Чергове інтерв’ю від УГСПЛ з обговорення проблематики законодавчого прийняття Реєстрації Цивільного Партнерства (РЦП) в Україні. На питання УГСПЛ відповідає експерт Правозахисного ЛГБТ Центру «Наш світ» Андрій Кравчук.

Судячи з останніх висловлювань українських політиків в ЗМІ, влада схильна ідентифікувати законодавчий дозвіл РЦП виключно як «легалізацію одностатевих шлюбів». Наскільки широким, на Вашу думку, є сьогодні коло громадян, які хотіли б скористатися даним нововведенням в Законодавстві України?

Це цілком відповідає дійсності, якщо таке партнерство доступне для одностатевих пар. Справді, реєстроване цивільне партнерство – це фактично альтернативна форма шлюбу (що підтверджується, наприклад, тим, що неможливо одночасно перебувати у шлюбі та партнерстві). У країнах, що не визнають одностатеві шлюби, реєстроване партнерство для одностатевих пар може бути єдиною доступною для них формою легалізації своїх стосунків. Як демонструє практика, люди практично не розрізняють конкретну форму легалізації сімейних стосунків, і зазвичай називають їх просто “шлюбом”. З часом вони звикають до наявності одностатевих реєстрованих партнерств, і вже не заперечують проти легалізації звичайного шлюбу для одностатевих пар.

Статистика показує, що кількість одностатевих реєстрованих партнерств або шлюбів складає у певній країні від десятих часток відсотка до півтора-двох відсотків від загальної кількості зареєстрованих за цей час партнерств і / або шлюбів. У Франції, де існує реєстроване цивільне партнерство для різно- та одностатевих пар, що сильно відрізняється за набором прав і обов’язків від шлюбу, воно є дуже популярною альтернативою звичайного шлюбу (кількість таких партнерств досягала 75% від кількості шлюбів за відповідний період), але і там кількість одностатевих партнерств або шлюбів дорівнює близько 1% від загальної кількості партнерств / шлюбів. Таким чином, можна очікувати, що у випадку запровадження в Україні цивільних партнерств, які надають партнерам переважну більшість подружніх прав і обов’язків, кількість таких партнерств складатиме 0,1-1% від кількості зареєстрованих за відповідний час шлюбів. У 2019 році в Україні було укладено 237858 шлюбів. Звісно, це не означає, що шлюби / партнерства не цікавлять людей, які їх ще не уклали. ЛГБТ-люди складають близько 5% у будь-якому суспільстві, тому потенціальний запит на одностатеві реєстровані партнерства або шлюби є у приблизно 5% мешканців України.

На якому етапі наразі знаходиться адвокація РЦП з боку Вашої робочої групи активістів?

Центр “Наш світ” давно займається цією темою, свого часу ми навіть провели першу в Україні міжнародну конференцію з цього приводу. У нас є розроблені законопроєкти по легалізації в Україні як реєстрованого партнерства для різно- та одностатевих пар, так і звичайного шлюбу для одностатевих пар. Ми надаємо консультаційні послуги та беремо участь в адвокатуванні відповідних законодавчих змін.

10 листопада 2020 року в Україні, за юридичною підтримкою адвоката Артема Афяна, вперше було зареєстровано партнерскій договір для одностатевої пари, що відновило дискусію навколо прийняття РЦП у ЗМІ. Як Ви можете прокоментувати цю подію?

Добрі, але безплідні наміри. Якщо законодавство не визнає реєстрацію цивільного статусу партнерів, то жоден договір цього не змінить. Якщо у законодавстві для таких партнерів не передбачені певні права, то жоден договір їх не надасть. Проблеми одностатевих сімейних партнерів неможливо вирішити без внесення змін до законодавства, які би визнали за ними статус члена сім’ї / близького родича.

Наскільки, на Вашу думку, Українське суспільство готове до широкої громадської дискусії на цю тему?

Ця дискусія вже давно відбувається. Досвід країн з подібною до України культурою та суспільно-політичною ситуацією – зокрема, Хорватії, Кіпру, Чорногорії – показує, що суспільство готове не тільки до дискусії, але й до власне запровадження РЦП для одностатевих пар. Вони це зробили, і жодних негативних наслідків це не викликало.

 Чому, на Ваш погляд, влада повинна бути зацікавлена в якнайшвидшому розгляді даного Законопроекту?

По-перше, тому що це захищає права та задовольняє законні інтереси великої частини громадян України. По-друге, тому що це узгоджується з політичним курсом на модернізацію та євроінтеграцію нашої держави. По-третє, тому що визнання подружніх прав у одностатевих сімейних пар – це загальносвітовий процес, який визначається об’єктивними обставинами (що, до речі, відображено в останніх рішеннях ЄСПЛ).

Який вплив зробить факт Законодавчого дозволу РЦП як на внутрішню соціальну політику України, так і на політику на міжнародному рівні?

У внутрішній політиці це призведе до зменшення дискримінації та стигматизації ЛГБТ людей. У зовнішній це позиціонує Україну як демократичну ліберальну державу, що поділяє сучасні європейські цінності. Ніяких негативних політичних наслідків від цього я не очікую – їх не було у жодній країні, яка визнала одностатеві шлюби або партнерства, а це не тільки розвинені країни Заходу, але й переважна більшість Латинської Америки, Південноафриканська Республіка, Чорногорія, Китайська Республіка (Тайвань).

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проєкт «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проєкту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.