Дії катів у мундирах «мали характер особливого мучення»

Напередодні, у ніч з 31 грудня на 1 січня 2008 року, 52-річний Роман Стасюк, який після розлучення проживав з мамою та сестрою, пішов зустрічати Новий рік під головну ялинку райцентру. Дуже любив феєрверки, бідака. У райвідділі міліції, куди побігла мати загиблого, їй сказали, що в святкову ніч син був п’яним, грубо порушував громадський порядок, за що його затримали. Та коли привезли до райвідділу, затриманому стало погано, він впав на сходах і помер. Та материнське серце у це не повірило…

Сокальські судмедексперти одразу після трагедії зазначили, що Роман Стасюк помер “внаслідок атеросклеротичної серцево-судинної хвороби, гострої недостатності кровообігу”. Незабаром це підтвердила обласна прокуратура.

Матері загиблого, спираючись на перевірку обставин загибелі Романа, повідомили: “Встановлено, що 01.01. 2008 року, близько четвертої години, Стасюк Р. М., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на площі Січових Стрільців у Сокалі порушив громадський порядок і був затриманий працівниками Сокальського райвідділу міліції для застосування до нього заходів адміністративного реагування. При вході в адміністративний будинок Сокальського РВ Стасюку стало погано, і працівники міліції надали йому першу медичну допомогу. Однак після прибуття карети швидкої медичної допомоги, не приходячи до свідомості, Стасюк помер”.

Проводячи в Сокалі журналістське розслідування, кореспонденти “ВЗ” опитали багатьох людей. Усі, хто знав Романа, розповідали, що це була скромна тиха людина з золотими руками. Працював Роман столяром у школі-інтернаті. А весь вільний час віддавав своєму захопленню – роботі з лобзиком. Мав диплом червонодеревця. Знайомі та рідні Романа в один голос стверджували, що він ніколи не зловживав алкоголем, навіть на свята більше ста грамів не вживав….

“У свята ми взагалі намагаємося не затримувати громадян, – переконував журналістів тодішній начальник Сокальського райвідділу міліції Олег Лаврович. – У новорічну ніч ми перекрили в’їзд на площу Січових Стрільців, де стояла ялинка, спецавтомобілем, так званим автозаком. Біля цього автомобіля громадський спокій охороняв міліцейський наряд у складі інспектора з охорони громадського порядку, помічника дільничного та міліціонера. Вони зробили зауваження якомусь чоловікові, і у цей час у розмову втрутився Стасюк. Він поводився агресивно, почав нецензурно лаяти міліціонерів, і його вирішили затримати. Коли почали вести до машини, затриманий повівся ще агресивніше, й міліціонери вирішили одягнути на нього кайданки. У машині затриманому стало погано. Коли автозак під’їхав до райвідділу, затриманий біля сходів втратив свідомість і впав. Міліціонери намагалися надати йому першу допомогу та викликали “швидку”. Лікарі зафіксували, що людина мертва. Від площі до райвідділу – близько 200 метрів. Усе це сталося у межах 10 хвилин…”.

Лише чесним очам начальника райвідділу журналісти не повірили. Незабаром вдалося знайти свідків, які після обіцянок не вказувати їхніх прізвищ у газеті розповіли шокуючі факти. “Романа я зустрів о другій годині першого січня, – розповів один зі свідків. – Він був абсолютно тверезим. Ми зайшли в кафе-бар “Каштан” і чисто символічно зустріли Новий рік – випили по 50 грамів горілки. Після цього знову повернулися на площу. Підійшовши до ялинки, побачили, як двоє міліціонерів запхали в буду міліцейської машини молодого хлопчину. Ми попросили, щоб хлопця відпустили, бо почався Новий рік, – а це велике свято. Та молоді міліціонери відповіли, щоб ми не пхалися не у свою справу й при цьому обізвали Романа. Він почав сперечатися з міліціонерами. Тоді двоє міліціонерів заламали йому руки, одягнули на них кайданки і запхали у свою “Газель”. Усі міліціонери, які були біля машини, сіли в неї й зачинили за собою дверцята. Я стояв біля автомобіля та бачив, як здригається буда автомобіля, чув звуки глухих ударів та крики…”.

ісля першої публікації у “ВЗ” тіло Романа забрали на додаткову експертизу у Львівське бюро судмедекспертизи. Львівські експерти встановили, що Стасюк помер не від серцевої недостатності, як стверджували їхні колеги з Сокаля, а від перелому ребер, тупих травм та больового шоку. 27 січня 2008 року прокуратура Львівської області порушила за цим фактом кримінальну справу.

До честі тодішнього начальника ГУ МВСУ у Львівській області Василя Пісного, він не став прикривати підлеглих і вигнав їх з міліції “за дискредитацію”. Та нелюди залишалися на волі й робили усе, щоб слідчі прокуратури не дізналися правди. Лише завдяки допомозі “Високого Замку”, народного депутата Степана Курпіля та уповноваженої Верховної Ради з прав людини Ніни Карпачової розслідування цієї справи взяла під контроль Генеральна прокуратура України. У вересні 2009 року винних у загибелі людини нарешті затримали. Минулого року справу за звинуваченням трьох міліціонерів почали слухати у Червоноградському міському суді.

Побоюючись міліцейської помсти, кілька свідків, які в прокуратурі давали покази проти міліціонерів-катів, на суді від цих показів відмовилися. З трьох екс-міліціонерів лише один визнав повністю свою вину, два інші до останнього твердили, що й пальцем до Стасюка не торкалися. Рідним загиблого судові процеси забрали не один день життя. Бо моторошно було слухати встановлені слідством факти. У закритому кузові міліцейської “Газелі”, встановив суд, міліціонери без жодних підстав одягнули на затриманого кайданки, потім потягнули його за ноги, й Роман впав на підлогу. Міліціонери почали бити людину, яка не могла чинити спротиву. Били так, що зламали Романові одинадцять ребер (одне було зламано двічі)! Жаліючи нерви читачів, не будемо описувати інші травми, які завдали нелюди Романові. Третій міліціонер хоча Романа й не бив, не перешкоджав катувати людину. Дії правоохоронців тієї новорічної ночі суд визнав такими, що “мали характер особливого мучення”.

Вироком суду одного з міліціонерів (у засуджених є діти, лише тому “ВЗ” вирішив не називати прізвищ катів. – Авт.) засудили до 7 років і 6 місяців позбавлення волі. Його напарник по катівській справі засуджений до 7 років 3 місяців позбавлення волі. Третій міліціонер (той, що безпосередньо не катував Романа та повністю визнав на суді свою вину) засуджений до 3-х років позбавлення волі.

З вироком суду не погодилися рідні Романа Стасюка. Вони вважають його занадто м’яким і збираються подавати апеляцію.