В Чернігові шукали шляхи запобіганню ксенофобії

У Чернігові відбувся перший круглий стіл, організований Правозахисним Фондом імені Р. І. Марочкіної за сприяння Фонду Рози Люксембург, під назвою „Запобігання росту ксенофобії: у пошуках спільних стратегій”. Захід відвідали не лише активісти лівих, антифашистських і правозахисних рухів, а й представники націоналістичних організацій. Обговорення було насичене дискусіями і водночас учасники різних „таборів” визначили спільні позиції в оцінці ксенофобії як суспільного явища. Попри інформацію деяких неофашистських сайтів, представники націоналістів поводили себе досить толерантно.

Чернігів сьогодні є одним із міст України, що стало об’єктом уваги навіть закордонних правозахисників. Зокрема, активно діє осередок організації «Патріот України», що відверто декларує расистські погляди; місто і правозахисні центри обмальовуються нацистською символікою (серед них – кельтський хрест і «вовчий гак» (символ Дивізії СС «Das Reich»); марші проти міграції закінчуються “полюванням” на іноземців та молодих антифашистів.

Першою темою для обговорення стала „проблема” Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (с. Розсудів Ріпкинського району Чернігівської області). В ході виступу Тухана Едієва – представника Чернігівського громадського комітету захисту прав людини – з’ясувалось, що проблема має дещо надуманий характер і загострюють її у першу чергу націоналісти з ВО „Свобода” з метою здобуття електоральних симпатій. Як відомо, Пункт існує з 2008 року і утримує мігрантів, які чекають депортації за межі України. Установа фінансується як з коштів місцевого бюджету, так і за рахунок допомоги від Європейського Союзу.

На сьогодні близько 110 осіб знаходиться на утриманні Пункту. За останній рік їх кількість зменшилась вдвічі через реадмісійні дії – близько сотні осіб були повернуті на батьківщину. Один день перебування мігранта обходиться в 25 грн. Націоналісти вважають, що з державного бюджету виділяється забагато коштів на утримання нелегалів; кошти доцільніше було б використати на фінансування лікарень регіону. Однак гроші йдуть у тому числі на оплату праці місцевих жителів, які змушені обслуговувати Пункт навіть за мізерну зарплатню (800-900 грн). Для багатьох жителів найближчого селища Любече це єдине джерело заробітку.

Місцеві жителі свого невдоволення не виражають, однак замість них це охоче роблять представники ультраправих структур. Нерідкими є випадки мігрантофобських статей у місцевих ЗМІ – Інтернет-видання „Високий Вал” і газета „Сіверщина”. За словами Тухана Едієва, матеріали спотворюють інформацію про становище мігрантів, зокрема, стверджується, що їх працевлаштовують. Однак насправді вони лише очікують депортації. Причина заангажованості «Сіверщини» у тому, що її кореспондентом є Олександр Ясенчук – лідер неонацистської організації «Українська Альтернатива». Під час виборів Президента він був довіреною особою лідера ВО «Свобода» Олега Тягнибока.

Щодо реакції правоохоронних органів на злочини, скоєні з мотивів ненависті, Тухан Едієв відзначив, що стаття 161 Кримінального кодексу (порушення рівноправності громадян незалежно від їх расової, національної належності) фактично не працює. Після внесення змін до цієї статті посилилась відповідальність за злочин, однак це не спростило механізм застосування. Судові вироки за напади виносяться, як і раніше, за іншими статтями карного законодавства – хуліганство, нанесення тілесних ушкоджень. Про те, щоб виносити вироки на підставі промов чи листівок мова не йде.

Невдоволення націоналістів викликає те, що правозахисники приділяють значну увагу нападам на іноземців, а не українців. Андрій з молодіжної мережі «Антифашистська дія України» заявив, що наразі держава не виконує своїх зобов’язань у галузі захисту прав людини. Не рідко влада не веде обліку убитих іноземців. Тому функції моніторингу має взяти на себе правозахисне середовище, щоб адекватно визначити рівень ксенофобії у суспільстві. Зокрема, на сайті Xenodocuments.org.ua ведеться облік саме расистських нападів на іноземців. Кожен з таких випадків ретельно перевіряється на наявність підстав, що дозволяють стверджувати чи був присутній мотив міжнаціональної ненависті. Доказом мотиву слугували гасла, які викрикувались нападниками, або ознаки приналежності до ультраправого руху – стиль одягу, оточення, навіть “контент” мобільних телефонів.

Окрім того, Тухан Едієв заперечив викривлене уявлення про діяльність правозахисників. Представники організації надають безкоштовну юридичну допомогу громадянам, чиї особисті, цивільні, політичні права були порушені органами державної влади, в тому числі з питань звернення до Європейського суду з прав людини. Важливе місце відіграє допомога жертвам катувань у правоохоронних органах. «Щоденно близько 15 осіб отримують консультації у громадській приймальні», – зауважив правозахисник. Також він додав, що їх метою є надання допомоги саме жертвам, а не агресероам, які прикриваються громадської позицією.

Представники правих організацій визнають, що ксенофобія це проблема, однак її виникнення обумовлене обставинами. Усі прояви ксенофобії вони вважають відповіддю на нахабне ставлення з боку іноземців. Прикладом вони вважають конфлікти між вихідцями з Азербайджану та українцями за право ведення торгівлі на Вокзальному ринку. Олександр Шевченко – голова Чернігівської обласної «Молодої просвіти» та Ріпкинського осередку ВО «Свобода» – зазначив, що такі факти провокують відповідне ставлення до приїжджих. Тухан Едієв повідомив, що зі свого боку неодноразово підіймав це питання перед начальниками Чернігівського УМВС з метою не допустити проявів дискримінації на національному грунті з боку мігрантів. На думку молодих антифашистів, мотив приїжджих – економічний, прояви – чисто побутові. Ультраправі ж використовують ці факти для виправдання виникнення промілітарних неонацистських угрупувань типу «Патріоту України», які на систематичній основі розпалюють міжнаціональну ворожнечу і здійснюють напади. Тому порівнювати ці явища не доречно.

Представник «Антифашистського комітету України» Микола Скоробагатько вважає, що коріння неонацизму в нівелюванні історичної пам’яті. Прикладом цього є те, що у квітні 2009 року у магазині «Конфіскат» здійснювався продаж форми німецьких солдат часів Другої світової. Місцева влада допустила спорудження світло-музичного фонтану поблизу військового меморіалу – на території парку Попудренка. Показовими, на думку Миколи Івановича, є присвоєння колишнім Президентом Віктором Ющенком звання Героя України С. Бандері та Р. Шухевичу. “Все це закладає грунт для росту симпатій до нацистських ідей”, – вважає представник “Антифашистського комітету”.

Молодь з лівих організацій сприйняла проблему під дещо іншим кутом зору. Головна причина росту нацистських симпатій, на їх думку – це обмеження соціальних прав громадян. Олесь Кириленко (студентська профспілка «Пряма Дія») заявив, що права як українців, так і мігрантів, залежать виключно від їх матеріального становища. Віталій (рух «Соціальна Альтернатива») заявив, що симпатії до УПА не пов’язні з ростом ксенофобії. Приміром, у Росії значна частина неонацистів називає себе шанувальниками подвигу Червоної Армії, втім це не заважає їм ділити людей на сорти і вбивати мігрантів.

Андрій Петренко – голова Чернігівського осередку «Тризубу» ім. С. Бандери – визнав, що причиною вступу молоді до неонацистських угрупувань є соціальні проблеми. Однак правим силам не видається можливим їх вирішувати, оскільки вони не представлені у владі. Першим перетворенням, яке обіцяють здійснити націоналісти, буде закріплення на законодавчому рівні прав корінної нації. (Відкинувши типово ксенофобну постановку питання, залишаються сумніви у ефективності нововведення. Якщо не дотримуються права громадянина, то як можуть виконуватись права представників нації? Закріплення прав не гарантує їх виконання. Яскравим прикладом з історії виступає сталінська Конституція 1937 року – коментар сайту “Хроніка Самозахисту”).

Олесь, як активіст студентського руху, навів приклади здійснення самоорганізованої низової боротьби на захист студентів і трудящих. Значну роль у незалежному профспілковому русі відіграють антифашисти. Успішною він визнав кампанію проти запровадження платних послуг в українських ВУЗах. Нажаль, українські ліві не можуть похвалитися успіхами кампаній за здобуття нового обсягу прав.

Паралельно із заходом, на вулиці відбувався мітинг неонацистів з „Патріоту України”. Він полягав у тому, що праворадикали стояли на морозі кілька годин з неофашистської символікою (кельтські хрести) і кричали перед відсутньою аудиторією (готель “Придеснянський” знаходиться на окраїні міста). До участі в акції вони зігнали неповнолітніх школярів. Чернігівським неонацистам не було чого сказати громадськості, тому вони не наважились зареєструватись для участі в обговоренні. Круглий стіл було заявлено до 15-00. Однак ультраправі розійшлися ще до його завершення. На своїх сайтах вони написали, що чекали антифашистів, очевидно, для того, щоб здійснити напад. Їхні листівки мали типовий нацистський характер, зокрема, вживався термін „антифашист” виключно у негативному значенні. ( У своїх звітах неонацисти зазначаили, що на конференції були присутні “антифашисти, а також представники національних меншин”. Цікаво, до якої категорії належали присутні націоналісти? – коментар сайту “Хроніка Самозахисту”).

За підсумками круглого столу більшість учасників прийшла до наступних висновків:

Першопричиною розвитку ненависті до іноземців не може слугувати масова іміграція. Ксенофобія породжується у першу чергу соціальними проблемами, які потребують свого вирішення. На разі ліві й праві сили мають різне бачення шляхів їх подолання. Хвиля вуличного насилля між молодіжними угрупуваннями (”Антифа” і неонацисти) породжена відсутністю конкурентного середовища лівих і правих ідей.