Чи може засуджений розірвати шлюб і одружитись заново, перебуваючи в місці ув'язнення - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Чи може засуджений розірвати шлюб і одружитись заново, перебуваючи в місці ув’язнення

Новина

Це вже відома аксиома, що саме нестандартні ситуації примушують рухатись уперед, на зустріч удосконаленням.

Саме така нестандартна ситуація підштовхнула Міністерство юстиції України переглянути і внести низку змін до процедури розірвання шлюбу громадянами України.

Багато років вже йдуть пересуди стосовно, чи є правильним те, що підпис під актом про розлучення особа має поставити власноруч для того, щоб отримати свідоцтво про розлучення і вважатись офіційно розлученою. Нагадаємо, відповідно до статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстрованим в державному органі реєстрації актів цивільного стану, за заявою колишньої дружини або чоловіка, що передбачено статтею 115 зазначеного Кодексу. Розірвання шлюбу засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про розірвання шлюбу відповідно до вимог статті 116 вказаного Кодексу. Згідно зі статтями 158 та 179 Кодексу про шлюб та сімью України (розділ V якого зберігає свою чинніть до прийняття спеціального закону у частині, що не суперечить Сімейному кодексу України) реєстрація розірвання шлюбу проводиться в державному органі реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання подружжя або одного з них. Відповідно до статті 184 цього Кодексу у паспортах осіб, які припинили шлюбні відносини, робиться відмітка про розірвання шлюбу. Стаття 14 Сімейного Кодексу визначає сімейні права такими, що тісно пов”язані з особою і не можуть бути передані іншій особі, а частиною першою статті 272 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа здійснює особисті немайнові права самостійно. Можливості реєстрації розірвання шлюбу або доповнення актового запису про розірвання шлюбу за межами приміщення відділу реєстрації актів цивільного стану чи за дорученням чинним законодавстовм не передбачено.

При нинішньому положенні справ стає очевидним, що якщо розірвати шлюб бажає людина, яка не може вільно пересуватись (прикута до ліжка, є інвалідом, або знаходиться в містах ув”язнення) – то вона не може реалізувати своє Сімейне право, в цьому випадку бути розлученою, і відповідно після повторно одружитись. Саме в таку ситуацію потрапив засуджений Владіслав Свідзинський, який відбуває покарання у РВК – 73 Бердичівського р-ну Житомирської області. У своєму зверненні до Української Гельсінської спілки з прав людини він повідомляє, що начальник Бердичівського відділу РАЦС Терефєєва Є.Є. відмовила йому, а потім і його брату, який діяв за дорученням від нього, у видачі Свідоцтва про розірвання шлюбу, хоча усі документи на отримання цього документа були належним чином оформлені, як ним, так і його братом. Відмовила – і правильно зробила, адже законом не передбачено. Але що робити в ситуації, коли ув”язненний не буде мати можливості вільно пересуватись ще 5 років(!), а значить власноручно прибути і доповнити актовий запис для отримання свідоцтва про розлучення не матиме можливості, в той час, коли в нього підростає маленька дитина від іншої жінки, з якою він хоче узаконити свої відношення. В Управлінні виконання пакарань Житомирської області засудженному відмовили етапувати його до місця, де б він мав поставити свій підпис – ось і звернувся Владіслав до УГСПЛ, намагаючись захистити своє право на сімейне життя.

У відповідь на це звернення УГСПЛ відправило звернення на ім”я Міністра юстиції України Сергія Головатого, в якому попросило Міністерство перевірити наведені в зверненні обставини і дати їм правову оцінку.

У відповідь на Звернення УГСПЛ з Міністерства надійшов лист, в якому Міністрество юстиції підтвердило, що нині інсує проблема щодо реалізації деякими особами, які відбувають покарання у виправних установах, свого права на шлюб і виклало свої пропозиції про внесення змін до законодавчих актів з метою удосконалення регулювання порядку розірвання шлюбу із засудженними.

Так, Міністерство юстиції пропонує Статтю 106 Сімейного кодексу України доповнити новою частиною другою такого змісту:

1. “Якщо один з подружжя через поважну причину не має можливості з”явитися для подання заяви про розірвання шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку нотаріальну засвідчену заяву від його імені може подати другий з подружжя”.

2. Частину другу статті 114 доповнити новими абзацами такого змісту:

“Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало чинності, є остаточним документом, який підтверждує розірвання шлюбу. Суд, який виніс рішення про розірвання шлюбу, після набрання ним чинності надсилає копію цього рішення до державного органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації шлюбу для проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.

Також Міністерство юстиції пропонує Частину третю статті 234 Цивільного процесуального кодексу України після слів “подружжя, яке має дітей” доповнити словами “про розірвання шлюбу за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі”.

В тому числі внести до Закону України “Про нотаріат” такі зміни:

1. Доповнити новою статтею 40 такого змісту:

“Засвідчення справжності підпису на документах начальником установи виконання покарань.

Начальник установи виконання покарань засвідчує справжність підпису особи, яка знаходиться в цій установі, відповідно до правил статті 78 цього Закону.

Засвідчення начальником установи виконання покарань справжності підпису на документах прирівнюється до нотаріального засвідчення справжності підпису”. відповідно, статтю 78 після слів “посадова особа виконавчого комітету сільскої, селищної, міської Ради народних депутатів” доповнити словами “начальник установи виконання покарань”.

Ці та інші пропозиції стосовно процедури розірвання шлюбу були направлені міністрерством юстиції на ім№я виконавчого директора УГСПЛ Володимира Яворського для обговорення та висловлення зауважень.

Тож у засудженного Свідзинського, і у інших людей, що обмежені у вільному пересуванні, можливо досить скоро з”явиться шанс без перешкод реалізовувати своє конституційне право на сімейне життя.

Вікторія Онищенко,

УГСПЛ