Поки українці вимирають, чиновники плодяться

Нас вже навіть не 46 мільйонів. І щомісяця кількість українців «тане». Навіть якщо на виконання президентської обіцянки про 50-мільйонну Україну запровадять державну програму «У кожну яйцеклітину по сперматозоїду», нічого з того не вийде. Краще б на верхах подбали про кадрову «кастрацію» чиновницької армії. А то з високих кабінетів (незалежно, якого кольору влада приходить) усе трублять про скорочення чиновницького апарату. А коли до діла доходить, то однією рукою скорочують, а іншою клепають чергову партію «бюджетоїдів». Дійшло до того, що на кожних 155 українців – по держслужбовцю.

У Рахунковій палаті взялися підраховувати, чи виправдовує себе так звана адміністративна реформа, яку «запустили» ще 98-го. Стільки років творили в Україні ефективну систему державного управління, і натворили. Тільки зі зворотним ефектом. Якщо десять років тому держслужбовців у нас було 192 тисячі 409, то на кінець 2009-го стало 296 тисяч 461. За інформацією Рахункової палати, за останні чотири роки чисельність працівників органів державного управління зросла на 23,5 тисячі. Та й самих держорганів побільшало – до 127 одиниць (замість 17 ліквідованих за чотирирічку «наштампували» 24 нових).

Це ж скільки дармоїдів на наших з вами податках! Перебір з дрібними клерками – ще півбіди: витрати на їхнє утримання порівняно скромні. Чого не скажеш про бюджетний пансіон для вищих чинів, які плодяться з такою швидкістю, що й братці-кролики позаздрили б.

Чи не забагато для України 20 міністерств (хоча раніше і 16-ма обходилися) із півтори сотнями заступників міністрів, роздутого до «не можу» штату президентської Адміністрації та апарату Ради нацбезпеки й оборони із шістьма «замами» секретаря? У скільки обходиться платникам податків утримання лише командного складу чиновницької армії, навіть уявити важко. Високий чин – це ж не лише зарплата, а й штат підлеглих, персональний службовий кабінет, авто, а для декого – ще й квартира чи державна дача.

Щоб з’ясувати, що під «капотом» чиновницької «махіни», «ВЗ» перелопатив офіційну статистику Головного управління Державної служби України. Картина гнітюча. З 2000 року чиновницький штат органів й установ, які забезпечують діяльність президента, Верховної Ради й уряду (йдеться зокрема про президентську Адміністрацію, Апарат ВР та Секретаріат Кабміну), розжирів ледь не учетверо, міністерств – майже у півтора раза, органів судової влади та прокуратури – у два з половиною.

Найбільше (станом на початок цього року) держслужбовців «осіло» на Донеччині (понад 18 тисяч), у Дніпропетровській (майже 15 тисяч) та Харківській (14 тисяч з «хвостиком») областях. Столиця, звісно ж, поза конкуренцією: у Києві чиновницька армія дотягує до 42 тисяч «душ». Львівщина – у «середнячках»: тут понад 12 тисяч чиновників. На сусідній Буковині їх удвічі менше. Але у перерахунку на душу населення буковинцям з чиновницьким тягарем менше пощастило: у них один держслужбовець на 169 «народних душ», у Львівській області – на 209.

За середньомісячними показниками зарплати держуправлінців Львівщина минулоріч потрапила до трійки лідерів (2399 гривень). «Срібло» дісталося Криму (2814 гривень), «золото» – Києву (5261 гривня). По Україні середньомісячна зарплата працівників органів держуправління становила тоді 2752 гривні. У різних органах і середні цифри, звісно ж, різні. У Нацбанку середня зарплата виходила минулоріч близько 12 тисяч гривень, у райадміністраціях – 900-1000 гривень.

На фото: Стільки осіб обійняли чиновницькі посади минулого року. Тоді як залишили державну службу 29 тисяч 808 чоловік. Серед лідерів з «розведення» чиновників – Київ, Донецька, Одеська, Харківська та Київська області.