Навесні 2021 року у Світлани з Маріуполя (з міркувань безпеки ім’я змінено) забрали 5-річну доньку Юлію через складні життєві обставини. Тоді орган опіки та піклування Маріупольської міської ради подав позов про позбавлення Світлани батьківських прав. Дівчинка знаходилася в дитячому будинку. З початку повномасштабного вторгнення дітей з сиротинця евакуювали до Швейцарії.

Зараз Світлана спілкується з донькою телефоном та намагається повернути дитину. Через те, що питання з позовом так і не було вирішено у суді, Юля так і лишається у дитбудинку.

У листопаді 2021 року Світлана звернулася за допомогою до юристів Правозахисної групи «СІЧ», на базі якої працює приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини. Головне бажання матері — вирішити питання щодо повернення дитини в родину.

Справа про позбавлення Світлани батьківських прав перебувала на розгляді в Орджонікідзевському районному суді м. Маріуполя. Але через окупацію Маріуполя її так і не розглянули. Під час воєнного стану суди не мають можливості здійснювати правосуддя, тож територіальну підсудність судових справ було змінено відповідно до розпорядження Верховного Суду. Справу Світлани передали до Ленінського суду у м. Дніпро, але з мертвої точки вона так і не рухалася.

Юристи почали роботу з того, що звернулися до районного суду. Адвокатка Марина Кіптіла зробила запит: чи були передали з суду паперові матеріали справи, на підставі яких було ухвалене рішення про відібрання дитини та тимчасове влаштування до дитячого закладу, та чи наявні їхні скан-копії у «Електронному суді». Ці документи необхідні, оскільки на підставі них можливо продовжити розгляд справи.

«Ми отримали відповідь, що автоматизована система документообігу в Орджонікідзевському суді м. Маріуполя була відсутня, а матеріали всіх судових справ, які знаходилися в провадженні цього суду, не були вивезені із зони бойових дій та не були передані до іншого суду. Це означає, що фактично справа не перебуває на розгляді в Ленінському суді», — пояснює Марина Кіптіла.

Згідно з чинним процесуальним законодавством, втрачені судові провадження, по яких рішення ще не ухвалене, відновити неможливо. Якщо рішення у справі не ухвалили — необхідно знов звертатися до суду з позовною заявою. Тож юристи запропонували органу опіки та піклування подати новий позов до суду. Фахівці органу відмовилися це зробити, зазначивши, що докази, які мають долучатися до позовної заяви, перебувають в окупованому Маріуполі.

Коли зрозуміли, що необхідні матеріали відсутні, юристи почали готувати позовну заяву до суду про повернення дитини. 

«Згідно з ч. 3 ст. 170 Сімейного Кодексу України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини», — зазначає Марина Кіптіла.

Відповідачем у справі зазначили відповідний орган опіки та піклування, який подавав позов про позбавлення батьківських прав. Наразі позов відправили до суду. Світлана має довести в суді той факт, що відсутні причини, які б перешкоджали вихованню Юлі.

Люди, які живуть з ВІЛ, можуть звертатися до громадських приймалень Української Гельсінської спілки прав людини за юридичною допомогою.

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Налагодження механізму юридичного захисту прав осіб, які живуть з ВІЛ/СНІД, які хворіють на ТБ та уразливих до ВІЛ груп населення» в рамках реалізації  проєкту «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.