Соціальний захист ветеранів війни: святковий фарс, буденна профанація

Аудит ефективності використання коштів держбюджету на соціальний захист ветеранів війни в 2009-2010 роках вкотре показав, що рекомендації Рахункової палати роками системно не виконуються, а динаміка порушень залишається незмінною.

Ветеранів війни стає дедалі менше: якщо у 2006 році в Україні проживало 3,2 млн. ветеранів, то вже на початок 2010 року їх кількість зменшилась до 2,5 млн. осіб, або на 22 відсотки. І кожного разу аудиторам Рахункової палати з болем доводиться констатувати, що ветерани залишаються незахищеними внаслідок ігнорування законів чиновниками.

Мінфін і Мінпраці в 2009-2010 роках знову не виконали Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині реалізації соціальних гарантій ветеранів війни. Фінансове забезпечення цих гарантій при формуванні Кабміном та Мінфіном проектів державного бюджету було вкрай недостатнім, оскільки чиновники трактували закони з урахуванням фінансових можливостей, а не прагнення дотримуватися букви закону. А вже на етапі організаційного забезпечення виконання відповідних бюджетних програм Мінпраці зволікало з їх реалізацією і неналежно управляло фінансовими ресурсами.

Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни Урядом вкотре встановлена в абсолютних розмірах, які значно нижчі від розмірів, передбачених законами «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Як і в минулі роки, це викликало численні звернення ветеранів війни до судів різних інстанцій. Сума коштів, що підлягає виплаті за рішеннями судів, щороку збільшується і наприкінці 2010-го становила 147,1 млн. гривень.

«70 років тому ветерани воювали з ворогом, а наразі – з рідною державою за свої права та пільги, – наголосив на Колегії Голова Рахункової палати Валентин Симоненко. – Ветеранів вшановують у День Перемоги, але це крокодилячі сльози чиновників. Підхід до забезпечення гарантій ветеранам має бути один – або виконувати закони, або відповідати за порушення і зволікання».

Кричуще низький рівень забезпечення інвалідів війни автомобілями: у 2009 році – 0,2 відс., тоді як у 2010 – рік святкування 65-річчя Перемоги – 9 відс. від числа тих, хто має право на їх отримання. Мінпраці не контролювало, як обласні головні управління соціального захисту населення забезпечують інвалідів війни автомобілями. Встановлено непоодинокі випадки, коли автомобілі видавались з недотриманням черги.

Аудитори також відзначили, що Фонд соціального захисту інвалідів внаслідок неефективного управління бюджетними коштами у 2009 році розпочав закупівлю більшої частини автомобілів для інвалідів лише наприкінці третього кварталу, що відстрочило їх отримання, а кошти в сумі 762,8 тис. грн. залишились невикористаними і були повернуті до бюджету.

Рівень забезпечення санаторним лікуванням ветеранів у 2009 році становив 41 відс., в 2010 році – 36,2 відс. від загальної потреби. Порівняно з 2008 роком, скоротилась кількість ліжко-днів у санаторіях, які належать до сфери управління Мінпраці: в 2009 році – на 24,4 відс., в 2010 році – на 30,8 відсотка.

Водночас з дозволу Мінпраці санаторії значно збільшили обсяги реалізації путівок за повну вартість, частка яких зросла з 3,7 відс. від загальній кількості в 2007 році до 14,2 відс. в 2010 році. До того ж продаж путівок припадав на найсприятливіший для оздоровлення людей похилого віку теплий період року, у результаті чого кількість місць для ветеранів війни значно обмежувалася. При цьому розміри компенсації за невикористані путівки у 13 разів менші від їх фактичної середньої вартості, що не дозволяло літнім людям самостійно скористатися можливістю пройти санаторно-курортне лікування.

Підсумовуючи розгляд матеріалів аудиту, Колегія Рахункової палати зазначила, що Мінпраці необґрунтовано планувало видатки за бюджетними програмами на соціальний захист ветеранів війни. В умовах браку державних коштів на виконання законодавчо встановлених ветеранам війни гарантій міністерство спрямувало 60 млн. грн. на реалізацію інших бюджетних програм. Невикористаними залишились 13,6 млн. грн., що свідчить про неефективне управління коштами. Одна з причин цього – відсутність достовірного обліку ветеранів війни за категоріями, які мають право на відповідні соціальні гарантії.