебінар «Домашнє насильство – порушення прав людини: що треба знати працівникам освіти?». Спікером виступив Віктор Вальчук, керівник правозахисної громадської організації «Велес+», національний експерт, тренер із запобігання та протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству; міжнародний та національний експерт, тренер з протидії торгівлі людьми. 

Домашнє насильство — одне з найпоширеніших порушень прав людини. Від різних форм насильства в сім’ї страждають діти, жінки, чоловіки. Найбільш вразливими є діти. Це вимагає від працівників шкіл знань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і вміння правильно застосовувати норми законодавства у цій сфері та усвідомлено приймати рішення для ефективного, дієвого захисту постраждалої особи (дитини чи дорослого).

Що робити педагогу, який виявив постраждалу від насильства дитину? — роз’яснив Віктор Вальчук у цьому матеріалі. 

Прийнявши у 2017 році новий Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Україна задекларувала нульову толерантність щодо домашнього насильства та його соціальну небезпеку. Закон запроваджує спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству з метою ефективного захисту постраждалих осіб. Згідно з законом, кривднику вперше надано можливість змінити агресивну, насильницьку поведінку через спеціальні програми. 

Україна досягла значного прогресу у вдосконаленні законодавчої бази щодо запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству, у тому числі шляхом криміналізації домашнього насильства та віднесення інших злочинів за ознакою статі до стандартів, закріплених у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка була ратифікована Україною та набрала чинності 01 листопада 2022 року. 

Працівники закладів освіти — один з основних суб’єктів, хто здійснює заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі. Виклики сьогодення вимагають від працівників закладів освіти, окрім знань у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, ще й правильно застосовувати норми законодавства у цій сфері та усвідомлено приймати рішення для ефективного, дієвого захисту постраждалої особи (дитини чи дорослого). 

Дитині легко заподіяти шкоду. Вона дуже вразлива, що пояснюється її фізичною, психічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем відносно дорослих – батьків, піклувальників, вихователів, вчителів. 

Зарубіжні дослідження свідчать, що до 60%  батьків дітей, які зазнали жорстокого поводження, мають психіатричні патології (депресії, тяжкі тривожні розлади, алкоголізм, гострі маячні реакції), а також пережили значну нестачу батьківської любові у дитячому віці. 15% батьків, хоча й не страждають наочними психічними розладами, все ж потребують психологічної допомоги. 

Для хлопчиків-підлітків спостереження за домашнім насильством є одним з визначальних факторів вчинення підліткових правопорушень та криміналізації в зрілому віці. Ймовірність того, що хлопчики, які стали свідками насильства щодо своїх матерів, будуть в зрілому віці бити своїх партнерок, в 11 разів вища порівняно з хлопчиками із сімей, де насильство не має місця. Загалом, причини формування насильницьких взаємин в родині не вичерпуються будь-яким одним фактором. Розвиток стосунків такого типу між батьками та дітьми є наслідком сукупності соціально-економічних та психологічних факторів. 

Домашнє насильство стосується поняття «жорстоке поводження з дитиною», яке охоплює в собі різні види насильства. Проте варто вміти розрізняти коли відбувається акт насильства, а коли конфлікт (суперечка, сварка тощо). До основних ознак насильства можна віднести: 

• насильство – це акт поведінки особи у вигляді дії або бездіяльності;
• протиправність діяння, як ознака насильства означає, що воно порушує права чи свободи людини, є суспільно шкідливим або суспільно небезпечним, про що вказано в законодавстві країни; 
• умисний характер діяльності (діяння, вчинене з необережності, не можна вважати насильницьким); 
• здійснюється методом фізичного або психічного впливу; 
• вчиняється з використанням силової фізичної чи психічної переваги (застосовується до осіб, які мають меншу здатність до захисту, наприклад, через вікові, фізичні, психічні або психологічні особливості чи фактори зовнішньої ситуації); 
• здійснюється шляхом нав’язування своєї волі/позиції всупереч або поза волею/позиції постраждалої особи. 

Виявлення дітей, які постраждали від жорстокого поводження або життю чи здоров’ю яких загрожує небезпека, закладами освіти, забезпечується в таких випадках: 

• коли дитина з невідомих причин без завчасного попередження не з’явилася в закладі освіти, до якого вона зарахована для здобуття дошкільної, початкової, базової середньої або профільної середньої освіти (адміністрація закладу з’ясовує причини відсутності дитини на заняттях/уроках), або адміністрація закладу має підстави вважати, що життю або здоров’ю дитини може загрожувати небезпека. Тоді адміністрація зобов’язана невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомити, зокрема за допомогою телефонного зв’язку, про таку дитину представнику служби у справах дітей за місцем її проживання та органам Національної поліції; 
• коли працівники закладів освіти у взаємодії з дитиною виявляють у неї видимі тілесні ушкодження, пригнічений психоемоційний стан, інші ознаки, що можуть свідчити про жорстоке поводження з дитиною. В такому разі працівники повинні невідкладно звернутися до органів Національної поліції та служби у справах дітей для організації заходів невідкладного реагування, у тому числі проведення оцінки рівня безпеки дитини згідно з Порядком забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 585. 

При виявленні факту домашнього насильства щодо дитини уповноважений керівником закладу освіти спеціаліст (фахівець) з числа працівників даного закладу: 

1. Забезпечує надання дитині медичної допомоги (у разі потреби). 
2. Фіксує інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (Додаток 3 до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658). 
3. Впродовж однієї доби, за допомогою телефонного зв’язку та/або електронної пошти інформує: уповноважений підрозділ органу Національної поліції та службу у справах дітей. 
4. Організовує роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалою дитиною. 

Запобігання та протидія домашньому насильству визначено одним із ключових напрямів виховної роботи у закладах освіти у 2023/2024 навчальному році.  І це негативне явище дійсно потребує підвищеної уваги освітян, адже через наслідки повномасштабної війни проблема домашнього насильства в українських сім’ях значно загострилась.  

Більше читайте в презентації від спікера: Матеріали вебінару «Домашнє насильство — порушення прав людини»

Автор: Віктор Вальчук – керівник правозахисної громадської організації «Велес+», національний експерт, тренер із запобігання та протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству; міжнародний та національний експерт, тренер з протидії торгівлі людьми.

Головне зображення: depositphotos.com

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Матеріал підготовлено за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.